2.4. Навчання, виховання та розвиток психіки

Згідно з теорією Ж. Піаже, онтогенез психіки, розвиток інтелекту — стихій­ ний процес, підпорядкований природному визріванню раціональних структур,' що, відповідно, формуються на основі предметно-життєвого досвіду дитини. Поступове зростання й ускладнення досвіду дитини спричиняє інтеріоризацію 1 предметних дій, перетворення останніх у розумові операції. Отож, процес навчання 1 має пристосовуватися до наявного, уже досягнутого рівня психічного розвитку * дитини, визначатися ним. ^л

Принципово іншим є підхід, що витікає з культурно-історичної концепції роз-і витку людської психіки Л.С. Виготського і послідовно розробляється у вітчизня­ ній психології (Л.І. Божович, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Н.О. Менчинська, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, Д.Б. Ельконін та ін.). ;

Нагадаємо, що Виготський приписував вирішальну роль у виникненні вищих ] психічних функцій процесові оволодіння дитиною суспільним досвідом (знаряд- ] дями, знаками та словами, що узагальнено означають об'єкти). 1

Кожна вища психічна функція опосередкована словами і знаряддями, ^ зароджується спочатку як соціальний, міжіндивідний зовнішній акт, що стає у по—| дальшому індивідуальним, внутрішнім актом. Формування психічних функцій] у дитини здійснюється шляхом її "вростання" у людську культуру, що розпочи-| нається у ранньому дитинстві.

Із концепції Виготського випливає ряд визначальних для розуміння даної і блеми ідей, зокрема, положення про стадіальність розвитку психічних функцій,! про інтеріоризацію як основний механізм цього процесу (зовнішній досвід пере-І ходить у внутрішній план, а діяльність, що забезпечує його засвоєння, зміню— ся за формою від зовнішньої практичної до внутрішньої розумової), розрізне емпіричних і теоретичних понять про дійсність та ін.

29