4. Філогенетичні рівні пам'яті
Розгляд пам'яті як явище, яке розвивається разом з живою матерією, дозволяє виявити різні її рівні, порівняльні з етапами філогенезу. Кожному рівню відповідає свій субстрат [4]. Для видової пам'яті, або спадкової, матеріальним субстратом є генетичний апарат. Матеріальним субстратом індивідуальної пам'яті є нервові елементи, нервова система, або розвинутий в еволюції та в онтогенезі мультифункціональний орган — головний мозок, з одного боку, і складні біохімічні реакції, які лежать в основі спадкової пам'яті, з іншого.
Ю. Г. Трошихіна виділяє 7 послідовних рівнів мнемічної функції, які складають 3 етапи.
На початкових етапах еволюції мнемічна функція виступає як генетична, вроджена форма. Спадкова інформація, як відомо, закодована за допомогою молекулярної організації ДНК. Перший рівень називається генетичним і відноситься до етапу видової пам'яті.
На певному етапі еволюції можна виділити наступний рівень —морфофізіологічний. Характерним для нього є те, що в цей період мнемічна функція поділяється на дві основні форми: генетичну і фенотипічну, або на видовий та індивідуальний досвід. Цей поділ пам'яті пов'язаний з виникненням клітини як цілого організму, що створює можливість накопичення разом з генетичним досвідом індивідуального досвіду. Але незначний морфологічний субстрат ще не забезпечує накопичення багатого індивідуального досвіду, він виражається в короткому збереженні слідів, у звиканні.
Зворотною і необхідною стороною процесу запам'ятовування є процес забування. На цій стадії він виявляється як зникнення, точніше, припинення біологічної реакції.
Новий рівень виникає з появою багатоклітинних організмів, розвиток яких пов'язаний з виникненням нервової системи.
Значення цієї обставини для прогресивної еволюції добре відомо. Цей рівень називається нейрональним. Поява нервової системи забезпечує утворення умовних зв'язків, навичок.
Централізація нервової системи призводить до більш високої форми адаптації: у тварин з'являється здатність утворювати умовні рефлекси на базі вроджених рефлексів. Відбувається суттєве збільшення можливостей індивідуальної пам'яті, що проявляється у складності поведінки, яка варіює від стереотипного короткого акту до ланцюгової послідовності дій, зумовленої як вродженими, так і придбаними властивостями. Діяльність тварин стає різноманітнішою, ускладнюється рецепторний апарат, відповідно змінюється форма відображення дійсності. Механізми забезпечення функції пам'яті стають досконалішими. Цей рівень розвитку пам'яті називається нейропсихічним. Забування на цьому рівні забезпечується зовнішнім гальмуванням і різними видами внутрішнього гальмування.
Перелік способів запам'ятовування людини поповнюється новим рівнем, названим нейропсихічнимим рівнем вищого порядку. Тут найяскравіше виявляються процеси асоціації і дисоціації, які становлять важливий елемент мислення.
Отже, пам'яті властиві запам'ятовування, збереження і відтворення. Включаючи до визначення пам'яті таку її властивість, як передача досвіду, ми підкреслюємо важливу роль мнемічної функції в розвитку мислення і свідомості, у якому перше місце належить соціально-історичному досвіду.
У працях видатних психологів висловлюється думка про соціально-історичне походження багатьох психічних процесів. Про історичний розвиток людини говориться в працях Л. С. Ви-готського й А. Р. Лурія. Ще в 1930 р. у спільному виданні "Етюди з історії поведінки" автори писали: "Поведінка сучасної культурної людини є не тільки продуктом біологічної еволюції, не тільки результатом розвитку в дитячому віці, але і продуктом розвитку історичного".
Передумовою появи механізму, який забезпечує передачу досвіду в людей, є зародки наслідування у тварин. Розвиток пам'яті перейшов на новий етап — етап соціальної пам'яті. Цей етап містить два рівні, один із яких стадно-біологічний. В основі його є механізм наслідування. Здатність до наслідування вроджена, але конкретний прояв наслідування має характер індивідуального пристосування. Наслідування відрізняється від досвіду, отриманого шляхом проб і помилок. Індивідуальний досвід, надбаний через наслідування, переломлюється через досвід багатьох індивідів, у той час як досвід, сформований на основі проб і помилок, є досягненням лише даного індивіда. Розвиток адаптації йде від спадкового способу передачі досвіду до мовного спілкування і виражається в меншому використанні вродженого і в більшому використанні індивідуального способу передачі досвіду, аж до появи мови.
На відміну від мислення тварин людське мислення є соціально опосередкованою формою відображення дійсності. Ця форма відображення містить минулий досвід, надбаний як самим індивідом, так і всім людським родом. Утворюються традиції, розвивається "колективна пам'ять". Колективний тип пам'яті становить найвищий рівень її розвитку — суспільно-історичний.
Специфічність людського мислення виявляється ще й у тім, що воно є самостійним видом діяльності, особливою формою активності, тоді як у тварин мислення включене в поведінку (наприклад, як казав І. П. Павлов, "мавпи думають лапами").
У багаторівневому процесі кожний нижчий рівень не зникає й обслуговує вищий. Найвищий рівень завжди виступає як регулятор нижчого. На першому найнижчому рівні такого роду регуляція цілком здійснюється біохімічними процесами, на другому — біохімічні процеси підкоряються регуляції нервових структур, на третьому — і біохімічні процеси, і нервова регуляція спрямовуються психічним чинником, який, у свою чергу, в людини знаходиться під контролем соціальних чинників.
Поява нових рівнів, послідовне формування організації пам'яті виражаються не тільки в здатності збільшення обсягів сприйнятої інформації, її збереження і відтворення, але й у тім, як організовується забування, підвищується лабільність нервових процесів.
Необхідно відзначити також важливу роль нормального співвідношення збудження і гальмування в проявах пам'яті. При порушеннях протікання основних нервових процесів виникають патологічні явища в пам'яті. За словами А. Р. Лурія, "... одним з важливих фізіологічних механізмів, які лежать в основі порушень пам'яті і виникають при патологічних станах мозку, може бути патологічно підвищена гальмівність слідів побічними, інтерферуючими впливами".
І нарешті, дефекти мнестичної діяльності часто настають через порушення нормальної рухливості нервових процесів, внаслідок чого збудження, яке виникло, стає настільки інертним, що старі стереотипи заміщають нові зв'язки. У таких випадках процес утворення слідів первинно зберігається, але основною перешкодою для відтворення серії слідів є патологічна інертність утворених стереотипів.
Отже, психічна адаптація зростає з підвищенням лабільності нервових процесів, але вона ж і страждає при порушеннях їхньої нормальної взаємодії. Виявляючи механізми лабільності в роботі головного мозку, вивчаючи порівняльну особливість різних видів внутрішнього гальмування, що приходять на зміну збудженню, можна судити про психічну адаптацію, тому що лабільність нервових процесів є її фізіологічною основою.
- О. А. Туриніна, а. 3. Сердюк
- 1. Порівняльна психологія та зоопсихологія: спільне та відмінне у предметі
- 2. Зв'язок порівняльної психології з іншими галузями психології
- 3. Методи вивчення психіки людини та тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- 1. Визначте недолік польових досліджень психіки тварин:
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Вроджена і набута поведінка
- 2. Зовнішні та внутрішні чинники інстинктивної поведінки. Пластичність інстинктивної поведінки
- Внутрішні чинники інстинктивної поведінки
- Зовнішні чинники інстинктивної поведінки
- Структура інстинктивної поведінки
- 3. Научіння та його роль в розвитку психіки. Загальна характеристика основних типів научіння
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- 4. Провідна роль у інстинктивній поведінці належить:
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Розвиток психічної діяльності в пренатальному періоді
- Вроджене і набуте в пренатальному розвитку поведінки
- Пренатальний розвиток сенсорних здібностей і елементів спілкування
- 2. Розвиток психічної діяльності
- 3. Розвиток психічної діяльності в ювенільному (ігровому) періоді
- Вдосконалювання рухової активності в іграх тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- 1. Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії та піклування про потомство
- 2. Територіальна поведінка
- 3. Домінування та ієрархія
- 4. Ігрова та дослідницька поведінка
- 5. Агресивна поведінка та агресія
- 6. Угруповання, популяції та міграції тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестове завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Вплив гормонів і подразників на поведінку
- 2. Конфліктна поведінка
- 3. Вплив незвичних стимулів
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- Тема 6. Індивідуальна пам'ять та научіння
- 1. Звикання і сенситація як найпростіші форми научіння
- 2. Форми научіння, не пов'язані з підкріпленням
- 3. Генетична пам'ять
- 4. Філогенетичні рівні пам'яті
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Мислення людини та розумова діяльність тварин
- 2. Визначення поняття мислення тварин. Експерименти з вивчення мислення тварин
- 3. Поняття про "емпіричні закони" та елементарні логічні завдання
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. "Мова" тварин та мова людини Загальноприйняті уявлення про структуру видоспецифічних мов тварин
- 2. Здатність тварин до символізації
- 3. Навчання тварин мов-посередників
- Навчання мов-посередників інших тварин
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання для самоконтролю
- 1. Елементарна сенсорна психіка
- 2. Перцептивна психіка
- 3. Проблема походження свідомості
- 4. Проблема походження трудової діяльності
- 5. Предметна діяльність мавп
- 6. Передтрудова предметна діяльність мавп
- 7. Знаряддя тварин і знаряддя праці людини
- 8. Матеріальна культура та біологічні закономірності
- 9. Проблема зародження суспільних відносин і членороздільного мовлення
- 10. Демонстраційне моделювання
- 11. Мова тварин та членороздільне мовлення
- 12. Формування людської мови
- Практикум Творчі завдання
- Тестові завдання
- Завдання та запитання
- Порівняльна психологія