2.2. Характеристика политической социализации.
Политическая социализация, как отмечалось, представляет собой процесс взаимодействия власти и индивида, отражающий уровень политической самостоятельности участников политической жизни. С одной стороны, политическая социализация отражает меру перехода требований и предписаний политической системы во внутреннюю структуру личности в форме усвоенных ею политических ролей и функций, принятых ценностей и стандартов политической жизни. С другой стороны, она характеризует сформированность политических позиций индивида, позволяющих избирательно усваивать предлагаемые властью политические цели и ценности. Взаимодействия власти и индивида могут быть основаны на диалоге, консенсусе или конфликте, что обусловливается типом политической культуры, доминирующей в обществе, ее однородностью или существованием разнородных субкультур внутри нее. Степень культурной однородности наряду с историческими, национальными традициями, конфессиональной средой, при известном влиянии экономических и социальных отношений, позволяет выявить наиболее устойчивые черты политической социализации конкретных обществ. В западной политологии на основе характера политических ценностей и норм, предписывающих индивидам определенные образцы политического поведения, выделяются несколько типов политической социализации.
Гармонический тип политической социализации предполагает наличие культурной однородной среды, зрелых демократических традиций и гражданского общества, которые обеспечивают уважительный диалог индивида и власти. Подобным образом можно охарактеризовать британо-американскую культуру. Власть и индивид привержены общепринятым идеалам, нормам и ценностям, что позволяет новым поколениям безболезненно входить в политическую жизнь.
В странах Западной Европы преобладает плюралистический тип политической социализации, которому свойственен опосредующий характер взаимодействия личности с властью. Существование значительного числа разнородных субкультур предполагает первоначальную политическую социализацию индивида в границах идеалов и ценностей своей культурно-этнической группы или партии. Однако наличие конфессионально-культурного многообразия не препятствует достижению консенсуса участников политического взаимодействия благодаря существованию единого культурного «кода», представленного ценностями либеральной цивилизации (свободой, частной собственностью, индивидуализмом, правами человека, демократией, плюрализмом и т. д.), соответствующего высокому уровню жизни большинства социальных групп. Приверженность идеалам либерализма исторически обеспечивала способность индивида воспринимать ценности иных политических субкультур, подвижность и изменчивость политических пристрастий.
Общества незападной цивилизации характеризуются конфликтным типом политической социализации. Высокий уровень нищеты большинства населения, жесткая приверженность индивида местническим ценностям клана, рода, племени всегда затрудняли достижение согласия между носителями различных ценностей и властью. В этих обществах высока степень политического насилия из-за значительной культурной неоднородности. Усвоение индивидом местнических ценностей и норм политической жизни происходило и происходит, как правило, до сих пор в жесткой борьбе с носителями иных политических субкультур.
Западные авторы выделяют еше гегемонистский тип политической социализации, предполагающий вхождение человека в политику исключительно за счет признания им ценностей какого-либо класса (например, буржуазии или пролетариата), ценностей определенной религии (например, ислама) или политической идеологии (например, коммунизма, фашизма или либерализма). Этот тип политической социализации характерен скорее для закрытых политических систем, которые не приемлют иных ценностей. Так осуществлялась политическая социализация в России в советское время, в странах социалистической системы, и некоторых странах Азии и Африки.
- 1. «Государ» н. Макіавеллі і індивідуальна політична свідомість.
- Власть: виды, режим. Власть как политический феномен.
- Індивід і масова поведінка.
- Історія і динаміка розвитку політичної психології.
- Колективне несвідоме в політиці.
- Колективне несвідоме і масова поведінка.
- Легітимність влади. Види легітимності.
- Лідер і група.
- Масова, групова і індивідуальна політична свідомість.
- Масові настрої в політиці. Массовые политические настроения
- Маси і масова свідомість.
- Методи політико-психологічних досліджень.
- Методи психологічного втручання в політику.
- Переговоры
- Коалиции
- Политические группировки и их взаимодействие
- Загальні типології і типи лідерства.
- Основні види і психологічні характеристики мас.
- Основні види масової агресії. Механізми дії на агресивний натовп. Массовая агрессия
- Основні об'єкти, принципи і проблеми політичної психології.
- Основні політико-психологічні типології лідерства.(14)
- Основні поняття і категорії політичної психології.
- Основні проблеми політичної психології.(17)
- Основні типи політичної культури.
- Основні функції політичного лідера.(8)
- Політика і несвідоме.
- Політика як особливий вид діяльності людей.
- Політико-психологічні характеристики еліт. Класифікація еліт.
- Способ отбора
- Род деятельности
- Место в политической системе
- Характер внутриэлитных отношений
- Степень представительности
- Політична культура. Зміст і історія поняття.(21)
- Політична психологія великих груп. Структура групової ідеології: цінності, норми і зразки поведінки.
- Політична психологія як міждисциплінарна наука.
- Політична соціалізація особистості. Особливості політичної соціалізації в суспільствах різного типу.
- 2.2. Характеристика политической социализации.
- Політичні ідеали, символи і міфи.
- Політичні установки і стереотипи. Витоки і зміст понять.
- Політична самосвідомість, його суб'єкти.
- Політична свідомість і політичне самовизначення.(32)
- Політична свідомість і самосвідомість.(32,35)
- Політична свідомість. Типології політичної свідомості.
- Політична участь: позиція громадянина.
- Предмет, завдання, методи і функції політичної психології.
- Прояви феномена агресії в політиці.
- Псевдоагрессия
- Непреднамеренная агрессия
- Игровая агрессия
- Агрессия как самоутверждение
- Оборонительная агрессия Различие между человеком и животным
- О причинах войн
- Условия снижения оборонительной агрессии
- Злокачественная агрессия: жестокость и деструктивность Кажущаяся деструктивность
- Спонтанные формы
- Исторический обзор
- Деструктивность отмщения
- Психоаналіз з. Фрейда і політична психологія початку XX століття
- [Править] История
- [Править] Основные понятия и идеи психоанализа [править] Важнейшие направления психоанализа
- [Править] Техники (и этапы анализа)
- [Править] Топографическая модель психического аппарата
- Психологічна сутність чуток і пліток в політичній реальності.
- Психологічна характеристика політичної маніпуляції.
- Психологічні особливості pr-дії політичних лідерів на електорат.
- Психологічні прийоми політичної дії.
- Психологічні чинники делегітимізації влади.
- Психологічні характеристики політичного насильства і тероризму.
- Психологія масових політичних настроїв.
- Психологія політичних конфліктів, криз і шляхи їх подолання.
- Психологія стихійних форм поведінки в політиці.
- Роль і місце великих національно-етнічних груп в політиці.
- Роль і місце великих соціальних груп в політиці.
- Сучасні підходи до феномена лідерства.
- Соціально-групова психологія і ідеологія.
- Соціально-групова свідомість. Розвиток групової свідомості.(11)
- Соціально-політичні і політико-психологічні характеристики влади.
- Стилі лідерства і психологічний клімат.
- Стихійні масові явища в політиці.
- Структура і функції влади.
- Сутність політичного конфлікту.
- Сутність політичної кризи.
- Типи і типологія малих груп в політиці.
- Рівні розвитку великих груп.
- Етапи формування малих груп в політиці.