Основні терміни дисципліни

Аверзивна терапія – техніка викликання огиди з використанням принципів класичного обумовлення.

Акцептація (прийняття) – фактор терапевтичного впливу, який виявляється в тому, що терапевт або учасники групи емоційно підтримують індивіда через спробу його зрозуміти.

Альтруїзм – фактор терапевтичного впливу групової психотерапії, який здійснюється через допомогу іншим, що сприяє подоланню хворобливої спрямованості на самого себе, підвищує почуття належності до інших, почуття впевненості та адекватної самооцінки.

Вибіркове абстрагування – концептуалізація ситуації на основі деталі, вилученої з контексту, при ігноруванні іншої інформації.

Групова динаміка – сукупність взаємин і взаємодій, які виникають між учасниками групи.

Дихотомічне мислення – схильність клієнта мислити крайніми категоріями; події визначаються як добрі або погані.

Емпатія – ідентифікація з іншою особистістю, на основі чого складається взаєморозуміння різних людей.

Емпіризм співробітництва – співпраця терапевта та клієнта в дослідженні фактів, які підкріплюють або спростовують когніції клієнта.

Імерсія – методи, засновані на прямому пред'явленні клієнту об'єкта страху без попередньої релаксації.

Інсайт – фактор лікувальної дії у психотерапії, який виявляється у розумінні клієнтом неусвідомлюваних раніше зв'язків між особливостями власної особистості та неадаптивними способами поведінки.

Катастрофізація – перебільшення наслідків будь–яких подій.

Катексис – процес поміщення лібідонозної енергії в різні сфери психічного життя.

Контакт – необхідна умова процесу психологічного консультування, що передбачає забезпечення довіри та безпеки клієнта у взаємодії з консультантом.

Персоналізація – схильність інтерпретувати події в контексті особистісних значень.

Супервізія – форма консультування психотерапевта в ході його роботи більш досвідченим колегою.