2. Перцептивна психіка

Нижчий рівень розвитку перцептивної психіки. Перцеп­тивна психіка є вищою стадією розвитку психічного відобра­ження. Ця стадія характеризується зміною характеру діяль­ності — виділенням сенсу діяльності, яка стосується до умов, у котрих перебуває об'єкт діяльності в середовищі (операції). Саме тому тут йдеться вже про справжні навички і сприйман­ня. Предметні компоненти середовища відбиваються вже як цілісні одиниці, у той час як за елементарної сенсорної психіки відбувалося відображення лише окремих властивостей. Пред­метне сприймання обов'язково передбачає наявність певного ступеня узагальнення, коли з'являються чуттєві уявлення.

Перцептивна психіка, яка властива величезній кількості тва­рин, котрі стоять на різних щаблях еволюційного розвитку, може виявляти в своїх конкретних проявах великі розбіжності. Тому і на цій стадії розвитку психіки існують два рівні — ниж­чий та вищий.

На нижчому рівні знаходяться, насамперед, вищі безхребет­ні — головоногі молюски і членистоногі. Центральним класом типу членистоногих є комахи, крім них до даного типу нале­жать ракоподібні, павукоподібні, багатоніжки і представники деяких дрібних груп). Комахи — найчисленніший клас тварин як за кількістю видів, так і за кількістю особин. Комахи жи­вуть усюди на суші (у всіх кліматичних зонах) — як на по­верхні, так і в ґрунті, у всіх прісних водоймищах, а також у повітрі, піднімаючись на висоту до двох кілометрів.

На нижчому рівні перцептивної психіки представлені всі ті прогресивні ознаки, які характеризують цей вид психіки вза­галі, але в багатьох випадках поведінка тварин на цьому рівні має примітивні форми, які зближають її з поведінкою тварин, котрі стоять на рівень нижче. Так, основну роль відіграє орієн­тація поведінки за окремими властивостями предметів, а не за предметами в цілому: предметне сприймання має підпоряд­коване значення у загальній поведінці. Крім того, в поведінці пе­реважають ригідні, "жорстко запрограмовані" елементи.

З іншого боку, на цьому рівні чітко проявляється активний пошук позитивних подразників. Це означає, що відбувається інтенсивний розвиток позитивної таксисної поведінки всіх видів, включаючи мнемотаксиси. Вони відіграють у просторовій оріє­нтації особливо істотну роль, і саме в індивідуальному заучу­ванні орієнтирів виявляється найбільшою мірою здатність до научіння.

Разом з тим, у тварин даного рівня, зокрема комах, нако­пичення індивідуального досвіду, научіння відіграють істотну роль, однак спостерігається і певна суперечливість у процесах научіння та у сполученні прогресивних і примітивних рис. Спе­цифічна спрямованість, пристосованість цих процесів до визна­чених функціональних сфер, як і підпорядковане положення, що займає научіння стосовно інстинктивної поведінки, вказу­ють на перехідний стан даного рівня психічного розвитку між елементарною сенсорною і перцептивною психікою.

Однак це не означає, що комахам, як й іншим представникам даної групи тварин, бракує пластичності поведінки. Навпаки, повною мірою виявляється загальна закономірність, яка полягає в тому, що ускладнення інстинктивної поведінки неминуче сполучається з ускладненням процесів научіння (і навпаки). Тільки таке сполучення забезпечує справжній прогрес психіч­ної діяльності.

Інстинктивна поведінка на даному рівні психічного розвит­ку представлена розвинутими новими категоріями: групова по­ведінка, спілкування, ритуалізація. Особливу складність явля­ють собою форми спілкування у видів, які живуть величезни­ми родинами. Найліпше у цьому плані досліджені бджоли. Мова бджіл належить до найскладніших форм спілкування, які взагалі існують у тваринному світі. Форми інстинктивної поведінки цих комах закономірно сполучаються з найрізно­манітнішими і найскладнішими проявами научіння, що за­безпечує не тільки виняткову узгодженість дій усіх членів бджолиної родини, але і максимальну пластичність поведінки істоти. Психічні здібності бджіл (як і деяких інших вищих комах) деколи виходять за межі нижчого рівня перцептивної психіки.

Інакше ніж у членистоногих, відбувається розвиток психічної активності у головоногих молюсків. За деякими ознаками вони наблизилися до хребетних, про що свідчать їх великі розміри і особливості побудови нервової системи, особливо зорового ре­цептора, який безпосередньо пов'язаний з різким збільшенням швидкості руху порівняно з іншими молюсками.

Поведінку головоногих досліджено ще недостатньо, але вже вивчено багато їх примітивних здібностей. Насамперед, ці тва­рини відрізняються істотним ускладненням інстинктивної поведінки. У головоногих вже зустрічаються територіальна поведінка (придбання і захист індивідуальних ділянок), "агре­сивність", що властива тільки вищим хробакам, групова по­ведінка (зграйне життя кальмарів і каракатиць), у сфері роз­множення з'являються ритуалізовані форми поведінки, які проявляються у видоспецифічному "залицянні" самців до са­миць. Крім головоногих, членистоногих і хребетних усе це при­таманне тільки вищим тваринам.

Деякі дослідники звертають особливу увагу на розвинуту у восьминогів "зацікавленість", яка виражається в обстеженні ними біологічно "непотрібних" предметів, а також на їхні високорозвинені маніпуляційні і конструктивні здібності. Ці здібності виявляються в будівництві валів і притулків з каме­ню, панцирів крабів, раковин устриць тощо. Цей будівельний матеріал восьминіг підбирає, переносить і зміцнює "руками". Іноді такі гнізда являють собою закриті з усіх боків споруди. Однак за деякими, ще не підтвердженими спостереженнями, восьминоги здатні і до "гарматних" дій, використовуючи камені для захисту.

Важливою є та обставина, що вперше у головоногих з'яв­ляється здатність до встановлення контактів з людиною, до спілкування з нею, результатом цього є можливість справж­нього приручення цих тварин (на відміну від комах).

Таким чином, головоногі досягли, безсумнівно, високого рів­ня психічного розвитку і багато в чому зблизилися з хребет­ними тваринами.

Разом з тим, в головоногих спостерігається та ж супереч­ливість у здатності до научіння, що й у комах. Так, наприклад, у восьминога взагалі добре розвинута здатність до научіння на зорові та тактильні стимули, але в деяких випадках він неспро­можний вирішити, здавалося б, нескладні завдання. Особливо це стосується подолання перешкод: восьминіг нездатний знай­ти обхідний шлях, якщо принада (краб) розташована за прозо­рою перешкодою (у скляному циліндрі за дротяною сіткою). Марно намагаючись оволодіти принадою прямо, восьминіг не хапає її зверху, через край. Однак деякі восьминоги все-таки здатні вирішувати нескладні завдання обхідного шляху. При цьому великого значення набуває колишній досвід істоти. Ра­зом з тим, інші головоногі поступаються восьминогу своїми пси­хічними здібностями.

Звичайно, при оцінюванні подібних експериментів необхід­но мати на увазі, що тут пропонуються завдання біологічно не­адекватні, а тому без вирішення: у природних умовах восьминіг ніколи не буває в ситуації, коли жертва, яку він безпосередньо бачить, виявляється недосяжною. До того ж завдання обхідного шляху належать до розряду дуже складних — з ними не впораються не тільки черепахи, але й кури. Проте можна думати, що в психічній діяльності головоногих дійсно сполуча­ються прогресивні риси, які зближають їх із хребетними, а із при­мітивними вони схожі спадщиною нижчих молюсків. До при­мітивних рис належить і відомий "негативізм" научіння: головоногі легше навчаються уникати неприємних роздратувань, ніж знаходити сприятливі. І в цьому є спільність з поведінкою тварин, які володіють елементарною сенсорною психікою.

На нижчому рівні перцептивної психіки знаходяться також деякі представники нижчих хребетних. Однак різна побудова і спосіб життя членистоногих і хребетних є причиною того, що їхню поведінку і психіку, по суті, порівняти не можна. Так, од­нією з відмітних рис комах є їхні малі в порівнянні з хребетни­ми розміри. У зв'язку з цим навколишній світ для комах являє собою щось зовсім особливе: це вже не є мікросвіт найпрості­ших, але ще не є макросвіт хребетних. Людині важко собі уявити цей світ комах з його (на наш погляд) мікроландшафтом, мікрокліматом тощо. Хоча комахи живуть поруч і разом з нами, вони знаходяться під дією зовсім інших параметрів тем­ператури та освітлення. Саме тому психічне відображення дійсності в комах не може не бути принципово іншим, ніж у хребетних та у більшості безхребетних.

Вищий рівень розвитку перцептивної психіки. У світі тварин процес еволюції призвів до трьох вершин: хребетних, комах і головоногих молюсків. Стосовно до високого рівня побудови і життєдіяльності цих тварин можна спостерігати в них найсклад­ніші форми поведінки і психічного відображення. Представни­ки всіх трьох "вершин" здатні до предметного сприймання, хоча тільки в хребетних ця здатність одержала повний розви­ток. В інших двох групах перцепція розвивалася своєрідними шляхами і якісно відрізняється від перцепції у хребетних. Ана­логічні процеси відбуваються і з іншими вирішальними крите­ріями стадії перцептивної психіки, не кажучи вже про те, що вищого рівня цього виду психіки досягли в процесі еволюції взагалі тільки представники хребетних.

Тільки у вищих хребетних виявляються найскладніші прояви психічної діяльності, які взагалі зустрічаються у світі тварин.

Порівнюючи безхребетних із хребетними, необхідно також зауважити, що ні головоногі, ні членистоногі не мають ніякого відношення до предків хребетних. Умовний шлях, що пройш­ли ці еволюційні форми на ранньому етапі еволюції тваринно­го світу, "відхилився" досить суттєво від хребетних. Високий розвиток морфологічних і поведінкових ознак цих тварин є у порівнянні з хребетними лише аналогією, яка пояснюється мо­гутнім підвищенням загального рівня життєдіяльності, харак­терним для всіх трьох груп тварин.

З філогенетичної точки зору великий інтерес становлять гол­кошкірі, котрі так само, як і хребетні, належать до вторинно­ротих на відміну від первинноротих, у яких центральна нервова система розташована на черевному боці тіла і до яких належать молюски і членистоногі.

На цьому рівні знаходяться і нижчі хордові, котрі разом із хребетними (чи "черепними") складають тип хордових. До ниж­чих хордових належать оболочники і безчерепні. Оболочни­ки — морські тварини, частина яких веде нерухомий спосіб жит­тя (аспідія). Безчерепні мають всього дві родини з трьома родами дрібних морських тварин, найвідоміша з яких — ланцетник. У безчерепних і хребетних загальною ознакою є внутрішній осьо­вий кістяк, що має вигляд суцільного (хорда ланцетника) чи членистого стрижня (хребет), над яким розташовується цент­ральна нервова система, котра має форму трубки. Хребетні під­розділяються на класи круглоротих (міноги і миксини), риб, земноводних, плазунів, птахів, ссавців. До вищих хребетних належать тільки останні два класи, у межах яких, власне, і спостерігаються прояви вищих психічних здібностей тварин. Що ж стосується нижчих хребетних, то тут позначаються про­міжні ступіні психічного розвитку, які характеризуються різ­ними сполученнями елементів нижчого і вищого рівнів перцеп-тивної психіки.

У хребетних нервова трубка утворює у головному відділі здуття, що перетворюються в процесі ембріогенезу на головний мозок. Вже в найпримітивніших хребетних, у круглоротих, є всі п'ять відділів головного мозку (довгастий, задній, середній, проміжний і передній). Процес диференціації і прогресивного розвитку мозкових структур досягає своєї вершини, як відомо, в ссавців, причому не тільки в передньому мозку (великих пів­кулях та їхній корі), але й у стовбурній частині головного моз­ку, де формуються, зокрема, центри вищих форм інстинктив­ної поведінки.