Тема 4. Психологічні особливості молодшого школ

. Навчальна діяльність молодших школярів

61

Нагадаємо, що розвиток психіки здійснюється передусім на основі провц для певного вікового періоду діяльності. Такою діяльністю для молодших і рів є навчання, яке суттєво змінює мотиви їхньої поведінки та відкриває не джерела розвитку пізнавального та особистісного потенціалу.

Включаючись у нову для них навчальну діяльність, діти поступово звика до її вимог, а дотримання останніх, у свою чергу, зумовлює розвиток нових як тей особистості, відсутніх у дошкільному віці. Такі якості {новоутворення) вик кають і розвиваються у молодших школярів відповідно до формування навча ної діяльності.

Основними новоутвореннями психіки дитини молодшого шкільного вік довільність як особлива якість психічних процесів, внутрішній план дій та/ лексія. Саме завдяки їм психіка молодшого школяра досягає рівня розвитку, не хідного для подальшого навчання у середніх класах, переходу до підліткового вії з його особливими вимогами та можливостями.

Дослідження доводять, що успішне навчання дітей у школі залежить'' від певних особливостей поведінки батьків. Батьки встигаючих учнів ма-* ють реалістичні уявлення про поточні досягнення своїх дітей, але при цьо-1 му вірять, що в майбутньому вони обов'язково доб'ються успіху у кар'єрі. ■■ Такі батьки допомагають дітям розвивати впевненість у власних силах, заохочуючи до виконання посильних завдань у школі і вдома.

У таких родинах діти оточені теплом та любов'ю, а методи контро­лю й підтримки дисципліни характерні скоріше для авторитетного, ніж і

авторитарного стилю батьківської поведінки. Діти знають межі дозволе­ного, але при цьому почуваються у безпеці і впевнені, що їх люблять.

І, напевно, найважливіше, що батьки встигаючих учнів постійно спіл­куються з ними. Вони читають своїм дітям книги, уважно вислуховують їхню думку, регулярно розмовляють із ними. Батьки підтримують інтерес дітей до пізнання і подають їм у цьому приклад.

(Г. Крайг. Психологияразвития. г^і, 2000, с. 485-486).

Розвиток молодшого школяра у процесі навчання забезпечується передусім змістом останнього. Однак той же зміст по-різному засвоюється дітьми і по-різному, залежно від методу навчання, впливає на їхній розвиток. Методи покли­кані забезпечувати створення на кожному етапі навчання систем навчальних завдань для кожного предмета, формування необхідних для їх розв'язання дій (мислительних, мовних, перцептивних тощо), трансформацію останніх у складніші дії, формування узагальнень та їх використання у нових конкретних ситуаціях.

Варто зазначити, що, ставлячи перед учнями нові пізнавальні і практичні зав­дання, озброюючи їх способами розв'язання цих завдань, навчання має переду­вати розвитку, спиратися не лише на його актуальні досягнення, а й на потенційні можливості.

На розвиток молодших школярів впливає і організація навчання, оскільки саме вона визначає форми колективного співжиття, спілкування дітей між собою та з учителем.