Тема 6. Індивідуальна пам'ять та научіння

Научіння і пам'ять — дві найважливіші і неможливі одна без одної властивості мозку. Спробуємо упорядкувати сучасні уявлення про пам'ять і научіння як про біологічні феномени. Спочатку означимо ці поняття [1, 3, 4].

Пам'ять — особлива організуюча функція мозку, яка створює передумови для індивідуалізації живих істот, роблячи життє­вий досвід кожної особи унікальним. Завдяки їй кожна твари­на здатна дуже точно, у повній відповідності зі своїми індиві­дуальними фізіологічними особливостями, пристосовуватися до змін навколишнього середовища. Саме пам'ять створює основу для розумної поведінки. А операції зі знаками і символами, тобто те, що звичайно називають мисленням, можуть бути за­безпечені тільки пам'яттю.

Научіння — це здатність тварини, яка сприймає певні зов­нішні стимули, по-перше, "утримувати" їхню специфічну кон­фігурацію, по-друге, реагуючи на дані стимули, "утримувати" послідовність успішних відповідних дій, і головне, по-третє, це здатність зіставляти перше з другим, підбираючи до пакетів розпізнаних стимулів пакети відповідних реакцій, відрізняючи "правильні" відповіді від будь-яких інших поєднаних дій, що призводять до зовсім інших результатів. Научіння — це вироб­лення у тварини зміненої реакції на попередню ситуацію, коли вона починає поводитися адекватніше (тобто адаптується). При цьому зміни поведінки: а) є наслідком досвіду, б) відтворю­ються, тобто повторюються в однієї тварини чи групи тварин і в) мають адаптивний характер.