1. «Государ» н. Макіавеллі і індивідуальна політична свідомість.
Политическая мысль эпохи Возрождения и периода буржуазных революций
В эпоху Возрождения в Западной Европе значительную роль в развитии политической мысли сыграл итальянец Пикколо Макиавелли (1469—1527). В работах «Государь» и «Рассуждения на первую декаду Тита Ливия» он рассматривает государство как политическое состояние общества: отношение властвующих
и подвластных, наличие соответствующим образом устроенной, организованной
политической власти, учреждений, законов. Он называет политику «опытной
наукой», которая разъясняет прошлое, руководит настоящим и способна
прогнозировать будущее. Он считал, что в основе политического поведения лежат
выгода и сила, в политике следует опираться на силу, а не на мораль, которой
можно и пренебречь при наличии благой цели. Отсюда следовал вывод, что в
политике цель оправдывает средства.
Существуют два способа действия для достижения целей: путь закона и путь
насилия. Первый способ — способ человеческий, второй — диких животных.
Государи должны уметь пользоваться обоими способами.
Макиавелли освобождает политику от принципов морали. Известно, что именем
Макиавелли («макиавеллизм») называется политика, основанная на культе грубой
силы, пренебрежении нормами морали. Самоуверенность, смелость и гибкость —
вот от чего зависит успех политики, по мнению Макиавелли. При рассмотрении
форм государственного устройства он отдает предпочтение республике, а не
монархии. Единовластие необходимо при создании и реформировании государств, а
республиканское правление является лучшим для поддержания государственной
власти.
Рассматривая политику применительно к конкретному обществу, Макиавелли
отмечает большое влияние на нее борьбы противоположных классов: простого
народа и элиты, имущих и неимущих. Из соотношения борющихся в обществе сил он
выводит и конкретные формы государства. Он предпочитает умеренную республику
или «смешанную форму государства», в которой сочетаются демократический,"
аристократический и монархический элементы власти.
Политическая мысль эпохи Возрождения и периода буржуазных революций
В эпоху Возрождения в Западной Европе значительную роль в развитии политической
мысли сыграл итальянец Пикколо Макиавелли (1469—1527). В работах
«Государь» и «Рассуждения на первую декаду Тита Ливия» он рассматривает
государство как политическое состояние общества: отношение властвующих
и подвластных, наличие соответствующим образом устроенной, организованной
политической власти, учреждений, законов. Он называет политику «опытной
наукой», которая разъясняет прошлое, руководит настоящим и способна
прогнозировать будущее. Он считал, что в основе политического поведения лежат
выгода и сила, в политике следует опираться на силу, а не на мораль, которой
можно и пренебречь при наличии благой цели. Отсюда следовал вывод, что в
политике цель оправдывает средства.
Существуют два способа действия для достижения целей: путь закона и путь
насилия. Первый способ — способ человеческий, второй — диких животных.
Государи должны уметь пользоваться обоими способами.
Макиавелли освобождает политику от принципов морали. Известно, что именем
Макиавелли («макиавеллизм») называется политика, основанная на культе грубой
силы, пренебрежении нормами морали. Самоуверенность, смелость и гибкость —
вот от чего зависит успех политики, по мнению Макиавелли. При рассмотрении
форм государственного устройства он отдает предпочтение республике, а не
монархии. Единовластие необходимо при создании и реформировании государств, а
республиканское правление является лучшим для поддержания государственной
власти.
Рассматривая политику применительно к конкретному обществу, Макиавелли
отмечает большое влияние на нее борьбы противоположных классов: простого
народа и элиты, имущих и неимущих. Из соотношения борющихся в обществе сил он
выводит и конкретные формы государства. Он предпочитает умеренную республику
или «смешанную форму государства», в которой сочетаются демократический,"
аристократический и монархический элементы власти.
2. Влада як політико-психологічний феномен.
- 1. «Государ» н. Макіавеллі і індивідуальна політична свідомість.
- Власть: виды, режим. Власть как политический феномен.
- Індивід і масова поведінка.
- Історія і динаміка розвитку політичної психології.
- Колективне несвідоме в політиці.
- Колективне несвідоме і масова поведінка.
- Легітимність влади. Види легітимності.
- Лідер і група.
- Масова, групова і індивідуальна політична свідомість.
- Масові настрої в політиці. Массовые политические настроения
- Маси і масова свідомість.
- Методи політико-психологічних досліджень.
- Методи психологічного втручання в політику.
- Переговоры
- Коалиции
- Политические группировки и их взаимодействие
- Загальні типології і типи лідерства.
- Основні види і психологічні характеристики мас.
- Основні види масової агресії. Механізми дії на агресивний натовп. Массовая агрессия
- Основні об'єкти, принципи і проблеми політичної психології.
- Основні політико-психологічні типології лідерства.(14)
- Основні поняття і категорії політичної психології.
- Основні проблеми політичної психології.(17)
- Основні типи політичної культури.
- Основні функції політичного лідера.(8)
- Політика і несвідоме.
- Політика як особливий вид діяльності людей.
- Політико-психологічні характеристики еліт. Класифікація еліт.
- Способ отбора
- Род деятельности
- Место в политической системе
- Характер внутриэлитных отношений
- Степень представительности
- Політична культура. Зміст і історія поняття.(21)
- Політична психологія великих груп. Структура групової ідеології: цінності, норми і зразки поведінки.
- Політична психологія як міждисциплінарна наука.
- Політична соціалізація особистості. Особливості політичної соціалізації в суспільствах різного типу.
- 2.2. Характеристика политической социализации.
- Політичні ідеали, символи і міфи.
- Політичні установки і стереотипи. Витоки і зміст понять.
- Політична самосвідомість, його суб'єкти.
- Політична свідомість і політичне самовизначення.(32)
- Політична свідомість і самосвідомість.(32,35)
- Політична свідомість. Типології політичної свідомості.
- Політична участь: позиція громадянина.
- Предмет, завдання, методи і функції політичної психології.
- Прояви феномена агресії в політиці.
- Псевдоагрессия
- Непреднамеренная агрессия
- Игровая агрессия
- Агрессия как самоутверждение
- Оборонительная агрессия Различие между человеком и животным
- О причинах войн
- Условия снижения оборонительной агрессии
- Злокачественная агрессия: жестокость и деструктивность Кажущаяся деструктивность
- Спонтанные формы
- Исторический обзор
- Деструктивность отмщения
- Психоаналіз з. Фрейда і політична психологія початку XX століття
- [Править] История
- [Править] Основные понятия и идеи психоанализа [править] Важнейшие направления психоанализа
- [Править] Техники (и этапы анализа)
- [Править] Топографическая модель психического аппарата
- Психологічна сутність чуток і пліток в політичній реальності.
- Психологічна характеристика політичної маніпуляції.
- Психологічні особливості pr-дії політичних лідерів на електорат.
- Психологічні прийоми політичної дії.
- Психологічні чинники делегітимізації влади.
- Психологічні характеристики політичного насильства і тероризму.
- Психологія масових політичних настроїв.
- Психологія політичних конфліктів, криз і шляхи їх подолання.
- Психологія стихійних форм поведінки в політиці.
- Роль і місце великих національно-етнічних груп в політиці.
- Роль і місце великих соціальних груп в політиці.
- Сучасні підходи до феномена лідерства.
- Соціально-групова психологія і ідеологія.
- Соціально-групова свідомість. Розвиток групової свідомості.(11)
- Соціально-політичні і політико-психологічні характеристики влади.
- Стилі лідерства і психологічний клімат.
- Стихійні масові явища в політиці.
- Структура і функції влади.
- Сутність політичного конфлікту.
- Сутність політичної кризи.
- Типи і типологія малих груп в політиці.
- Рівні розвитку великих груп.
- Етапи формування малих груп в політиці.