logo
341096_2BCAB_turinina_o_a_serdyuk_a_z_porivnyal

8. Матеріальна культура та біологічні закономірності

Поряд з прогресом в розвитку матеріальної культури, а від­повідно і психічної діяльності, з початку епохи пізнього палео­літу почав різко гальмуватися біологічний розвиток людини: фізичний тип людини здобував стійкість своїх видових ознак. Але в найдавніших і в давніх людей співвідношення було зво­ротним; за надзвичайно інтенсивної біологічної еволюції, яка виражалася у великій мінливості морфологічних ознак, тех­ніка вироблення знарядь праці розвивалася надзвичайно по­вільно.

Виходячи з цього, відомий антрополог Я. Я. Рогінський ви­сунув теорію "двох поворотних пунктів" у людській еволюції (він застосовував також формулювання "єдиний стрибок із дво­ма поворотами"). 3а цією теорією, нові соціально-історичні за­кономірності з'являлися в найдавніших людей разом із заро­дженням трудової діяльності (перший поворот). Однак разом з ними протягом тривалого періоду продовжували діяти успадко­вані від тваринного предка біологічні закономірності. Поступо­ве накопичення нової якості призвело на завершальному етапі цього розвитку до крутого (другого) повороту, який полягав у тому, що ці нові соціальні закономірності стали відігравати визначну роль у житті і подальшому розвитку людей. Цей по­ворот в історії людства й ознаменувався появою людини сучас­ного типу — неоантропа. Рогінський говорив з цього приводу про зняття актуальності видостворюючої ролі природного добо­ру і про перемогу соціальних закономірностей.

Отже, з появою в пізньому палеоліті неоантропа біологічні закономірності остаточно втрачають своє провідне значення й поступаються місцем суспільним закономірностям. Рогінський підкреслював, що тільки з появою неоантропа соціальні законо­мірності здобувають дійсно панівне становище в житті людських колективів.

Цій концепції відповідає уявлення про те, що перші трудові дії мали виконуватися ще в старій "тваринній" формі, пред­ставленій, за Фабрі, сполученням "компенсаторного маніпулю­вання" зі збагаченою знарядійною діяльністю. Лише згодом но­вий вміст предметної діяльності (праця) набув і нової форми у вигляді специфічно-людських трудових рухів, не властивих тваринам. Таким чином, на перших порах серйозному впливу біологічних закономірностей, успадкованих від тваринних предків людини, відповідала зовні нескладна й одноманітна предметна діяльність перших людей. А це начебто маскувало найбільшу подію — виникнення праці і разом з нею самої лю­дини як такої.