3. Методи вивчення психіки людини та тварин

Виходячи з того, що основою і джерелом психічного відоб­раження у тварин та людей є їхня поведінка, основними мето­дами є спостереження за поведінкою в природних та лабора­торних умовах, а також експеримент.

Дуже важливою особливістю зоопсихологічного досліджен­ня є врахування біологічної адекватності умов проведення екс­перименту і застосовуваної методики, щоб результат досліджен­ня не виявився артефактом.

Про складність зоопсихологічного дослідження свідчить та­кий приклад. Майже одночасно, у 1913-1914 рр., два видатних дослідника Гесс і Фріш вивчали здатність бджіл до розрізнен­ня кольорів. Гесс випускав бджіл у темному приміщенні, де вони могли летіти до двох джерел світла різного кольору і різ­ної яскравості. Застосувавши різні сполучення, вчений виявив, що бджоли завжди летять до світлішого джерела, незалежно від довжини хвилі випромінюючого пристрою. Звідси він зро­бив висновок, що бджоли не розрізняють кольору.

Фріш, побудувавши експеримент іншим чином, дійшов про­тилежного висновку. У його дослідах бджолам пропонувалося при світлі вибирати кольорові, наприклад, жовті, підкріплю­вані сиропом, шматки паперу серед білих, чорних і сірих па­перів різних відтінків, не підкріплюваних сиропом. Бджоли безпомилково знаходили подкріплювані сиропом жовті (чи ін­ших кольорів) квадратики з паперу незалежно від яскравості і насиченості їхнього кольору. Тим самим було доведено здатність бджіл до розрізнення кольорів.

Помилка Гесса полягала в тому, що він ставив досліди в біо­логічно не адекватних для бджіл умовах — у темряві, коли не можуть проявитися ті форми поведінки, в яких розрізнення ко­льорів відіграє певну роль.

Конкретні методи зоопсихологічних експериментальних дос­ліджень відзначаються великою різноманітністю, хоча усі вони зводяться до постановки перед твариною певних завдань. Наве­демо лише кілька основних методів.

Метод "лабіринту". Тварина має пройти до мети, що безпо­середньо нею не сприймається. При відхиленні від правильно­го шляху в окремих випадках може застосовуватися покаран­ня для тварини. У найпростішому виді лабіринт має вигляд Т-подібного коридору чи трубки. У цьому випадку при повороті в один бік тварина отримує нагороду, при повороті в інший її позбавляють нагороди чи навіть карають. Складніші лабіринти будуються з різних комбінацій Т-подібних елементів і глухих кутів, потрапляння у які розцінюється як помилки тварини.

Метод "лабіринту" дозволяє вивчати як питання, пов'язані безпосередньо із здатністю тварин до научіння (до вироблення рухових навичок), так і питання просторової орієнтації, зокре­ма роль шкірно-м'язової та іншої форм чутливості, пам'яті, здатності до переносу рухових навичок у нові умови, до форму­вання почуттєвих узагальнень тощо.

Більшість перерахованих питань вивчаються також методом "обхідного шляху". У цьому випадку тварині доводиться для досягнення "мети" обминути одну чи кілька перешкод. На від­міну від методу "лабіринту" тварина безпосередньо сприймає об'єкт (принаду), на який спрямовані її дії, вже на початку до­сліду. При цьому враховуються й оцінюються швидкість і трає­кторія пересування у пошуку обхідного шляху навколо пере­шкоди.

Диференційоване дресирування спрямоване на виявлення здат­ності піддослідної тварини до розрізнення одночасно чи послі­довно пропонованих об'єктів та їхніх ознак. Вибір твариною од­ного з попарно (чи в більшій кількості) пропонованих об'єктів винагороджується (позитивне дресирування), в інших випадках одночасно з підкріпленням правильного вибору карається не­правильний вибір (позитивно-негативне дресирування). Послі­довно зменшуючи відмінності між ознаками об'єктів (скажімо, їхні розміри), можна виявити межі розрізнення і, зрештою, от­римати дані, що характеризують, наприклад, особливості зору в досліджуваного виду тварин (його гостроту, кольорочутли-вість, сприймання величин і форм тощо).

Цим же методом вивчаються процеси формування навичок (зокрема, на різні сполучення подразників), особливості пам'яті тварин (шляхом перевірки збереження результатів дресируван­ня через певний проміжок часу), здатність до узагальнення. В останньому випадку, як правило, поступово збільшують від­мінність послідовно пропонованих об'єктів (фігур), виявляючи здатність тварини орієнтуватися за окремими загальними озна­ками цих об'єктів.

Варіантом диференційованого дресирування, який застосо­вується до вищих тварин, є метод "вибору на зразок". Тварині пропонується зробити вибір серед низки об'єктів, керуючись зразком, що показується їй безпосередньо експериментатором чи у спеціальному апараті. Правильний вибір підкріплюється. Цей метод застосовується переважно для вивчення сенсорної сфери тварин.

Метод "проблемної клітки" (шухляди). Перед твариною ста­виться завдання відкрити вихід із клітки, приводячи в рух різні пристосування (важелі, педалі, засуви і т. п.), або ж, навпаки, проникнути в клітку, де знаходиться підгодівля, розкривши засуви. Іноді застосовуються і невеликі шухляди чи скриньки із засувами, відімкнення яких дає піддослідній тварині доступ до корму. При складнішій постановці експерименту всі механ­ізми і пристрої діють лише в певно визначеній послідовності, що має засвоюватися і запам'ятовуватися твариною. Цим мето­дом досліджуються складні форми научіння і моторні елементи інтелектуальної поведінки тварин. Особливо зручно застосову­вати цей метод для вивчення тварин з розвинутими хапальни­ми кінцівками — пацюків, єнотів, мавп та ін.

Поряд із складними експериментами велику роль у зоо-психологічних дослідженнях відіграє аналіз звичайного, не підкріплюваного маніпулювання різними предметами. Такі дослі­дження дозволяють робити висновки про ефекторні здібності тварин, їхню дослідницьку діяльність, ігрову поведінку, здат­ність до аналізу і синтезу тощо.

В усіх зоопсихологічних дослідженнях широко застосовуєть­ся фото- і кінозйомка, звукозапис та інші засоби фіксації пове­дінки тварин.