1. Вплив гормонів і подразників на поведінку
Разюча здатність тварин сприймати зовнішні впливи може навести на думку, що їхня поведінка цілком регулюється ззовні, що тварини, як зазначає Н. Тінберген [5], є усього лише "рефлекторні автомати", раби зовнішнього світу, хоча і складноор-ганізовані. Але, як нам відомо з розділу 3, поведінка тварини залежить не тільки від зовнішніх чинників, а й від внутрішніх. Візьмемо хоча б такий простий приклад: сита тварина відмовляється навіть від ласої їжі. Це — прояв характерної загальної закономірності. Спостерігаючи поведінку тварини в однаковій ситуації, але в різний час, бачимо всі перехідні ступені в її відповідних реакціях — від найсильнішої до повної її відсутності. І навпаки, порівняння повторних реакцій тварини на природні впливи в різних ситуаціях показує, що іноді для реакції, викликаної дуже сильним впливом, достатньо найслабшого стимулу.
Часом тварина, незважаючи на цілковиту відсутність стимулів, які викликають певні дії, все-таки здійснює їх. Мухам властиво очищати крильця від налиплих порошин, але чому ж особини, які втратили крила, навіть мутанти, у яких взагалі ніколи не було крил, регулярно виконують ті ж рухи, так би мовити, вхолосту? Оскільки не можна знайти видимих причин, які змушували би муху чистити відсутні крила, така форма поведінки виглядає цілком спонтанною. Щоб довести, що саме внутрішні чинники викликали у тварини подібну "дію вхолосту", потрібно звернутися безпосередньо до вивчення цих внутрішніх чинників, тобто познайомитися з фізіологічною організацією тварини.
Найвідоміші внутрішні агенти — гормони. Ці хімічні речовини, що виділяються в кров залозами внутрішньої секреції, не лише стимулюють певні процеси росту, але також впливають на численні форми поведінки. Наприклад, гормони, які виробляються статевими залозами хребетних, необхідні (хоча їх одних і недостатньо) для прояву усіх форм шлюбної поведінки: позбавлені статевих гормонів, кастровані півні не кукурікають і не спарюються. Але досить такій тварині ввести чоловічий статевий гормон, і її поведінка знову робиться такою ж, як у нормальних самців.
Значення гормонів настільки велике, що їхнім вивченням займається окрема наука — ендокринологія. Відомо, наприклад, що форми поведінки, пов'язані з розмноженням, регулюються цілим набором гормонів, які виробляються статевими залозами і гіпофізом — маленькою залозою, розташованою під головним мозком, унизу черепа. Деякі гормони гіпофіза в першу чергу стимулюють виділення статевих гормонів, спільна ж дія тих та інших виявляється по-різному. Такі форми поведінки, як шлюбні ігри, бої між самцями, охорона гнізда, виявляються в більшості тварин, як правило, тільки в тому випадку, якщо і статеві гормони, і гормони гіпофіза надходять в кров у правильній послідовності.
Іншим джерелом внутрішніх стимулів є рецептори. Так, наприклад, сечовипускання у ссавців починається тоді, коли чуттєві рецептори в стінках сечового міхура сигналізують про зростання натягу стінок і, отже, про наповнення міхура. Подібним чином дихання частішає, коли дихальні центри довгастого мозку сигналізують про надлишок вуглекислоти в крові. Функції багатьох аналогічних внутрішніх датчиків також безпосередньо пов'язані з поведінкою.
Але чи є гормони і внутрішні сенсорні стимули єдиними джерелами спонтанної поведінки? Чи завжди центральній нервовій системі потрібний специфічний стимул нехай навіть від якого-небудь внутрішнього агента, щоб викликати певну поведінку? Відомо, наприклад, що в ізольованих ділянках мозкової тканини за певних умов спостерігаються ритмічні розряди імпульсів, подібні до тих, які реєструються у тварини в нормі. Цей факт наводить на думку, що нервова система — щось більше, ніж просто рефлекторна машина. Цілком можливо і навіть ймовірно, що багато частин нервової системи мають деяку постійну "імпульсацію спокою". Але це аж ніяк не означає, що спонтанна нервова активність абсолютно незалежна від зовнішніх стосовно нервової системи умов. Наприклад, необхідне постійне нормальне постачання нервових кліток кров'ю і киснем.
Від ритмічної імпульсації ізольованої ділянки нервової тканини, звичайно, далеко до дій мухи, яка "очищає" неіснуючі (втрачені) крила, і ще далі до поведінки кішки, яка, не зголоднівши, вирушає на полювання. Дослідним шляхом дуже важко з'ясувати, чи бере участь (а якщо так, то яким чином) спонтанна нервова активність у складній поведінці, але є багато доказів на користь того, що нервова система не є пасивною структурою, яка очікує на специфічну команду, а сама вирішує, чекати їй такої команди чи керувати поведінкою за власною ініціативою.
Коли йдеться про внутрішній контроль поведінки, слід пам'ятати, що маємо на увазі винятково внутрішні процеси, які безпосередньо передують дії тварини. Однак ці процеси, у свою чергу, часто визначаються зовнішніми умовами. Гормони, що виділяються гіпофізом і статевими залозами, визначають поведінку тварини в період розмноження, але виділення цих гормонів залежить, принаймні частково, від зовнішніх подій, наприклад, від пори року та ін.
Механізми дії гормонів на поведінку зовсім не прості. Прикладом може служити годівля пташенят у голубів. Дорослі птахи годують своє потомство, зригуючи "зобне молочко" — багату протеїнами рідину, яку виробляють залози зоба. Узимку ці залози не діють, але коли гіпофіз починає виділяти гормон про-лактин, вони активізуються. А через те, що час годівлі пташеняти збігається в голубів з підвищенням вмісту пролактину в крові, можна було б подумати, що саме пролактин викликає зригування. Насправді ж пролактин провокує зригування лише остільки, оскільки сприяє наповненню зоба "зобним молочком", а саме зригування як процес годівлі відбувається лише в тому випадку, якщо пташеня злегка натисне дзьобом на зоб дорослого птаха. Узимку голуби теж можуть зригувати молочко чи напівпереварену їжу, якщо тільки натиснути на наповнений зоб, але зазвичай цього не відбувається, оскільки немає пташенят, які провокують таку реакцію. Отже, саме одночасна присутність пташенят і натяг зоба викликають у батьків акт годівлі. Таким чином, поведінка цілком зумовлена зовнішніми чи внутрішніми причинами, а в більшості випадків — сполученням тих та інших.
Розглянемо тепер ті конкретні форми поведінки, які тварини виконують у відповідь на різноманітні впливи ззовні. Вони є разючим складним ланцюгом великих і малих подій. Наприклад, поведінка багатьох птахів у період розмноження характеризується тим, що самець займає територію і виганяє суперників, після чого до нього приєднується самиця. За цим йдуть спарювання, будівля гнізда, насиджування яєць і нарешті вигодовування пташенят. Усі ці процеси запускаються подовженням світлового дня, що стимулює діяльність гіпофіза. Але реакція гіпофіза — лише перша ланка в довгому ланцюзі фаз розмноження. Щоб зрозуміти всю послідовність циклу поведінки, слід, мабуть, знати не тільки про те, що послужило першим поштовхом, але й про те, яким чином птах у відповідний час включається в потрібну фазу.
Подивимося, як це відбувається на одній із стадій репродуктивного циклу — під час будівлі гнізда. Самиця канарки, як і багато інших співучих птахів, будує гніздо в два етапи. Спочатку з травинок чи чого-небудь схожого будується основна чаша гнізда, яка пізніше вистилається пір'їнами. У міру того як робота просувається, птах збирає усе менше трави й усе більше пір'їн. Ми знаємо, що така діяльність у цілому знаходиться під контролем гормонів: адже відомо, що птаха можна змусити будувати гніздо в незвичайний час шляхом ін'єкції статевого гормону самиці. Однак переключення з травинок на пір'їнки регулюється не самим гормоном, а зовнішніми стимулами: коли самиця в перервах між збиранням будівельного матеріалу відпочиває в гнізді, вона натикається на тверді травинки. Іншим разом самиця не була би такою чуттєвою до цього, але з наближенням часу відкладання яєць вона починає втрачати пір'їни на черевці. Випадання пір'їн викликається гормоном, виділення якого зумовлено і присутністю самця, і самим процесом будівлі гнізда. Взаємодія цих чинників призводить до утворення насідної плями, яка починає посилено забезпечуватися кров'ю, і самиця одержує можливість зігрівати яйця при насиджуванні. Разом з тим насідна пляма стає усе більш чуттєвою до дотику. Стимулюючий вплив з боку гнізда зростає і самиця переключається на збирання пір'їн. Вистилаючи чашу гнізда м'яким матеріалом, птах, природно, уникає неприємних відчуттів.
Це є лише один з багатьох процесів, що регулюють правильне протікання процесу розмноження. Весь механізм у цілому прекрасно погоджений: виділення гормонів і зовнішні стимули, безупинно взаємодіючи, призводять на кожному етапі до потрібного вчинку. Тільки довга серія дослідів розкриє всі ці взаємозв'язки, загальна картина яких поступово вимальовується перед нами.
Кожна фаза, у свою чергу, є складним ланцюгом дій. Поведінка тварин значною мірою складається з таких циклів, які є повторюваною серією порівняно простих актів. Нам дещо відомо, чим визначаються ці так звані "ланцюги дій". Перша стадія зазвичай спонтанна — скажімо, внутрішні причини спонукають голодну тварину вирушити на пошуки їжі ще до того, як вона побачила чи почула її. І якщо ця так звана пошукова поведінка визначається внутрішніми стимулами, то переключення на подальші акти часто зумовлено специфічними зовнішніми впливами. Коли, наприклад, оса вирушає на полювання, щоб зробити запаси корму, вона летить туди, де медоносні бджоли збирають нектар. Там оса безладно перелітає від куща до куща, поки не зустріне свою жертву — бджолу (цю осу часто називають бджолиним вовком). Побачивши здобич, оса летить просто до неї і займає позицію у восьми чи десятьох сантиметрах з підвітряної сторони. Ця дія, так само, як і все попереднє полювання, контролюється за допомогою зору. Але бджола ще не впізнана: осу приваблюють (і змушують зайняти ту ж позицію) і мухи.
І саме тут починається нова фаза циклу. Кілька секунд оса вичікує, потім кидається на свою жертву. Цей ривок — хімічно викликана відповідь на специфічний запах бджоли. Схопивши комаху, оса швидко повертає її черевцем до себе й убиває, жалячи в "підборіддя". Цього разу дія викликається тактильним стимулом, тобто стимулом, пов'язаним з дотиком.
Переключаючись з однієї дії на іншу, тварина щоразу реагує на якісно новий подразник.
Отже, з'ясовано, що спонукає тварину почати дію, тобто ті зовнішні і внутрішні обставини, які викликають новий рух. Але для повного розуміння механізмів поведінки необхідно знати і те, що зупиняє дії тварини.
Яка природа таких механізмів? Звичайно, в багатьох випадках сильний зовнішній стимул може перервати одну дію і викликати іншу — наприклад, з появою хижака тварина припиняє харчування і рятується втечею. Але тварина припиняє цей процес і з інших причин. Життєві процеси саморегулюються, і поведінка тварини коливається навколо оптимального режиму.
Порівняно простий приклад — процес харчування більшості ссавців. Сигналів насичення досить багато, але головний — наповнення шлунка. Це було доведено в експериментах з пацюками. Групі піддослідних тварин вживляли в стравохід трубку, за допомогою якої можна було виводити назовні проковтнуту їжу, перш ніж вона досягала шлунка. В інших дослідах їжу вводили безпосередньо в шлунок, минаючи рот і стравохід. Контрольна група тварин з'їдала свій корм звичайним способом. Отже, піддослідним тваринам давали таку ж кількість їжі, що і контрольним, але в одній групі піддослідних тварин вона ніколи не потрапляла до шлунка, виходячи через трубку назовні, а в іншій, непережована, опинялася відразу в шлунку. За певний час усім пацюкам знову пропонували їжу і про ступінь їхнього насичення судили за кількістю з'їденого корму. Не дивно, що пацюки, у яких корм не досягав шлунка, бралися за їжу відразу, тоді як контрольні і ті, котрим вводили їжу прямо до шлунка, поводилися як ситі тварини. Так було навіть у тих випадках, коли шлунок наповняли неїстівною масою. Звідси можна зробити висновок: якщо шлунок наповнений, тварина втрачає інтерес до їжі.
- О. А. Туриніна, а. 3. Сердюк
- 1. Порівняльна психологія та зоопсихологія: спільне та відмінне у предметі
- 2. Зв'язок порівняльної психології з іншими галузями психології
- 3. Методи вивчення психіки людини та тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- 1. Визначте недолік польових досліджень психіки тварин:
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Вроджена і набута поведінка
- 2. Зовнішні та внутрішні чинники інстинктивної поведінки. Пластичність інстинктивної поведінки
- Внутрішні чинники інстинктивної поведінки
- Зовнішні чинники інстинктивної поведінки
- Структура інстинктивної поведінки
- 3. Научіння та його роль в розвитку психіки. Загальна характеристика основних типів научіння
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- 4. Провідна роль у інстинктивній поведінці належить:
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Розвиток психічної діяльності в пренатальному періоді
- Вроджене і набуте в пренатальному розвитку поведінки
- Пренатальний розвиток сенсорних здібностей і елементів спілкування
- 2. Розвиток психічної діяльності
- 3. Розвиток психічної діяльності в ювенільному (ігровому) періоді
- Вдосконалювання рухової активності в іграх тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- 1. Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії та піклування про потомство
- 2. Територіальна поведінка
- 3. Домінування та ієрархія
- 4. Ігрова та дослідницька поведінка
- 5. Агресивна поведінка та агресія
- 6. Угруповання, популяції та міграції тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестове завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Вплив гормонів і подразників на поведінку
- 2. Конфліктна поведінка
- 3. Вплив незвичних стимулів
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- Тема 6. Індивідуальна пам'ять та научіння
- 1. Звикання і сенситація як найпростіші форми научіння
- 2. Форми научіння, не пов'язані з підкріпленням
- 3. Генетична пам'ять
- 4. Філогенетичні рівні пам'яті
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Мислення людини та розумова діяльність тварин
- 2. Визначення поняття мислення тварин. Експерименти з вивчення мислення тварин
- 3. Поняття про "емпіричні закони" та елементарні логічні завдання
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. "Мова" тварин та мова людини Загальноприйняті уявлення про структуру видоспецифічних мов тварин
- 2. Здатність тварин до символізації
- 3. Навчання тварин мов-посередників
- Навчання мов-посередників інших тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Елементарна сенсорна психіка
- 2. Перцептивна психіка
- 3. Проблема походження свідомості
- 4. Проблема походження трудової діяльності
- 5. Предметна діяльність мавп
- 6. Передтрудова предметна діяльність мавп
- 7. Знаряддя тварин і знаряддя праці людини
- 8. Матеріальна культура та біологічні закономірності
- 9. Проблема зародження суспільних відносин і членороздільного мовлення
- 10. Демонстраційне моделювання
- 11. Мова тварин та членороздільне мовлення
- 12. Формування людської мови
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання
- Порівняльна психологія