Методи політико-психологічних досліджень.
Использование бихевиористических методов их приверженцы обосновывают тем, что все формы взаимоотношений являются результатом действий и взаимодействий индивидов и связей между ними. Бихевиористические исследования сосредоточены на нескольких основных направлениях. Важнейшим из них является электоральное поведение граждан. Исследования электорального поведения можно разделить на четыре группы направлений[4]:
1. “Микро-микро” - исследования, в которых изучаются связи между биографическими данными человека, его ролями и мотивациями в объединении с политическими настроениями и решениями.
2. “Макро-макро” - исследование влияния структурных связей на уровень политических решений, стабильность и направленность “микро-микро”-связей.
3. “Микро-макро” - исследования влияния граждан на политику, стратегию и тактику политических структур (партий, общественных организаций, движений, процедуры принятия решения).
4. “Макро-микро” - исследования, связанные с функциями системы структурных ограничителей поддержки, стабилизации всей политической системы.
Количественные методы тесно связаны с бихевиористическими, поскольку политическая практика, которая требует определения политических процессов и явлений, исходит из понимания принципиальной возможности исследования последних. Приверженцы бихевиористического метода активно используют количественные методы обработки информации. Прежде всего через использование ЭВМ в сфере исследования политических ориентаций, позиций и поведения граждан относительно политических институтов общества, выборов. Среди количественных методов больше всего используются контент-анализ, статистический метод, опрос общественного мнения, эксперимент.
Используют контент-анализ и во время изучения сообщений различных средств массовой информации про одно и то же событие или человека. Таким способом, проанализировав большое количество сообщений традиционной, радио- и электронной прессы, можно получить достаточно объективный срез общественного мнения по этому поводу. В свою очередь, проследив в течение достаточно длительного времени сообщения конкретного средства массовой информации, можно оценить и собственные политические симпатии и антипатии данного издания или телерадиокомпании.
Статистический метод исследования политической активности ставит своей целью изучение и анализ закономерностей в поведении избирателей, в зависимости от специфики избирательных округов, состояния общественного сознания граждан. Он базируется на исследовании результатов голосования избирателей на выборах, референдумах, опросах и данных государственных статистических органов.
Опрос общественного мнения может проводиться непосредственно (в так называемых “полевых условиях”), с помощью анкетирования, интервью через средства массовой информации (телефон, телевидение, радио, пресса, почта), через компьютерные сети. Техника опроса базируется прежде всего на основе заранее разработанных анкет, которые состоят из закрытых и открытых вопросов.
Достаточно часто в политической практике используют так называемые экспертные опросы, когда респондентами выступает не большое количество граждан (от нескольких сотен до нескольких тысяч опрошенных), а сравнительно немного специалистов, которые занимаются проблемами политики. При соответствующем подборе экспертов и соответствующем уровне их квалификации результаты таких опросов могут быть очень полезными.
Лабораторные эксперименты используются во время моделирования политических ситуаций с целью разработки правдоподобного сценария возможных политических событий и соответствующих политических решений. Суть эксперимента, как правило, состоит в том, чтобы найти связи между психологическими, политическими и другими качествами людей, которые принимают политические решения, с их возможным политическим поведением.
Использование различных методов и подходов дает возможность получать наиболее полное и правдивое представление о политическом процессе и на базе этого принимать оптимальные политические решения.
- 1. «Государ» н. Макіавеллі і індивідуальна політична свідомість.
- Власть: виды, режим. Власть как политический феномен.
- Індивід і масова поведінка.
- Історія і динаміка розвитку політичної психології.
- Колективне несвідоме в політиці.
- Колективне несвідоме і масова поведінка.
- Легітимність влади. Види легітимності.
- Лідер і група.
- Масова, групова і індивідуальна політична свідомість.
- Масові настрої в політиці. Массовые политические настроения
- Маси і масова свідомість.
- Методи політико-психологічних досліджень.
- Методи психологічного втручання в політику.
- Переговоры
- Коалиции
- Политические группировки и их взаимодействие
- Загальні типології і типи лідерства.
- Основні види і психологічні характеристики мас.
- Основні види масової агресії. Механізми дії на агресивний натовп. Массовая агрессия
- Основні об'єкти, принципи і проблеми політичної психології.
- Основні політико-психологічні типології лідерства.(14)
- Основні поняття і категорії політичної психології.
- Основні проблеми політичної психології.(17)
- Основні типи політичної культури.
- Основні функції політичного лідера.(8)
- Політика і несвідоме.
- Політика як особливий вид діяльності людей.
- Політико-психологічні характеристики еліт. Класифікація еліт.
- Способ отбора
- Род деятельности
- Место в политической системе
- Характер внутриэлитных отношений
- Степень представительности
- Політична культура. Зміст і історія поняття.(21)
- Політична психологія великих груп. Структура групової ідеології: цінності, норми і зразки поведінки.
- Політична психологія як міждисциплінарна наука.
- Політична соціалізація особистості. Особливості політичної соціалізації в суспільствах різного типу.
- 2.2. Характеристика политической социализации.
- Політичні ідеали, символи і міфи.
- Політичні установки і стереотипи. Витоки і зміст понять.
- Політична самосвідомість, його суб'єкти.
- Політична свідомість і політичне самовизначення.(32)
- Політична свідомість і самосвідомість.(32,35)
- Політична свідомість. Типології політичної свідомості.
- Політична участь: позиція громадянина.
- Предмет, завдання, методи і функції політичної психології.
- Прояви феномена агресії в політиці.
- Псевдоагрессия
- Непреднамеренная агрессия
- Игровая агрессия
- Агрессия как самоутверждение
- Оборонительная агрессия Различие между человеком и животным
- О причинах войн
- Условия снижения оборонительной агрессии
- Злокачественная агрессия: жестокость и деструктивность Кажущаяся деструктивность
- Спонтанные формы
- Исторический обзор
- Деструктивность отмщения
- Психоаналіз з. Фрейда і політична психологія початку XX століття
- [Править] История
- [Править] Основные понятия и идеи психоанализа [править] Важнейшие направления психоанализа
- [Править] Техники (и этапы анализа)
- [Править] Топографическая модель психического аппарата
- Психологічна сутність чуток і пліток в політичній реальності.
- Психологічна характеристика політичної маніпуляції.
- Психологічні особливості pr-дії політичних лідерів на електорат.
- Психологічні прийоми політичної дії.
- Психологічні чинники делегітимізації влади.
- Психологічні характеристики політичного насильства і тероризму.
- Психологія масових політичних настроїв.
- Психологія політичних конфліктів, криз і шляхи їх подолання.
- Психологія стихійних форм поведінки в політиці.
- Роль і місце великих національно-етнічних груп в політиці.
- Роль і місце великих соціальних груп в політиці.
- Сучасні підходи до феномена лідерства.
- Соціально-групова психологія і ідеологія.
- Соціально-групова свідомість. Розвиток групової свідомості.(11)
- Соціально-політичні і політико-психологічні характеристики влади.
- Стилі лідерства і психологічний клімат.
- Стихійні масові явища в політиці.
- Структура і функції влади.
- Сутність політичного конфлікту.
- Сутність політичної кризи.
- Типи і типологія малих груп в політиці.
- Рівні розвитку великих груп.
- Етапи формування малих груп в політиці.