Тема 4. Психологічні особливості молодшого школяр

навчального завдання, розуміння його змісту, розкриття внутрішніх та прич но-наслідкових зв'язків об'єктів пізнання тощо. їм підпорядковуються мнеміч уявні, практичні та інші дії. Конкретне співвідношення різних дій залежить вііетапу навчання та його змісту (мова, математика, природознавство та ін.).

Істотну роль у навчанні молодших школярів відіграють різні види наочнос Наголосимо, що використання наочності є засобом донесення до учнів < даних, необхідних для формування уявлень і понять про об'єкти пізнання, за бом розвитку здатності сприймати різноманітні явища навколишньої дійснос

Збагачується мотивація навчальної діяльності школярів. Розвиваються навальні інтереси, зацікавленість не лише процесом, а й змістом навчання, усв домлення необхідності виконання навчальних завдань, почуття обов'язку, відпс відальності перед вчителем та батьками.

Власне, логіка розвитку дитячої гри зумовлює формування передумов для поступової трансформації ігрової мотивації у навчальну, при якій дії . виконуються заради конкретних завдань і умінь, що дозволяє добитися по­хвали, визнання з боку дорослих і однолітків, особливого статусу.

За даними Н.І. Гуткіної, діти 3-5 років отримують задоволення від процесу гри, а в 5-6 років—не лише від процесу, ай від результату, тобто перемоги у грі. В іграх за правилами, які характерні для старшого дошкіль-, ного й молодшого шкільного віку, виграє той, хто краще освоїв гру. Примі­ром, для гри у класики" потрібне спеціальне тренування, щоб влучно кида­ти битку, стрибати, добре, координуючи свої рухи тощо. Дитина прагне відпрацювати відповідні навички, виконуючи окремі, не дуже цікаві дії. Тобто, в ігровій мотивації уже наявне певне зміщення акценту з процесу на резуль­тат; окрім того, розвивається мотивація досягнення.

Специфічними є і навчальні ситуації. По-перше, школярі мають засвоїт загальні способи виділення властивостей предметів чи явищ та розв'язання пев них конкретно-практичних завдань. По-друге, відтворення зразків таких спс бів є основною метою навчальної діяльності. Учитель ставить молодших шв рів у таїфумови, що вони починають шукати загальний спосіб розв'язання вся конкретно-практичних завдань певного типу. Під керівництвом учителя учні зн ходять і формулюють потрібний спосіб.

Наступний етап роботи — відтворення окремих операцій цього способу: засвоєння системи правил щодо його використання. Надалі, зустрічаючись із відповідними конкретно-практичними завданнями, учні відразу застосов загальний спосіб їх розв'язання.

Однією з найважливіших психологічних вимог до організації початковог навчання є викладання більшості тем та розділів програми на основі навчальни ситуацій, які відразу орієнтують школярів на засвоєння загальних способів \ в'язання завдань певного типу.

63

Діяльність учнів у навчальних ситуаціях складається з дій різного типу, особ­ливе місце серед яких займають навчальні дії. Саме з допомогою останніх учні відтворюють і засвоюють зразки загальних способів розв'язання завдань та за­гальні прийоми визначення правил їх застосування. Ці дії учні виконують як у предметному, так і в розумовому плані.

Окремим завданням навчального процесу на цьому етапі є спеціальне фор­мування в учнів системи необхідних навчальних дій. Без цього засвоєння програ­мового матеріалу проходитиме поза межами навчальної діяльності, тобто фор­мально, шляхом механічного запам'ятовування словесних характеристик понять чи прийомів розв'язання задач.

Повноцінна діяльність дитини у навчальних ситуаціях вимагає виконання ще одного типу дій — дій контролю. Учень повинен уміти співвідносити свої навчальні дії з даними зразками, пов'язувати отримані результати з рівнем та повнотою їх виконання. Спочатку провідна роль в організації контролю належить учителю, та поступово на цій основі формується самоконтроль учня за проце­сом засвоєння знань.

Контроль тісно пов'язаний з оцінкою дорослого, в якій фіксується відповідність (невідповідність) результатів вимогам навчальної програми. У міру формування в учнів самоконтролю функції оцінювання також мають переходити до них.

За даними А. І. Ліпкіної, молодші школярі високо оцінюють власну робо­ту, якщо витратили на неї багато часу та доклали чимало зусиль, незалеж­но від отриманого результату. До роботи інших діти ставляться, зазви­чай, критичніше. Тому молодших школярів слід спеціально вчити оцінюва­ти нелише власну роботу, але й роботу однокласників за загальними крите­ріями.

З цією метою часто використовуються такі прийоми, як взаємне ре­цензування, колективне обговорення відповідей тощо. Вони дають позитив­ний ефект саме у початковій школі. Починати аналогічну роботу в середніх класах менш ефективно, оскільки підлітки, орієнтуючись передусім на дум­ку однолітків, уже не так легко сприймають загальні критерії оцінки і спосо­би її трактування.

Формування навчальної діяльності

Навчальній діяльності притаманні певні загальні закономір­ності, які слід враховувати, організовуючи процес її форму­вання. Передусім необхідно систематично залучати учнів до навчальних ситуацій, разом з дітьми знаходити й демонстру­вати відповідні навчальні дії, а також дії контролю й оцінки. Важливо домагатись Усвідомлення школярами суті навчальних ситуацій та послідовного відтворення всіх дій.

Фактично, йдеться про необхідність на початках розгорнуто знайомити учнів з основними компонентами навчальної діяльності, забезпечуючи активну участь

64