logo
341096_2BCAB_turinina_o_a_serdyuk_a_z_porivnyal

2. Територіальна поведінка

Території різних видів тварин можуть частково чи повністю збігатися, але тварини одного виду зазвичай мають свою влас­ну територію. Територіальна поведінка властива і людям: якщо на стріху вашого будинку сяде голуб чи ворона, це мало хви­лює, але якщо ми у своєму домі, під'їзді або в саду зустрінемо непроханого гостя, то це викличе негативні відчуття.

Загальна площа залежить від двох чинників: від потреб у їжі її хазяїна і від продуктивності ґрунту. Територія тварини поділяється на різні ділянки, з якими пов'язані цілком певні види діяльності, тобто існує внутрішній поділ території. Тери­торія багатьох видів тварин містить: домівку першого порядку (місце найбільшої безпеки), домівки другого і третього поряд­ків, перешкоди, туалет, комфортне місце (наприклад, дерево, що використовується для чухання), місце купання, місце хар­чування (їдальня), комору, місце водопою тощо. На території існують основні і другорядні стежки. Тобто, тварина живе в організованій просторово-часовій системі, вона прив'язана до окремих місць, де в певний час відбуваються певні дії. Стежки тварин мають аналоги і у людей, причому не тільки в сільській місцевості, а й навіть у сучасних великих містах: адже в біль­шості випадків люди ходять певним маршрутом, переходять вулицю в певному місці, воліють ходити певною частиною тро­туару тощо. У дітей, що йдуть до школи, спостерігається навіть своєрідний ритуал, коли дитина проходить лише певними міс­цями, здійснює на своєму шляху певні маніпуляції (наприклад, торкається телефонної будки чи стовпа). Якщо ж цей ритуал з якихось причин порушується, то це викликає неспокій, перед­чуття нещастя (наприклад, формується негативна самооцінка тощо).

У чужих незвичних місцях людина відчуває дискомфорт. Наприклад, європейцю ніяково у тропічному лісі, а пігмея при­гнічує тривале перебування на відкритому просторі, оскільки його психологічний стереотип — первісний незайманий ліс. Отже, для кожного виду існує свій специфічний психотип — психобіологічний і поведінковий комплекс, найліпше пристосо­ваний до життя.