6. Передтрудова предметна діяльність мавп

Не переоцінюючи знарядійну діяльність сучасних антро­поїдів, не можна водночас не побачити в ній свідчення однієї з важливих біологічних передумов антропогенезу.

В антропоїдів — предків людини — вживання знарядь було значно краще розвинуте, ніж у сучасних людиноподібних мавп. З цим істотним виправленням можна за їхньою предметною діяльністю робити висновки про розвиток передтрудової діяль­ності наших тваринних предків і про ті умови, у яких зароджу­валися перші трудові дії, які виконувалися за допомогою зна­рядь праці.

У цьому зв'язку важливо згадати слова Енгельса про те, що "праця починається з виготовлення знарядь". Передумовою цьо­го служили дії, які виконувалися антропоїдами, вони також спостерігаються у їхніх сучасних представників (видалення біч­них гілочок, відщеплення скіпи від дощечки тощо). Однак ви­готовлені таким чином мавпами (та іншими тваринами) знаряддя є не знаряддями праці, а лише засобами біологічної адаптації до певних ситуацій.

Уже "прагнення маніпулювати будь-яким предметом, який не має навіть віддаленої подібності до їжі, здатність помічати деталі і розчленовувати складне, — усе це, як пише Вой­тоніс, є першою передумовою прояву уміння користуватися річчю як знаряддям у найпримітивнішому сенсі цього слова". Але якщо ми навіть припустимо, що антропоїди мали дуже роз­винуту здатність до вживання знарядь, то все ж залишається незрозумілим, чому ця біологічна здатність могла і мала "пере­рости" у якісно іншу діяльність — трудову, а тим самим чому на Землі з'явилася людина.

На основі своїх досліджень Фабрі зробив висновок, що справді, в звичайних своїх формах предметна, у тому числі зна-рядійна, діяльність ніколи не могла б вийти за межі біологіч­них закономірностей і безпосередньо "перерости" у трудову діяльність. Очевидно, навіть вищі прояви маніпуляційної (зна-рядійної) діяльності у викопних людиноподібних мавп залиши­лися б назавжди не більш як формами біологічної адаптації, якби в безпосередніх предків людини не відбулися б докорінні зміни в поведінці, аналоги яких Фабрі знайшов у сучасних мавп в екстремальних умовах. Йдеться про явище, яке він назвав як "компенсаторне маніпулювання". Суть його полягає в тому, що в різко збідненому середовищі у порівнянні з природним (на­приклад, у порожній клітці), у мавп відбувається докорінна пе­ребудова маніпуляційної активності. У природних умовах (чи близьких до них умовах вольєрного утримання) мавпу оточує достатня кількість придатних для маніпулювання предметів, які розсіюють увагу тварин і стимулюють їх до швидкої зміни діяльності.

В умовах вольєрного утримання, коли майже цілком від­сутні предмети для маніпулювання, нормальна різноманітна і "розсіяна" маніпуляційна діяльність мавп концентрується на тих предметах, якими вони можуть користуватися (чи які їм дає експериментатор). Тому замість різноманітних розсіяних маніпуляцій з багатьма предметами в природі тварини роблять не менш різноманітні, але інтенсивні, зосереджені, тривалі ман­іпуляції з одним або декількома предметами. При цьому розрі­знені рухові елементи концентруються, а це призводить до ут­ворення значно складніших маніпуляційних рухів.

Таким чином, природна потреба мавп у маніпулюванні чис­ленними різноманітними предметами компенсується в різко збідненому предметними компонентами середовищі якісно но­вою формою маніпулювання — "компенсаторним маніпулюван­ням".

Не вдаючись до подробиць цього складного процесу, необхід­но, однак, відзначити, що тільки подібні нові, змінені, концен­тровані і заглиблені дії з предметами могли би бути підґрунтям зародження трудової діяльності. І якщо звернутися до фактичних природних умов, у яких зародилося людство, то виявляється, що вони дійсно ознаменувалися різким збіднінням середовища існування наших тваринних предків. Наприкінці міоцену, особ­ливо ж у пліоцені почалося швидке скорочення тропічних лі­сів, і багато їхніх мешканців, у тому числі мавпи, опинилися в напівголій чи навіть зовсім відкритій безлісній місцевості, тоб­то в середовищі, значно одноманітнішому і біднішому на об'єкти для маніпулювання. У числі цих мавп були і близькі до предка людини форми (рамапітеки, парантропи, плезіантропи, австра­лопітеки), а також, мабуть, і наш безпосередній верхньопліоце-новий предок.

Вимушений перехід до нового середовища існування приніс мавпам великі труднощі. Переваги мали ті антропоїди, які змог­ли виробити досконалішу пряму ходу на двох ногах (прямохо-діння) на основі колишнього способу пересування по деревах — так званої "круріації". Цей тип локомоції є ходінням по тов­стих гілках на задніх кінцівках при більш-менш прямому по­ложенні тулуба. Передні кінцівки лише підтримують при цьо­му верхню частину тіла.

Круріація найкраще підготувала мавп, які зійшли на землю, до пересування в більш або менш прямому положенні без опо­ри на передні кінцівки, що виявилося біологічно вигіднішим, бо ці кінцівки могли в результаті більше і ліпше використову­ватися для знарядійної діяльності.

3 антропоїдів, які перейшли до життя на відкритих просто­рах, вижив, мабуть, один-єдиний вид, що і став безпосереднім предком людини. Серед вчених панує думка, що цей антропоїд вижив, незважаючи на різке погіршення умов життя на почат­ку плейстоцену, завдяки успішному використанню природних предметів як знаряддя, а потім вживанню штучних знарядь.

Однак, як вважає Фабрі, таку рятувальну роль, яка перетво­рила всю поведінку нашого предка і залучила його до трудової діяльності, знарядійна діяльність змогла виконати лише після того, як вона сама зазнала глибокої якісної перебудови. Не­обхідність такої перебудови була зумовлена тим, що маніпуля-тивна активність, яка розвивалася в умовах тропічного лісу з його різноманітними предметами, мала компенсуватися в умо­вах різко збідненого середовища відкритого простору. Очевид­но, тоді й виникли такі форми "компенсаторного маніпулюван­ня", які призвели до винятково сильної концентрації елементів психомоторної сфери, що підняли знарядійну діяльність нашо­го тваринного предка на якісно новий ступінь.

Таким чином, високорозвинена здатність до компенсаторної перебудови предметної діяльності забезпечила виживання на­шого предка. Крім того, вона виявилася необхідною основою для зародження трудової діяльності та появи на Землі людини.

Однак у мавп, що залишилися жити в лісах, не розвивали­ся компенсаторні рухи, і для них були цілком достатніми ко­лишні форми біологічної адаптації, у тому числі і у сфері пред­метної діяльності. Тому їх знарядійна діяльність залишилася лише однією з таких чисто біологічних форм пристосування і не могла перетворюватися на трудову діяльність. От чому вжи­вання знарядь у мавп не прогресувало, а лише зберігалося в де­яких сучасних видів.