1. Мислення людини та розумова діяльність тварин

Перш ніж переходити до опису проявів мислення тварин, нагадаємо, як визначають мислення людини.

Мислення — це опосередковане й узагальнене відображення дійсності, в основі якого є довільне оперування образами, що дає знання про найістотніші властивості, зв'язки і відносини між об'єктами навколишнього світу.

Мислення є складною формою психічної діяльності люди­ни, вершиною її еволюційного розвитку, тому різні автори у своїх визначеннях наголошують на різних проявах цього бага­тогранного процесу. О. К. Тихомиров, підсумовуючи існуючі думки щодо сутності мислення, визначав його як пізнавальну діяльність, продукти якої характеризуються узагальненим, опосередкованим відображенням дійсності (1984). Ця діяльність поділяється на різні категорії залежно від того, у якій мірі ці узагальнення і засоби є новими для суб'єкта, а також від сту­пеня активності самого суб'єкта тощо.

А. В. Брушлінський (1983) зазначав, що мислення — це є насамперед, "відшукання і відкриття суттєво нового".

На думку С. Л. Рубінштейна (1958), розумна поведінка має бути адекватною ситуації і доцільно використовувати співвідно­шення між предметами для опосередкованого на них впливу. Така поведінка має бути новим для даного індивіда актом і до­сягатися не наосліп, випадково, а в результаті пізнавального

виділення об'єктивних умов, суттєвих для дії. Він підкреслю­вав також, що мислення не зводиться до використання в цьо­му процесі вже готових знань; воно має бути розкрите насам­перед як продуктивний процес, здатний привести до нових знань.

Данилова (1997) пропонує розглядати мислення як "процес пізнавальної діяльності, під час якого суб'єкт оперує різни­ми видами узагальнень, включаючи образи, поняття і кате­горії. Поява мови змінила функції мозку людини — з'явився новий апарат кодування інформації за допомогою абстракт­них символів. Мова — не тільки засіб спілкування, але й апарат мислення, наявність якого суттєво ускладнює його структуру. Суть мислення — у виконанні деяких когнітив-них операцій з образами, які складають внутрішню картину світу. Ці операції дозволяють її добудовувати і робити доско­налішою".

Інтелект. Термін "інтелект" вживають як у широкому, так і у вузькому розумінні. У широкому розумінні інтелект — це сукупність усіх пізнавальних функцій індивіда, від відчуття і сприйняття до мислення й уяви, у вужчому — це власне мис­лення. Виділяють три функції інтелекту в пізнанні людиною дійсності:

• здатність до научіння;

• оперування символами;

• здатність до активного оволодіння закономірностями навколишнього середовища (Психологічний словник,

1996).

О. М. Леонтьєв (1972) відмітну рису інтелекту виділяє в то­му, що "на додаток до відображення окремих явищ виникає відображення їхніх відношень і зв'язків (ситуації). Це відобра­ження відбувається в процесі діяльності, яка за своєю структу­рою є двофазною", тобто припускає дії відповідно до деякого плану і містить досягнення проміжної мети.

Прийнято вважати, що процес мислення здійснюється за до­помогою розумових операцій — аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення й абстрагування. Результатом процесу мислення в людини є поняття, судження й умовиводи.

Мислення людини і розумова діяльність тварин. Критерії точного визначення тих актів поведінки тварин, які дійсно мож­на вважати зародками мислення, сформульовано А. Р. Лурієм (1966). Його визначення поняття "мислення" (стосовно до лю­дини) дозволяє точніше розмежувати процес мислення з інши­ми типами психічної діяльності і дає надійні критерії для ви­явлення зародків мислення у тварин.

За А. Р. Лурієм, "акт мислення виникає тільки тоді, коли в суб'єкта існує відповідний мотив, який робить задачу акту­альною, а розв'язання її необхідним, і коли суб'єкт виявляєть­ся в ситуації, стосовно виходу з якої у нього немає готового рішення — звичного, тобто набутого в процесі научіння, або вродженого".

Іншими словами, йдеться про акти поведінки, програма ви­конання яких має створюватися негайно, відповідно до умов задачі, і за своєю природою не вимагає підбору "правильних" дій методом "проб і помилок".

Для виявлення у тварин зародків мислення, як зазначено у роботі [3], характерні такі ознаки:

• екстрена поява відповіді за відсутності готового рішення (Лурія, 1966);

• пізнавальне виділення об'єктивних умов, суттєвих для дії (Рубінштейн, 1958);

• узагальнений, опосередкований характер відображення дійсності; відшукання і відкриття суттєво нового (Бруш-лінський, 1983);

• наявність і досягнення проміжних цілей (Леонтьєв, 1979). Дослідження елементів мислення у тварин проводяться в

двох основних напрямках, які дозволяють виявити, чи є у них:

• здатність у нових ситуаціях розв'язувати незнайомі задачі, для яких немає готового рішення, тобто негайно сприйма­ти структуру задачі (інсайт);

• здатність до узагальнення й абстрагування у вигляді фор­мування понять і оперування символами.

Разом з тим в усі періоди вивчення цієї проблеми дослідни­ки намагалися відповісти на такі два важливі і тісно пов'язані між собою запитання:

1. Які вищі форми мислення доступні тварині і якого ступеня схожості з мисленням людини вони можуть досягати? Відповідь на це запитання пов'язано з вивченням психіки антропоїдів та їхньої здатності до оволодіння мовами-посередниками.

2. На яких етапах філогенезу виникли перші, найпростіші зародки мислення і наскільки широко вони представлені у су­часних тварин? Для вирішення цієї проблеми необхідні широкі порівняльні дослідження хребетних різних рівнів філогенетич­ного розвитку.

Останніми десятиліттями накопичено велику кількість но­вих різноманітних даних, які дозволяють оцінити можливості мислення тварин, ступінь розвитку елементарного мислення в представників різних видів, ступінь близькості до мислення людини.

На сьогоднішній день сформульовані такі уявлення про мис­лення тварин:

• зародки мислення є у досить широкого спектра видів хре­бетних — рептилій, птахів, ссавців різних видів. У най­більш високорозвинених ссавців — людиноподібних мавп — здатність до узагальнення дозволяє засвоювати і використо­вувати мови-посередники на рівні розвитку дворічних дітей;

• елементи мислення проявляються у тварин в різних фор­мах: у виконанні багатьох операцій, наприклад, узагаль­нення, абстрагування, порівняння, логічного висновку, екстреного прийняття рішення за рахунок оперування ем­піричними законами тощо;

• розумні акти у тварин пов'язані з обробкою різноманітної сенсорної інформації (звукової, нюхової, різних видів зоро­вої — просторової, кількісної, геометричної) у різних фун­кціональних сферах — харчодобувній, захисній, соціальній, батьківській тощо;

• мислення тварин — не просто здатність до розв'язання тієї чи іншої задачі, це системна властивість мозку, при­чому чим вищий філогенетичний рівень тварини і відпові­дна структурно-функціональна організація її мозку, тим вищим діапазоном інтелектуальних можливостей вона во­лодіє.