3. Домінування та ієрархія

Однією з найбільших потреб живих істот є необхідність за­ймати певне місце у стадній ієрархії. Під ієрархією розуміють порядок підпорядкування тварин у групі. При цьому зовсім не обов'язково, щоб домінуючою особиною була найсильніша і най-агресивніша тварина — ранжирування за цими критеріями за­звичай існує, але тільки у тих видів, де це виправдано інтере­сами популяції в цілому. В інших випадках критеріями, які визначають ранг тварини, є цілком інші, часто психологічні ознаки. Так, у деяких птахів домінуюча особина здатна до роз­в'язання таких завдань, які неспроможні вирішити інші пред­ставники даного гурту.

В основі ієрархії часто лежить агресивна поведінка. На дум­ку Лоренца, у тварин існує внутрішня непереборна потреба до агресії, яка обов'язково вимагає свого виходу назовні. Тому тварина низького рангу, яка не має на кого спрямовувати свою агресію, часто переводить її на себе (наприклад, мавпи кусають свої кінцівки).

Найчіткіша ієрархія існує у комах і птахів. Але в групі ссавців домінування одних тварин над іншими може іноді змі­нюватися протягом кількох годин залежно від того, хто із су­перників голодніший чи сердитіший, а хто воліє заради свого спокою поступитися, оскільки в даний момент його не дуже цікавить предмет конкуренції (їжа, житло, самиця тощо). Роль заспокійливих чинників у ссавців відіграє ґрумінг (чищення хут­ра), а у птахів — алопринінг (запрошення до чищення пір'я).

Стосунки домінування-підпорядкування у своїй основі "осо­бисті", вони неможливі, якщо тварини не впізнають одна одну. Наприклад, бійки між свинями вдалося припинити, обприскав­ши їх парфумами, оскільки ці тварини перестали розрізняти одна одну і порушилася ієрархія. В іншому досліді у свиней знімали "гальма" шляхом додавання до їжі алкоголю. У цьому випадку ієрархія одразу порушувалася, але знову відновлювалася після "протверезіння" тварин. Наступного разу тварини-домі-нанти, покуштувавши їжу з додаванням алкоголю, переверта­ли ночви, не дозволяючи їсти іншим тваринам і зберігаючи тим самим ієрархічні відносини.

Домінують зазвичай найсильніші, найкрупніші та найважчі тварини. Як правило, ці якості перш за все пов'язані з віком. Важливу роль також відіграє агресивність, яка у самців тісно пов'язана з їхньою статевою активністю. Розрізняють кілька основних типів домінування:

1. лінійна ієрархія, коли найсильніша тварина погрожує тва­рині, яка стоїть на ступінь нижче, а та — іншій підлеглій осо­бині і т. д. Лінійну ієрархію можна схематично зобразити так: а=>Р=>у=>...ю. Тварина-альфа фактично підтримує дисципліну в гурті, а тварина-омега існує для психологічної розрядки всіх інших членів групи, які відганяють її від їжі, а іноді навіть за­бивають до смерті. Часто самці-омега (займають у ієрархії най­нижче становище) не можуть паруватися, оскільки самиці їх не приймають;

2. трикутна ієрархія спостерігається іноді в невеликій гру­пі курей чи молодих півників, коли встановлюється "трикут­ний" ієрархічний порядок дзьобання один одного. Ця ієрархія може зберігатися досить довгий час, хоча пояснити її дуже

важко;

3. двоступенева ієрархія, при якій одна особина домінує над рештою тварин, які мають однаковий ранг. Домінування однієї тварини над усіма іншими членами групи називається деспо­тією. Цей тип ієрархічних відносин зустрічається досить часто, особливо серед мишей і щурів;

4. змінене домінування, коли то один, то інший член гурту переважає над іншими. Часто це залежить від того, на чиїй те­риторії знаходиться тварина. У переслідуваної тварини на власній території посилюються домінантні властивості, і вона починає активно виганяти переслідувача, запал якого на чужій території помітно згасає;

5. паралельна ієрархія спостерігається тоді, коли у самців є своя ієрархія, а у самиць — інша. Це буває у шимпанзе, па­цюків, мишей, птахів.

Як вже згадувалося, ієрархічні відносини залежать від бага­тьох причин і можуть змінюватися. Наприклад, після того, як у десяти курей у клітці повністю склалися такі відносини (для цього потрібна лише одна година), частину курей пересадили в інші клітки, а потім за кілька днів повернули назад. Виявило­ся, що одна й та ж курка в різних групах може мати різний ранг. Описано випадок, коли курка, побувавши в п'яти групах, займала в них (відповідно) 2-, 6-, 2-, 4- і 7-ме місця; інша кур­ка в тих же групах займала 1-, 5-, 1-, 5- і 6-те місця.

Зміну ієрархічного статусу можна викликати й тільки пси­хологічними чинниками. Це було продемонстровано на півнях. Для цього спочатку ізолювали всіх членів групи на місяць, щоб вони "забули" про свої ранги. Після того випустили півня-оме-га, який займав у попередній ієрархії найнижче становище, і підсадили до нього курку, що швидко йому підкорилася. Далі до цього ж вольєра запустили півня, який раніше стояв лише на одну ступінь вище, і він також підкорився. Поступово досяг-ли того, що півень-омега став домінантою, причому ця нова ієрархія виявилася дуже стійкою.

З'ясування фізіологічних механізмів домінування у тварин показало, що в їхньому мозку існують спеціальні структури, що мають відношення до агресивної поведінки і встановлення ієрархії. Мавпи з видаленими передніми відділами вискової ко­ри мозку втрачають своє місце у стадній ієрархії. Здорові осо­бини уникають контактів з мавпами, у яких оперативним шля­хом видалені лобні долі мозку, оскільки такі тварини апатичні й малорухливі, з порушеною емоційною сферою.

Введення вазопресину (гормону задньої долі гіпофіза) у ме­діальну преоптичну ділянку гіпоталамуса підлеглих особин хо­м'ячків викликало в них домінуючу поведінку, а введення ан­тагоніста вазопресину домінуючим особинам значно знижувало їхні домінантні реакції в присутності підлеглих партнерів. Після припинення ін'єкцій (на наступний день) нормальний ієрархіч­ний статус особин відновлювався.

Як вже згадувалося, найжорсткіша ієрархія існує у безхре­бетних тварин (комах). У вищих тварин завдяки зростанню ролі індивідуального досвіду в поведінці кожного члена громади ви­никає порівняно м'яка ієрархія (дельфіни, шимпанзе, гієнові собаки). Ієрархічні відносини у стаді є основою поведінки тва­рин, вони стабілізують групову організацію, що має велике зна­чення для виживання особини і виду в цілому.