Основні терміни дисципліни

Соціологія – наука, що вивчає основні закономірності становлення, розвитку та функціонування суспільства як цілісної системи, його структуру, взаємодію структурних елементів, взаємовплив і взаємодію особи з найближчим соціальним середовищем, а також методику та методологію вивчення та реорганізації суспільства.

Суспільство – сукупність людей, що проживають не певній території, самоідентифікуються за культурним суверенітетом і здатні до біологічного та соціального самовідтворення.

Соціальна структура – ієрархічно побудована сукупність: індивідів, соціальних груп, спільнот, створених ними соціальних організацій та інститутів, які мають однозначні взаємозв'язки, що обумовлені статусом елементів структури та спрямовані на оптимізацію функціонування більшості членів суспільства.

Соціальна мобільність – міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Мала соціальна група – нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

Велика соціальна група – чисельна за складом група людей, об'єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими формальніша.

Соціальна організація – соціальна група, орієнтована на досягнення взаємопов'язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур.

Соціальний інститут (лат. institutum – організація, лад) – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася в певній сфері життєдіяльності суспільства.

Людина – поняття найбільш загальне, родове. Це представник роду (homo sapiens), який відрізняється від іншого тваринного світу прямоходінням, розвинутими в праці передніми кінцівками та розвинутим біологічно і функціонально в суспільній праці головним мозком.

Індивід – конкретна людина, яка ідентифікується за сукупністю біологічних та соціальних ознак.

Особа – конкретна людина, яка ідентифікується за сукупністю ознак детермінованих суспільними зв'язками (соціальні ознаки).

Соціалізація – процес інтеграції людини в суспільство шляхом накопичення знань про соціальне середовище, формування системи цінностей, засвоєння правил поведінки.

Вибірковий метод – науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Генеральна сукупність – обмежений територіально і в часі об'єкт дослідження.

Вибіркова сукупність – певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Одиниці відбору – елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом дослідник вибирає на кожному етапі побудови вибірки.

Одиниці спостереження – елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню.