logo
341096_2BCAB_turinina_o_a_serdyuk_a_z_porivnyal

9. Проблема зародження суспільних відносин і членороздільного мовлення

Суспільні відносини зародилися в надрах перших форм тру­дової діяльності. Праця від самого початку була колективною, суспільною. Це випливало вже з того, що люди з моменту своєї появи на Землі завжди жили колективами, а мавпи — предки людини — більш-менш великими чередами (або родинами). Та­ким чином, біологічні передумови суспільного життя людини треба шукати в стадності викопних вищих приматів, точніше, у їхній предметній діяльності, яка відбувалася в умовах стад­ного життя.

З іншого боку, праця визначила із самого початку якісну своєрідність об'єднань перших людей. Ця якісна відмінність коріниться в тому, що навіть найскладніша знарядійна діяльність тварин ніколи не має характеру суспільного проце­су і не визначає відносин між членами співтовариства. Навіть у тварин з найбільш развинутою психікою структура співтова­риства ніколи не формується на основі знарядійної діяльності, не залежить від неї, а тим більше не опосередковується нею.

Про все це необхідно пам'ятати, досліджуючи біологічні пе­редумови зародження людського суспільства. Глибоко хибними є спроби безпосереднього виведення закономірностей суспільно­го життя людей із закономірностей групової поведінки тварин. Людське суспільство є не просто продовженням або ускладнен­ням співтовариства наших тваринних предків, а соціальні зако­номірності не зводяться до етологічних закономірностей життя мавп. Суспільні відносини людей виникли, навпаки, у резуль­таті ламання цих закономірностей та докорінної зміни стадно­го життя завдяки трудовій діяльності.

У пошуках біологічних передумов суспільного життя дослід­ник Войтоніс звернувся до стадного життя нижчих мавп для виявлення тих умов, у яких "індивідуальне користування зна­ряддям, що з'явилося в окремих особин, могло стати суспіль­ним та впливати на перебудову і розвиток взаємин, крім цьо­го, знайти в цих взаєминах могутній чинник, який стимулював застосування знаряддя". Войтоніс і Тіх провели в цьому на­прямку численні дослідження з виявлення особливостей струк­тури череди і стадної поведінки у мавп.

Тіх надає особливого значення виникненню у мавп нової, са­мостійної і могутньої потреби у спілкуванні із подібними.

Ця нова потреба, за Тіхом, зародилася ще на нижчому рівні еволюції приматів і досягла свого розквіту в давніх павіанів, а також у людиноподібних мавп, які живуть родинами. У тва­ринних предків людини прогресивний розвиток стадності та­кож проявлявся у формуванні міцних внутрішньостадних відносин, наприклад, при спільному полюванні за допомогою природних знарядь. Тіх вважає, що саме ця діяльність призве­ла до необхідності обробки знарядь полювання, а потім і до вироблення примітивних кам'яних знарядь для виготовлення різноманітних більш вдосконалених мисливських знарядь.

Великого значення Тіх надає тому факту, що у безпосередніх предків людини підлітки мали засвоювати традиції й уміння попередніх поколінь, переймати досвід старших членів суспіль­ства, а останні, особливо самці, мали виявляти не тільки взає­мну терпимість, але й уміння співпрацювати. Цього вимагала складність спільного полювання із застосуванням різних пред­метів (каменів, ціпків) як знарядь полювання. Водночас на цьо­му етапі вперше в еволюції приматів виникли умови, коли з'я­вилася необхідність у позначенні предметів, бо без цього не можна було забезпечити погодженість дій членів череди під час спільного полювання.