1. Елементарна сенсорна психіка

Нижчий рівень психічного розвитку. На нижчому рівні психіч­ного розвитку знаходиться досить велика група тварин, серед них зустрічаються як такі, що перебувають ще на межі тваринного і рослинного світу (джгутикові), так і порівняно складні одно­клітинні та багатоклітинні тварини. До найтиповіших пред­ставників цієї групи належать найпростіші, однак деякі висо-коорганізовані з них (з числа інфузорій) піднялися вже на вищий рівень елементарної сенсорної психіки. Філогенез най­простіших відбувався паралельно розвитку нижчих багатоклі­тинних тварин, а це, зокрема, знайшло своє відображення у формуванні в найпростіших аналогів органів таких тварин, які називаються органелами.

На нижчому рівні елементарної сенсорної психіки поведінка тварин виступає у різноманітних формах, але все-таки вона при­таманна тваринам лише з примітивними проявами психічної активності. Про таку активність, про психіку можна говорити через те, що найпростіші активно реагують на зміни у навко­лишньому середовищі. Причому реагують на біологічно безпо­середньо незначущі властивості компонентів середовища як на сигнали про появу життєво важливих умов цього середовища. Іншими словами, найпростішим властива елементарна форма психічного відображення — відчуття. Оскільки там, де з'яв­ляється здатність до відчуття, починається психіка.

Як вже зазначалося у попередніх розділах, нижчий рівень психічного відображення не є нижчим рівнем відображення вза­галі, оскільки навіть рослинам притаманне допсихічне відобра­ження, при якому існують процеси подразливості. Елементи такого допсихічного відображення зустрічаються й у найпрос­тіших. Так, у евглени воно зумовлене і наявністю аутотрафно-го типу харчування, саме тому вона однаковою мірою належить до рослин, і до тварин.

Ступінь і якості психічного відображення визначаються тим, наскільки розвинуті здібності до руху, просторово-тимчасова орієнтація. У найпростіших зустрічаються різноманітні форми пересування у водному середовищі, але тільки на найпримітив-нішому рівні інстинктивної поведінки — кінезів. Орієнтація поведінки здійснюється тільки на основі відчуттів і обмежуєть­ся елементарними формами таксисів, які дозволяють тварині уникати несприятливих зовнішніх умов. Однак активність най­простіших перебуває в цілому начебто під негативним знаком, оскільки тварини потрапляють у сферу дії позитивних подраз­ників, ідучи від негативних.

Це означає, що пошукова фаза інстинктивної поведінки у певному значенні ще недорозвинена. До того ж вона позбавле­на складної, багатоетапної структури. Можливо, що в багатьох випадках ця фаза взагалі відсутня. У цьому виявляється не тільки виняткова примітивність інстинктивної поведінки на даному рівні, але і обмеженість вмісту психічного відображення.

Як відзначалося, в окремих випадках у найпростіших зустрі­чаються і позитивні елементи просторової орієнтації. Напри­клад, амеба може знаходити харчовий об'єкт на відстані до 20­30 мікронів. Зародки активного пошуку жертви існують і в хижих інфузорій. Однак у всіх цих випадках позитивні так-сисні реакції ще не носять характеру справжньої пошукової по­ведінки, тому ці винятки не змінюють загальної оцінки пове­дінки найпростіших, а тим більше характеристику нижчого рівня елементарної сенсорної психіки в цілому. Дистантно на цьому рівні розпізнаються переважно негативні компоненти середовища, а біологічно "нейтральні" ознаки позитивних ком­понентів, як правило, ще не сприймаються на відстані як сиг­нальні. Таким чином, психічне відображення виконує на най­нижчому рівні розвитку переважно сторожову функцію і відрізняється характерною "однобокістю": супутні біологічно незначущі властивості компонентів середовища дистантно від­чуваються тваринами як сигнали появи тільки шкідливих компонентів. Пластичність поведінки найпростіших має най­елементарніші можливості. Це цілком закономірно, оскільки елементарній інстинктивній поведінці може відповідати лише елементарне научіння. Останнє проявляється у найпримітив-нішій формі — звиканні, і тільки в окремих випадках можуть зустрічатися зародки асоціативного научіння.

Незважаючи на примітивність, поведінка найпростіших є досить складною і гнучкою, в усякому разі, в тих межах, які необхідні для життя в умовах мікросвіту. Ці умови мають спе­цифічні особливості, і цей світ не є мікросвітом, зменшеним в багато разів. Крім того, середовище мікросвіту є менш стабіль­ним, ніж середовище макросвіту. Це виявляється, наприклад, у періодичному висиханні маленьких водоймищ. З іншого боку, нетривалість життя мікроорганізмів як окремих істот (часта зміна поколінь) і відносна одноманітність цього мікросвіту не дозволяють розвиватися складнішим формам накопичення ін­дивідуального досвіду. У мікросередовищі немає складних і різ­номанітних умов, до яких можна пристосуватися лише шляхом научіння. У таких умовах пластичність будови найпростіших та легкість утворення нових морфологічних структур достат­ньою мірою забезпечують пристосованість цих тварин до умов існування. Саме тому можна зробити висновок, що пластич­ність поведінки ще не перевершила пластичність будови ор­ганізму.

Як уже зазначалося, найпростіші не є однорідною групою тварин і розходження між їхніми різними формами дуже ве­ликі. Вищі представники цього типу розвивалися паралельно з нижчими багатоклітинними безхребетними тваринами. Як на­слідок високорозвинені найпростіші виявляють іноді складнішу поведінку, ніж деякі багатоклітинні безхребетні. Тут виді­ляється загальна закономірність: психологічна класифікація не цілком збігається із зоологічною, тому що деякі представни­ки однієї і тієї ж таксономічної категорії можуть знаходитися ще на нижчому психічному рівні, інші — уже на більш висо­кому. Останнє властиве для вищих представників типу найпро­стіших, котрих у цьому відношенні можна було б розглядати як винятки. Однак, по суті, це не так, бо у даному випадку виявляється й інша закономірність еволюції психіки, а саме: еле­менти вищого рівня психічного розвитку завжди зароджуються в надрах попереднього, нижчого рівня. Наприклад, примітивні форми асоціативного научіння взагалі характерні для вищого рівня елементарної сенсорної психіки, однак зустрічаються в зародку вже в деяких видів, котрі належать до типу, який в цілому стоїть на нижчому рівні елементарної сенсорної пси­хіки, де типовою формою індивідуально-мінливої поведінки є звикання.

Вищий рівень розвитку елементарної сенсорної психіки.

Вищого рівня елементарної сенсорної психіки досягла велика кількість багатоклітинних безхребетних. Однак, як відзначало­ся, частина нижчих багатоклітинних безхребетних знаходиться переважно на тому ж рівні психічного розвитку, що і численні найпростіші. Це стосується, насамперед, більшості кишковопо­рожнинних і нижчих хробаків та значною мірою — губок, які багато в чому ще нагадують колоніальні форми одноклітинних (джгутикових). Нерухомий спосіб життя дорослих губок впли­нув навіть на редукцію їхньої зовнішньої активності, поведін­ки (за повної відсутності нервової системи й органів почуттів). Але навіть у найпримітивніших представників багатоклітинних виникли принципово нові види поведінки через появу якісно нових структурних категорій — тканин, органів, систем органів. Це й зумовило виникнення спеціальної системи коор­динації діяльності цих багатоклітинних утворень і взаємодії організму із середовищем — нервової системи.

До нижчих багатоклітинних безхребетних належать, крім згаданих, ще голкошкірі, вищі (кільчасті) хробаки, деякі мо­люски та ін.

До кільчастих хробаків належать багатощетинкові хробаки (поліхети), які живуть в морі, малощетинкові хробаки (найві-доміший представник — дощовий хробак) і п'явки.

Як уже відзначалося, найбільш низькоорганізовані форми багатоклітинних безхребетних стоять на тому ж рівні психічно­го розвитку, що і вищі представники найпростіших. Що ж до поведінки кільчастих хробаків, то вона цілком відповідає стадії елементарної сенсорної психіки, оскільки складається з рухів, орієнтованих лише на окремі властивості предметів і явищ (чи їх сполучення). Причому ці властивості сповіщають про появу життєво важливих умов середовища, від яких залежить здій­снення основних біологічних потреб тварин. Ця орієнтація здійснюється лише на основі відчуттів. Перцепція (здатність до предметного сприймання) ще відсутня. Не виключено, що у де­яких наземних равликів, хижих молюсків і поліхет вже на­мічаються зародки цієї здатності. Так, виноградний равлик об­ходить перешкоду ще до дотику з нею, повзе вздовж, але лише у тому випадку, якщо перешкода не занадто велика. Якщо ж зображення перешкоди займає все поле зору, равлик наштов­хується на неї, бо не реагує на занадто великі предмети.

У поведінці кільчастих хробаків, як і у найпростіших, ще переважає уникання несприятливих зовнішніх умов. Але все-таки активний пошук позитивних подразників займає в по­ведінці цих тварин помітне місце, що є характерним для вищого рівня елементарної сенсорної психіки. Так само як і в найпро­стіших, у житті кільчастих хробаків та інших нижчих багато­клітинних безхребетних велику роль відіграють кінези та еле­ментарні таксиси. Але поряд з ними починають зустрічатися зародки складних форм інстинктивної поведінки (особливо в деяких багатощетинкових хробаків, п'явок, а також равли­ків) і вперше з'являються вищі таксиси, які забезпечують значно точнішу орієнтацію тварини в просторі, а тим самим — і повно­цінніше використання харчових ресурсів у навколишньому се­редовищі. У результаті цих процесів виникли передумови для підняття всієї життєдіяльності на більш високий ступінь, що є характерним для стадії перцептивної психіки.

У вищих представників цієї групи безхребетних вперше з'яв­ляються зародки конструктивної діяльності, агресивної пове­дінки та спілкування. Це пояснюється тим, що вищі форми поведінки зароджуються вже на нижчих стадіях розвитку пси­хічної діяльності.

Даючи загальну оцінку поведінки нижчим багатоклітинним мітивної нервової системи полягає в координації внутрішніх процесів життєдіяльності у зв'язку зі все більшою спеціаліза­цією клітин і новоутворень — тканин, з яких будуються всі органи і системи багатоклітинного організму. "Зовнішні" функції нервової системи цих тварин відзначаються ще недо­статньо високим рівнем активності. Разом з тим будова і функції рецепторів, як і "зовнішня" діяльність нервової систе­ми, значно ускладнюються у тварин, які ведуть активніший спосіб життя. Особливо це стосується тварин, які вільно пере­суваються.

Враховуючи все вищенаведене, можна зазначити, що пове­дінка даної групи тварин вивчена недостатньо: поки що майже нічого не відомо про онтогенез поведінки тварин, про те, як вони формуються і розвиваються та удосконалюються в процесі індивідуального розвитку. Цілком можливо (якщо виключити метаморфозні перетворення, личинкову поведінку в нижчих багатоклітинних і т. п.), що подібне онтогенетичне удосконалю­вання в цих тварин не є суттєвим чи навіть взагалі не відбу­вається, оскільки стійкість уроджених програм поведінки, ви­няткова стереотипія форм реагування є визначальною рисою всієї поведінки даної групи тварин.