О. А. Туриніна, а. 3. Сердюк
ПОРІВНЯЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
Навчальний посібник
Київ 2005
ББК 88.2я73 Т87
Рецензенти: Л. М. Карамушка, д-р психол. наук, проф. М. М. Філіппов, д-р біол. наук, проф.
Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 9 від 17.06.03)
Туриніна О. Л.
Т87 Порівняльна психологія: Навч. посіб. / О. Л. Туриніна, Л. 3. Сердюк — К.: МАУП, 2005. — 228 с.: іл. — Бібліогр. в кінці розд. ISBN 966-608-496-1
У посібнику викладено основи нормативного курсу порівняльної психології, розкрито загальні положення стосовно виникнення психічного відображення, розвитку психіки у філогенезі та онтогенезі, а також передісторії зародження людської свідомості. Розглядаються проблеми співвідношення біологічних та соціальних детермінант у поведінці. Поданий блок практичних процедур у кінці кожного розділу сприятиме активному і свідомому засвоєнню навчальної інформації.
Для студентів вищих навчальних закладів, які вивчають курс порівняльної психології.
ББК 88.2я73
ISBN 966-608-496-1
© О. Л. Туриніна, Л. 3. Сердюк, 2005 © Міжрегіональна Академія
управління персоналом (МАУП), 2005
ПЕРЕДМОВА
Психологічна наука і практика нині стають важливим ресурсом забезпечення гуманістичної спрямованості в розвитку кожної людини, всього суспільства. Формування сучасного погляду на людину виходить з того, що кожний з нас живе в тісній взаємодії з природою, а світ тварин не є ізольованим від спільноти людей і тому розглядається як вагома складова нашого життя.
У зв'язку з цим доречно згадати слова відомого гуманіста-письменника Антуана де Сент-Екзюпері про нашу відповідальність за тих, кого ми приручили.
Психологія і психіка тварин не є тотожними психіці і психології людини, але для глибшого розуміння психології людини професійному психологу необхідно добре знати особливості виникнення і розвитку психіки взагалі та специфічні особливості психології тварин зокрема, адже порівняння психології та поведінки тварин з психологією та поведінкою людини дає ґрунтовніші знання про розвиток психіки у філо- та онтогенезі. Саме цій психолого-екологічній проблемі й присвячений цей навчальний посібник.
Вивчення положень порівняльної психології сприятиме підвищенню компетентності практикуючих психологів, допоможе знаходити адекватні шляхи розв'язання проблем, що виникають у роботі з клієнтами. Опанування порівняльної психології сприятиме також вихованню у студентів позитивних моральних якостей сучасної людини, яка має жити у гармонії з оточуючою природою.
Сподіваємося, що засвоєння курсу порівняльної психології за допомогою цього видання поряд із опануванням інших спеціальних дисциплін буде передумовою якісної професійної підготовки майбутніх практичних психологів.
НАУМ КОЛОМІНСЬШЙ,
доктор психологічних наук, професор
ВСТУП
Психіка людини та тварин вивчається за достатньо самостійними, історично сформованими напрямами. Це є порівняльна психологія, зоопсихологія, біхевіоризм, фізіологія вищої нервової діяльності, гештальтпсихологія, етологія і генетика поведінки, нейробіологія, нейронауки.
Порівняльна психологія — напрямок досліджень, у яких зіставляються особливості психіки людини та тварин на різних еволюційних ступенях розвитку. У науковій літературі порівняльно-психологічними називаються дослідження здібностей людини і тварин до навчання та розумової діяльності, що проводяться в лабораторних умовах.
Подібні завдання має і зоопсихологія, яка вивчає прояв, закономірності й еволюцію психічного відображення у тварин різного рівня розвитку. Предметом досліджень зоопсихологів є поведінка і розвиток (філо- та онтогенез) психічних процесів у тварин, а також передумови і передісторія людської свідомості. Великий фактичний матеріал, накопичений зоопсихологією, викладений у підручнику К. Е. Фабрі (1976), а також у працях його учнів (Дерягіна, 1986; Мєшкова, Федорович, 1996).
Біхевіоризм — напрямок американської експериментальної психології, заснований Дж. Уотсоном. Відповідно до його радикальної концепції вся поведінка тварин (і людини) зводиться до комплексу секреторних і м'язових реакцій організму на зовнішні стимули (концепція "стимул-реакція").
Біхевіоризм не займається аналізом процесів, що відбуваються в мозку, а наголошує на найточнішій реєстрації поведінки та її кількісному аналізі. "Навчання", "інтелект", "уявлення" — ці поняття біхевіоризм принципово ігнорує.
Фізіологія вищої нервової діяльності (ВНД) — заснований І. П. Павловим на початку XX століття науковий напрямок, пов'язаний з об'єктивним вивченням фізіологічних основ психіки (у тому числі і людини) методом умовних рефлексів. Згодом зміст цього поняття зазнав істотних змін.
Нині предметом фізіології ВНД вважається експериментальне дослідження закономірностей і нейрофізіологічних механізмів поведінки, процесів навчання і пам'яті.
Дослідження фізіології ВНД людини та тварин реалізуються, як правило, на основі комплексного підходу — використання нейрофізіологічних, нейрохімічних і молекулярно-біологічних методів.
Психофізіологія — галузь психології, яка є спорідненою з ВНД. Вона орієнтована на встановлення кореляцій між психічними явищами або станами та фізіологічними процесами (вегетативними і руховими реакціями), котрі реєструються за допомогою об'єктивних методів.
Психофізіологія — напрямок, що досліджує переважно людину, оскільки тільки вона може висловити свої суб'єктивні переживання і психічний стан. Мета, методи дослідження і понятійний апарат психофізіології у цілому той самий, що і у фізіології вищої нервової діяльності. Незважаючи на те, що термін має вужче значення, існує помилкова тенденція вживати його замість терміна "вища нервова діяльність".
Етологія — наука про поведінку особини в природному для неї середовищі. Вона сформувалася в 30-ті роки XX століття на базі зоології та еволюційної теорії.
її засновники — австрійський дослідник Конрад Лоренц (1903— 1989) і голландець Ніколас Тінберген (1907-1988), який усе життя пропрацював у Великобританії. Етологія розвивалася в тісному контакті з фізіологією, популяційною генетикою, генетикою поведінки та ін. Ця наука виникла як напрямок, пов'язаний переважно з вивченням "уроджених" дій, та пізніше перетворилася в цілісну концепцію, що містить аналіз поведінки в онто- і філогенезі, вивчення механізмів поведінки та її пристосувального значення.
Гештальтпсихологія — напрямок, що виник у 20-ті роки минулого століття у Німеччині і, подібно біхевіоризму, намагався протистояти методу інтроспекції.
Первинними елементами психічної діяльності гештальтпсихологія вважала не окремі відчуття, а цілісні образи — геш-тальти, що характеризуються константністю і стійкістю.
В основі цього напрямку була теза про значення цілісного сприйняття зорового образу в структурі психічної діяльності, про роль оперування цілісними зоровими образами. На відміну від розглянутих вище напрямків саме гештальтпсихологія в період свого виникнення була безпосередньо пов'язана з розробкою проблеми мислення, і саме завдяки їй відбувся рішучий злам в експериментальному вивченні інтелекту тварин. Один з найвідоміших гештальтпсихологів — Вольфганг Келер (1925) — першим довів наявність елементів мислення ("інсайту") у тварин.
Генетика поведінки. Цей напрям, в основі якого є феномен успадкування особливостей поведінки тварин та людини, також інтуїтивно зрозумілий багатьом ученим досить давно. Його перші представники спочатку займалися аналізом генетичних механізмів поведінки і, зокрема, когнітивних здібностей тварин і людини.
Генетика поведінки, або, як її іноді називають, "генетика мозку" — напрямок нейробіології, що досліджує фізіологічні основи процесів поведінки генетичними методами. Внесок генетики поведінки в розуміння складних форм поведінки тварин базується на використанні генетичних моделей тих чи інших когнітивних процесів.
Часом вживають іншу назву — нейробіологія, яка поєднує широкий комплекс наук (її межі встановити ще важко), налаштованих на розкриття загальнобіологічних закономірностей поведінки людини і тварин. Нарешті, існує термін нейронауки — наслідок інтеграції результатів, отриманих у суміжних галузях знань про мозок і поведінку.
Розділи 1-8 написані Л. 3. Сердюк, розділ 9, а також практикуми до всіх розділів та глосарій (словник) — О. Л. Туриніною.
Розділ 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ
ПОРІВНЯЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
- О. А. Туриніна, а. 3. Сердюк
- 1. Порівняльна психологія та зоопсихологія: спільне та відмінне у предметі
- 2. Зв'язок порівняльної психології з іншими галузями психології
- 3. Методи вивчення психіки людини та тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- 1. Визначте недолік польових досліджень психіки тварин:
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Вроджена і набута поведінка
- 2. Зовнішні та внутрішні чинники інстинктивної поведінки. Пластичність інстинктивної поведінки
- Внутрішні чинники інстинктивної поведінки
- Зовнішні чинники інстинктивної поведінки
- Структура інстинктивної поведінки
- 3. Научіння та його роль в розвитку психіки. Загальна характеристика основних типів научіння
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- 4. Провідна роль у інстинктивній поведінці належить:
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Розвиток психічної діяльності в пренатальному періоді
- Вроджене і набуте в пренатальному розвитку поведінки
- Пренатальний розвиток сенсорних здібностей і елементів спілкування
- 2. Розвиток психічної діяльності
- 3. Розвиток психічної діяльності в ювенільному (ігровому) періоді
- Вдосконалювання рухової активності в іграх тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- 1. Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії та піклування про потомство
- 2. Територіальна поведінка
- 3. Домінування та ієрархія
- 4. Ігрова та дослідницька поведінка
- 5. Агресивна поведінка та агресія
- 6. Угруповання, популяції та міграції тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестове завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Вплив гормонів і подразників на поведінку
- 2. Конфліктна поведінка
- 3. Вплив незвичних стимулів
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- Тема 6. Індивідуальна пам'ять та научіння
- 1. Звикання і сенситація як найпростіші форми научіння
- 2. Форми научіння, не пов'язані з підкріпленням
- 3. Генетична пам'ять
- 4. Філогенетичні рівні пам'яті
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Мислення людини та розумова діяльність тварин
- 2. Визначення поняття мислення тварин. Експерименти з вивчення мислення тварин
- 3. Поняття про "емпіричні закони" та елементарні логічні завдання
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. "Мова" тварин та мова людини Загальноприйняті уявлення про структуру видоспецифічних мов тварин
- 2. Здатність тварин до символізації
- 3. Навчання тварин мов-посередників
- Навчання мов-посередників інших тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Елементарна сенсорна психіка
- 2. Перцептивна психіка
- 3. Проблема походження свідомості
- 4. Проблема походження трудової діяльності
- 5. Предметна діяльність мавп
- 6. Передтрудова предметна діяльність мавп
- 7. Знаряддя тварин і знаряддя праці людини
- 8. Матеріальна культура та біологічні закономірності
- 9. Проблема зародження суспільних відносин і членороздільного мовлення
- 10. Демонстраційне моделювання
- 11. Мова тварин та членороздільне мовлення
- 12. Формування людської мови
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання
- Порівняльна психологія