2. Визначення поняття мислення тварин. Експерименти з вивчення мислення тварин

Сучасні уявлення про мислення тварин складалися протягом усього XX сторіччя і багато в чому відображають використані авторами досліджень методичні підходи. Інтервал між деякими працями з цього напрямку становить більше ніж півстоліття, тому порівнюючи їх, можемо простежити, як змінювалися по­гляди на цю надзвичайно складну форму вищої нервової діяль­ності.

У високоорганізованих тварин (приматів, дельфінів, вороно­вих птахів) мислення не обмежується здатністю до розв'язання окремих задач, але є системною функцією мозку, яка вияв­ляється при розв'язанні різноманітних тестів в експерименті та різних ситуаціях у природних умовах життя.

До структури процесу мислення багато авторів включали як здатність до негайного вирішення тих чи інших елементарних логічних задач, так і до узагальнення.

В. Келер (1925), котрий вперше досліджував проблему мис­лення тварин в експерименті, прийшов до висновку, що люди­ноподібні мавпи мають інтелект, який дозволяє їм вирішувати деякі проблемні ситуації не методом спроб і помилок, а за раху­нок особливого механізму — "інсайту", тобто за рахунок розум­іння зв'язків між стимулами і подіями.

В основі інсайту лежить, на думку В. Келера, тенденція оціню­вати всю ситуацію в цілому і завдяки цьому приймати адекват­не рішення, а не тільки автоматично реагувати окремими реак­ціями на окремі стимули.

Сучасник і однодумець В. Келера американський дослідник Р. Єркс на основі різноманітних експериментів з людиноподіб­ними мавпами дійшов висновку, що в основі їхньої когнітив-ної діяльності лежать "інші процеси, ніж підкріплення і галь­мування... "

Наявність мислення у тварин припускав І. П. Павлов. Він оцінював цей процес як "зародок конкретного мислення, яким і ми орудуємо", і підкреслював, що його не можна ототожню­вати з умовними рефлексами.

Американський психолог Н. Майєр (1929) показав, що різ­новид мислення тварин — здатність у новій ситуації реагувати адекватно за рахунок екстреної реорганізації раніше надбаних навичок, тобто за рахунок здатності "спонтанно інтегрувати ізо­льовані елементи минулого досвіду, створюючи нову, адекват­ну ситуації поведінкову реакцію".

Н. Н. Ладигіна-Котс (1963) писала, що "мавпи мають еле­ментарне конкретне образне мислення (інтелект), здатні до еле­ментарних абстракції та узагальнення. І ці риси наближають їхню психіку до людської". При цьому вона підкреслювала що "...їхній інтелект якісно, принципово відмінний від понятійно­го мислення людини, яка має мову, оперування словами як сиг­налами сигналів, системою кодів, тоді як звуки мавп, хоча і є надзвичайно різноманітними, але виражають лише емоційний стан і не мають спрямованого характеру. Мавпи, як і всі інші тварини, мають лише першу сигнальну систему дійсності".

Здатність до негайного виконання нових завдань. Здатність установлювати "нові зв'язки в нових ситуаціях" становить важ­ливу властивість мислення тварин.

Л. В. Крушинський (1986) досліджував цю здатність як ос­нову елементарного мислення тварин.

Мислення, або розумова діяльність (за Крушинським), це "здатність тварини уловлювати емпіричні закони, які пов'язу­ють предмети і явища зовнішнього світу, і оперувати цими за­конами в новій для неї ситуації для побудови програми адап­тивного поведінкового акту".

Американський дослідник Д. Рамбо, який вивчав процес символізації в антропоїдів, підкреслює когнітивну природу цьо­го явища і розглядає мислення тварин як "адекватну поведін­ку, що ґрунтується на сприйнятті зв'язків між предметами, на уявленнях про відсутні предмети, на прихованому оперуванні символами".

Інший американський дослідник Д. Примек (1986) також дійшов висновку, що "мовні" здібності шимпанзе (складна фор­ма комунікативної поведінка) пов'язані з "розумовими процеса­ми вищого порядку". До таких процесів Примек відносить здат­ності до збереження "мережі перцептивних образів-уявлень, до використання символів, а також до мисленої реорганізації уяв­лень про послідовність подій".

Не обмежуючись навчанням шимпанзе створеній ним мові-посереднику, Примек розробив і значною мірою здійснив комп­лексну програму вивчення мислення тварин. Він виділив такі ситуації, що їх необхідно досліджувати для доведення наявності мислення у тварин:

• розв'язання задач, які моделюють природні для тварини ситуації;

• здійснення операцій логічного висновку;

• здатність до самоусвідомлення.

Всебічну характеристику інтелекту тварин дав у своїй книзі "Мислячі антропоїди" американський дослідник Річард Бірн (1998). На його думку, поняття "інтелект" об'єднує такі здіб­ності особи:

• виокремлювати знання щодо взаємодії із середовищем і родичами;

• використовувати ці знання для організації ефективної пове­дінки як у звичних, так і в нових обставинах;

• застосовувати мислення, міркування чи планування, коли в цьому виникає потреба;

• здійснювати будь-які форми поєднання окремих фрагментів знань для створення програми нової дії.

Здатність до узагальнення, абстрагування і формування довербальних понять. Це ще один важливий прояв зародків мислення тварин, можливо, саме ця форма вищої нервової ді­яльності й складає першооснову інших, вищеназваних проявів мислення. Л. А. Фірсов дає таке визначення цієї здатності: "Здатність до узагальнення й абстрагування — це вміння тва­рини в процесі научіння і надбання досвіду виділяти і фіксува­ти відносно стійкі, інваріантні властивості предметів та їхні відношення".

Здатність передбачати результати власних дій. Деякі авто­ри, які досліджували розумні елементи в цілісній поведінці тварин у природних чи близьких до них умовах, особливо відзначають і цей вид вищої нервової діяльності, а також здатність до "активного оперування образами і плануванням

дій".

Так, всебічне вивчення поведінки в природному середовищі проживання дозволило етологу Дж. Гудоллу (1992) зробити вис­новок, що шимпанзе мають зародки мислення, які виявляють­ся в різноманітних формах і багатьох ситуаціях. Вона визначає мислення як "вміння планувати, передбачати, здатність виок­ремлювати проміжні цілі і шукати шляхи їхнього досягнення, виокремлювати суттєві моменти даної проблеми".

"Соціальна свідомість". Це особлива грань процесу мислен­ня тварин, яке виявляється в здатності враховувати поведінку родичів, тобто дії та їхні наслідки. Примек і Вудраф (1978) першими почали систематичне вивчення здатності шимпанзе до опосередкованої оцінки станів мислення інших особин і прогно­зування на цій основі їхніх намірів.

Далі пропонується розглянути конкретні експерименти (за­дачі), в яких можна виявляти різні форми довербального мис­лення тварин, досліджувати їхню природу, щоби з'ясувати, якою мірою вони представлені у тварин різних систематичних груп. Нині накопичено різноманітні і багаточисленні дані про мис­лення тварин. Вони отримані в різних лабораторіях за допомо­гою різноманітних методів.

1. Діставання принади, що перебуває в полі зору. За до- помогою завдань цього типу почалося безпосереднє експери- ментальне дослідження зародків мислення тварин. Уперше їх використовував В. Келер (1930) у своїх дослідах, які стали кла- сичними. У них створюються різноманітні проблемні ситуації, певною мірою нові для тварин, а їхня структура дозволяє роз- в'язувати задачі екстрено, на основі аналізу ситуації, без попе- редніх спроб і помилок.

Дослід з кошиком. Це порівняно просте завдання, аналоги якого існують в природних умовах. Кошик підвішували під да­хом вольєри і розгойдували за допомогою мотузки. Банан, який знаходився у кошику, було неможливо дістати інакше, ніж під­нявшись на крокви вольєри у певному місці і піймавши кошик на ходу. Шимпанзе легко впоралась із завданням, однак це не можна з впевненістю розцінювати як миттєво знайдене нове розумне вирішення, оскільки не виключено, що з подібною проблемою вони могли зустрічатися раніше і мати необхідний досвід поведінки.

2. Досягнення принади за допомогою знарядь. В. Келер пропонував піддослідним мавпам кілька завдань, виконання яких було можливе тільки за використання знарядь, тобто сто- ронніх предметів, які розширюють фізичні можливості твари- ни, зокрема "компенсують недостатню довжину кінцівок".

Підтягування принади за нитки. У першому варіанті завдан­ня принаду за ґратами можна було отримати, підтягуючи за при­в'язані до неї нитки. Це завдання, як з'ясувалося згодом, вияви­лося доступним не тільки для шимпанзе, але також нижчим мавпам і деяким птахам. Складніший варіант цього завдання був запропонований шимпанзе в дослідах Г. 3. Рогінського (1948), коли принаду треба було підтягувати за два кінці тасьми одночас­но. З такою задачею шимпанзе в його дослідах не впорались.

Представники приматів різного рівня розвитку виконують це завдання з неоднаковим успіхом, особливо коли тасьму згор­нуто значно складніше.

Використання ціпків. Більш розповсюджений інший варіант завдання, коли банан, який знаходиться за кліткою поза межа­ми досяжності, можна було дістати тільки за допомогою ціп­ка. Шимпанзе успішно виконували це завдання. Якщо ціпок знаходився поруч, вони брали його практично відразу, якщо осторонь — треба було деякий час на роздуми. Разом з ціпками шимпанзе могли використовувати для досягнення мети й інші предмети.

В. Келер виявив різноманітні способи дій мавп із предмета­ми як в умовах експерименту, так і в повсякденному житті. Мавпи, наприклад, могли використовувати ціпок як жердину під час стрибка за бананом, як важіль для відкривання кри­шок, як лопату, при обороні і нападі, для очищення вовни від бруду, для вивуджування термітів з термітника тощо.

Застосування знарядь праці шимпанзе. Спостереження В. Ке-лера за використанням знарядь праці шимпанзе дали початок особливому напряму у вивченні поведінки. Використання тва­ринами знарядь уявлялося найбільш очевидною демонстрацією наявності в них елементів мислення як здатності в новій ситу­ації ухвалювати адекватне екстрене рішення без попередніх спроб і помилок. Згодом таку діяльність у різних ситуаціях (не тільки в експерименті) виявили й в інших видів ссавців, у мавп різних видів, у птахів.

Вивчення діяльності з використанням знарядь праці склало один із фрагментів комплексного дослідження вищої нервової діяльності і поведінки антропоїдів, яке проводив Л. А. Фірсов. У його працях наводяться численні спостереження за діяльністю приматів у лабораторії в умовах, наближених до природних. Протягом декількох сезонів групи мавп (шимпанзе, а потім ма­как) випускали на невеликий озерний острів, експеримент від­бувався у Псковській області.

Для перевірки здатності шимпанзе до використання природ­них об'єктів як знарядь було розроблено спеціальний апарат. Це була прозора коробка, усередині якої знаходилася принада.

Щоб дістати її, потрібно було потягнути за рукоятку тяги, до­сить віддалену від апарата. Проблема полягала в тому, що тільки-но тварина відпускала рукоятку, дверцята апарата зачи­нялися. При цьому тяга була занадто довгою й передніх кін­цівок шимпанзе було недостатньо, щоб, тримаючи за рукоятку, водночас дотягтися до баночки з компотом. Молодий самець виконав це завдання. Після безуспішних спроб дістати прина­ду він відійшов до найближчих кущів. По дорозі підняв неве­лику лозину і відразу кинув, за кілька секунд потягнувся до сухих гілок вільхи, відламав коротку тонку гілочку, але кинув і її. Після цього самець виламав досить довгу та міцну лозину і з нею повернувся до апарата. Не роблячи ніяких зайвих (пошу­кових чи спробних) рухів, він із силою потягнув за рукоять тяги. Дверцята, що відкрилися при цьому, він заклинив за до­помогою принесеного з лісу ціпка. Переконавшись в досягнуто­му результаті, самець стрімко кинувся до апарата, відкрив дверцята і забрав компот.

При виконанні цього завдання чітко проявилися індивідуальні особливості поведінки різних шимпанзе. Одна мавпа щоразу особливим чином готувала собі знаряддя. Вона пригинала який-небудь кущ, відламувала або відгризала від нього кілька гілок і поверталася до ямки. Там вона бралася за остаточну підготов­ку знарядь: ділила гілки на короткі шматочки, очищала від ли­стя, а іноді і від кори. З цих заготовок вона вибирала одну, інші кидала і починала нову справу. Якщо вибір палички вияв­лявся невдалим, вона знову йшла до куща, і усе повторювалося в тому ж порядку. Інші мавпи з цією метою використовували випадково підібрані предмети.

Особливо треба підкреслити, що шимпанзе не зберігали вда­лого знаряддя.

Діставання принади із труби (дослід Р. Єркса). Ця методика існує в різних варіантах. У найпростішому випадку, як це було в дослідах Р. Єркса, принаду ховали у великій залізній трубі чи в наскрізному вузькому довгому ящику (170x10x10 см), а як знаряддя тварині пропонувалися тичини (170x4x4 см). Вияви­лося, що таку задачу успішно розв'язують не тільки шимпанзе, але й горила та орангутанг.

Ціпок (чи інше знаряддя) у шимпанзе служить не тільки для добування корму. Застосування ціпків як знаряддя — наслідок не випадкових маніпуляцій, а усвідомлений і цілесп­рямований акт.

Конструктивна діяльність мавп. Під час аналізу здатності шимпанзе застосовувати знаряддя В. Келер звернув увагу на те, що крім використання готових ціпків вони виготовляли зна­ряддя, наприклад, відламували залізну лозину від підставки для взуття, згинали пучки соломи, випрямляли дріт, з'єднували короткі ціпки, якщо банан знаходився занадто далеко, чи уко­рочували ціпок, якщо той був занадто довгий.

Інтерес до цієї проблеми спонукав Н. Н. Ладигіну-Котс (1959) до спеціального дослідження того, якою мірою примати здатні до використання і виготовлення знарядь. Вона провела серію дослідів із шимпанзе, якому пропонувалися десятки найрізно­манітніших предметів для добування недоступного корму. Ос­новне завдання, яке пропонували мавпі, було витягти принаду з труби.

Методика дослідів із шимпанзе була трохи іншою, ніж у Р. Єркса — у них використовували непрозору трубку довжиною 20 см. Принаду загортали в тканину, і цей згорток розташову­вали в центральній частині трубки, щоб його було добре видно, але дістати можна було лише за допомогою якогось пристосу­вання. Виявилося, що шимпанзе, як і антропоїди в дослідах Єркса, зміг виконати завдання і використовував для цього будь-які придатні знаряддя (ложку, вузьку пласку дощечку, скіпу, вузьку смужку товстого картону, іграшкову дротову драбинку й інші найрізноманітніші предмети). За наявності вибору він явно віддавав перевагу довгим чи масивним важким ціпкам.

Поряд з цим з'ясувалося, що шимпанзе має великі можли­вості використання не тільки готових "знарядь", але і пред­метів, які вимагають конструктивної діяльності, — різних маніпуляцій щодо "доведення" заготівель до стану, придатного для виконання завдання.

Результати більш ніж 650 дослідів показали, що діапазон діяльності з використанням знарядь праці та конструктивної діяльності шимпанзе є дуже широкий. Шимпанзе, як і мавпи в дослідах В. Келера, успішно використовував предмети різно­манітної форми та розміру і здійснював з ними всілякі маніпу­ляції: згинав, відгризав зайві гілки, розв'язував пучки, розкручу­вав мотки дроту, виймав зайві деталі, що заважали вставити знаряддя в трубку. У цей набір входили і набагато складніші операції, ніж зазначені Фірсовим у його експериментах у при­родних умовах.

Виявилося, що для шимпанзе найважчим є складання зна­ряддя з дрібних елементів, тоді як процес розчленовування для них більш звичний і освоєний. Як зазначає Н. Н. Ладигіна-Котс (1959), це пов'язане не з труднощами виконання відповідних маніпуляцій, а із специфікою й обмеженістю їхнього мислен­ня — "з нездатністю шимпанзе оперувати зоровими образами тощо".

Отже, експерименти, у яких тварини мають "здогадатися", як дістати принаду з трубки, свідчать про здатність шимпанзе до виготовлення знарядь та їхнього цілеспрямованого викорис­тання відповідно до ситуації. Між нижчими і людиноподібними мавпами існують якісні розбіжності в таких здібностях. Люди­ноподібні мавпи (шимпанзе) здатні до "інсайту" — усвідомле­ного "спланованого" вживання знарядь відповідно до наявного у них плану.

3. Досягнення принади за допомогою спорудження "піра­мід" ("вишок"). Найбільшу популярність одержала група до­слідів В. Келера з побудовою "пірамід" для досягнення прина­ди. Під стелею вольєра підвішували банан, а унизу клали один чи кілька ящиків. Щоб одержати принаду, мавпа повинна бу­ла пересунути під банан ящик і піднятися на нього. Ці зав­дання суттєво відрізнялися від попередніх тим, що вони явно не мали жодних аналогів у видовому репертуарі поведінки цих тварин.

Шимпанзе виявилися здатними до розв'язання подібних завдань. У більшості дослідів В. Келер і його послідовники здійснювали необхідні для досягнення принади дії — підстав­ляли ящик чи навіть піраміду з них під принаду. Характерно, що перед прийняттям рішення мавпа, як правило, дивиться на плід і починає рухати ящик до нього, демонструючи, що уловлює зв'язок між ними, хоча і не може його відразу реалізувати.

Аналіз поведінки шимпанзе в цих і подібних ситуаціях ви­разно показує, що вони роблять оцінку просторових компонен­тів завдання. Невдалі спроби свідчать, що основним парамет­ром аналізу є відстань до банана.

На наступних етапах В. Келер ускладнював завдання і ком­бінував різні її варіанти. Наприклад, якщо ящик наповнювали камінням, шимпанзе вивантажували частину з них, доки ящик не ставав "підйомним".

Нарешті, "межею складності" у дослідах В. Келера була зада­ча, у якій високо під стелею підвішували ціпок, у кут вольєри складали кілька ящиків, а банан розташовували за ґратами вольєри. Мавпа спочатку заходився тягати ящик по вольєрі, потім озирнувся. Побачивши ціпок, він уже за 30 сек. підставив під нього ящика, дістав його і присунув до себе банан. Мавпи впо­ралися і тоді, коли ящики були наповнені камінням і коли засто­совувалися різні інші комбінації умов завдання.

Успішне розв'язання шимпанзе завдань, які вимагають конст­руювання "пірамід" і "вишок", також свідчить про наявність у них "уявного" плану дій і здатності до реалізації такого плану.

4. Використання знарядь у досліді з "гасінням вогню". За ініціативи І. П. Павлова і його колег на шимпанзе Розі і Рафа-елі повторили досліди В. Келера. На підставі отриманих резуль­татів І. П. Павлов багато в чому переглянув своє ставлення до поведінки і психіки мавп.

Слід зазначити, що завдання, які ставилися мавпам, за своєю складністю трохи перевершували ті, які розв'язувала мавпа у дослідах В. Келера. Наприклад, щоб дістати банан, їм доводилося споруджувати піраміду із шести "різнокаліберних" ящиків. У такій ситуації тварині дійсно були потрібні не тільки "раптове осяяння", але і певна "кваліфікація" — володіння низ­кою навичок для побудови стійкого спорудження.

Ще складнішою за структурою було завдання (правдивіше, серія завдань) "гасіння вогню", яку пропонували Рафаелю, що полягало в тому, щоб дістати апельсин з ящика, перед відкри­тим боком якого стояла палаюча спиртівка. Після багатьох і різноманітних спроб він навчився виконувати це завдання ба­гатьма способами:

• підтягував бак з водою до ящика і гасив вогонь;

• набирав води до рота і, повернувшись до вогню, заливав його;

• набирав води в кухоль і гасив вогонь;

• коли в баку не виявилося води, Рафаель хапав пляшку з водою і виливав її на полум'я.

І. П. Павлов вважав результати цього досліду дуже перекон­ливим свідченням існування в людиноподібних мавп складні­ших когнітивних функцій, ніж прості умовні рефлекси.

Однак дослідники намагалися знову і знову проаналізувати, наскільки осмисленими були дії мавпи у "вогнеборчій" ситуації.

Рафаелю пропонували різні кухлі і побачили, що він воліє ко­ристуватися тільки тим же самим кухлем, що й у період освоєн­ня цієї операції. Стереотипність його поведінки особливо вия­вилася тоді, коли кухоль продірявили і запропонували йому пробки, палички і кульки для затикання отвору. Виявилося, що Рафаель не помічає отвору, знову і знову підносить кухоль під кран. Він не помітив, що, коли випадково закрив отвір до­лонею, тимчасово зупинилося витікання води, і не скористався цим прийомом. Не звертаючи уваги на відсутність води, він 43 рази перекидав над вогнем порожній кухоль, при цьому не використовував жодної із запропонованих йому затичок, хоча раніше, під час гри, робив це неодноразово.

Нарешті досліди перенесли на озеро, ящик з принадою по­містили на один пліт, а бак з водою — на інший, з'єднавши плоти першим досить довгим і хитким містком (див. фото на с. 145). Рафаель доклав масу зусиль, щоб принести воду з бака, замість того щоб зачерпнути відразу прямо з плоту. Це остаточ­но переконало дослідників у нездатності мавпи до розуміння суттєвих зв'язків між елементами даної проблемної ситуації. На їхню думку, у всіх проведених дослідах у шимпанзе не було відсутнє розуміння значення завдання, і їхня поведінка ґрун­тувалася насамперед на орієнтовно-дослідницьких пробах, а по­тім на закріпленні зв'язків від випадково досягнутого корис­ного результату.

Проте підґрунтя для такого висновку, мабуть, не було. Зок­рема, на знімку видно, що плоти (скоріше, платформи) були розташовані досить високо над водою, тому шимпанзе, який побоюється води, волів ліпше перебратися на сусідній пліт, ніж ризикувати опинитися у воді, намагаючись зачерпнути її з плат­форми. Не виключено, що цей спосіб вирішення був характер­ний тільки для конкретної мавпи, а не для шимпанзе як виду.

Фірсов відтворив дослід з гасінням вогню для фільму "Чи думають тварини?". Коли в баку не виявилося води, з шимпан­зе Кароліною трапилась істерика: вона рвала на собі волосся,

верещала, качалася по підлозі, а коли заспокоїлася, то взяла ганчірку для підлоги і одним стрибком накрила спиртівку, за­гасивши вогонь. Наступного дня Кароліна впевнено все повтори­ла. Інші мавпи знайшли інші виходи з цієї ситуації.

Завершуючи опис цієї групи методик вивчення мислення тварин, необхідно відзначити, що отримані за їхньою допомо­гою результати переконливо довели здатність людиноподібних мавп до виконання таких завдань.

Шимпанзе здатні до розумного виконання завдань у новій для них ситуації без попереднього досліду. Це виконання здійснюється не шляхом поступового "намацування" правиль­ного результату методом спроб і помилок, а шляхом інсай­ту — проникнення до суті завдання завдяки аналізу й оцінці його умов.

5. Діяльність з використанням знарядь праці у хребет­них, які не належать до приматів. Діяльність з використан­ням знарядь праці описана не тільки в людиноподібних мавп, але й у деяких інших видів ссавців, а також у птахів. Поряд з тим, що діяльність з використанням знарядь праці може про­явитися як розумні дії в новій ситуації або формуватися як повсякденні навички процесу научіння і наслідування, вона також входить до звичайного видоспецифічного репертуару поведінки окремих видів тварин. До таких видів належать морські видри — калани, а також кілька видів птахів — гала-пагоські дятлові в'юрки, шабашники, а також новокаледонські представники воронових.

Найбільш відомий приклад такого виду діяльності з викорис­танням знарядь праці демонструють дятлові в'юрки. Вони ви­користовують гілочки чи кактусові голки для витягування ли­чинок комах з-під кори дерев, причому це основний спосіб добування їжі, характерний для будь-якого представника виду. Дятлів в'юрок вже в ранньому віці, відразу ж після вильоту з гнізда, починає маніпулювати гілочками, поступово удоскона­люючи техніку їхнього застосування для добування личинок. Ця поведінка виявляється й у молодих птахів, вихованих в ізо­ляції від родичів, тобто не вимагає навчання наслідуванням. Вважають, що дятлові в'юрки генетично схильні до цього кон­кретного способу маніпулювати гілочками чи колючками как­тусів. Характерно, що в'юрки не лише використовують готові гілочки і голки, але можуть обробляти їх, надаючи їм потріб­ної форми — укорочувати, відламувати бічні гілки. У цьому плані їхня поведінка зовні цілком схожа з поведінкою шимпан­зе, які відповідним чином підготовляють лозини для добуван­ня мурах з термітника (Гудолл, 1992).

Про діапазон пластичності цієї форми поведінки в'юрків свідчить таке спостереження. Птахи, вирощені в неволі Ейбл-Ейбесфельдтом, були позбавлені необхідності добувати личин­ки, але вони самостійно створювали ситуацію, де можна було б скористатися паличкою як знаряддям. Наївшись зі звичайної годівниці, вони розсовували личинки хрущака, якими їх году­вали, по вольєрі, а потім діставали за допомогою паличок чи інших придатних предметів, знову ховали і знову видобували.

Необхідно підкреслити, що діяльність із застосуванням зна­рядь праці у птахів не обмежується проявами інстинкту в ок­ремих видів. Відомо, що представники деяких видів воронових застосовували знаряддя у непередбачуваних обставинах.

Найпереконливішим свідченням здатності цих птахів до ро­зумного використання знарядь може служити поведінка бла­китної сойки. Залишений перед дослідом без їжі, один із під­дослідних птахів цього виду відривав від підстеленої у клітці газети смужки, підтримуючи їх лапами, згинав дзьобом навпіл, а потім просовував через лозини і підгортав (як ціпком) шма­точки їжі, які залишилися поза кліткою. Є й інші свідчення здатності воронових до розумного застосування предметів як знаряддя в новій ситуації.

Приклади діяльності з використанням знарядь праці тваринами різних видів у природі та в експериментах

Приклади, наведені в таблиці, ілюструють уявлення про те, що в основі подібних за зовнішнім проявом поведінкових актів можуть бути різні механізми — інстинкт, научіння, розум. Питома вага кожного з цих чинників може бути різною залеж­но від багатьох обставин, навіть якщо остаточний результат зовні виглядає однаково (Крушинський, 1986).

Ці факти демонструють складність і неоднорідність такої форми поведінки тварин, як діяльність з використанням зна­рядь праці. В основі цих актів, схожих за зовнішнім проявом, можуть бути принципово різні механізми:

• негайне вирішення в новій ситуації ("інсайт");

• научіння методом спроб і помилок і наслідування родичів;

• виконання інстинктивної програми.