Заброцький М

4.3. Розвиток пізнавальних психічних процес

Сприймання Сприймання молодших школярів досить розвинуте (їм і таманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієк ться у різноманітних формах та кольорах тощо), однак ще слабо диференційов не. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований анг результатів сприймання, виділяти серед них головне, істотне.

Включення школярів у процес навчання сприяє формуванню такого вг діяльності як спостереження. У процесі навчання зростає швидкість перебіг процесів сприймання, збільшується кількість сприйнятих об'єктів, розшир*

_ся обсяг запам'ятовування тощо. Водночас із кількісними змінами у розвитку сприймань молодших школярів проходять і зміни якісні. Якісні зміни — це певні перетворення структури сприймання, виникнення нових особливостей, що знаменують зростання його пізнавальної ефективності.

Поступово сприймання у молодших школярів стає довільнішим, цілеспрямованішим процесом. Сприймаючи нові об'єкти, діти намагаються віднести їх до певної категорії. Вибираючи предмети із певної сукупності, учні орієнтуються переважно на колір та форму, вважаючи саме їх характерними ознаками. З віком зростає точність розрізнення форми предметів.

Увага Характерною віковою особливістю є недостатньо розвинута

довільнгувага молодших школярів. Домінує увага мимовільна, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює також нестійкість уваги.

Увага молодших школярів стає довільнішою за умови створення такої атмосфери для цілеспрямованої діяльності, за якої вони привчаються керуватися самостійно поставленою метою. При цьому розвиток довільної уваги іде від керування цілями, поставленими перед дітьми дорослими, до реалізації самостійно сформульованих цілей, від постійного контролю з боку вчителя (через контроль із боку однокласників)—до самоконтролю.

З віком у дітей зростає обсяг і стійкість уваги. Увага молодших школярів тісно пов'язана з важливістю навчального матеріалу. Усвідомлення необхідності, цінності нової інформації, інтерес до її змісту зумовлює стійкість їхньої уваги.

Увага залежить і від доступності та посильності навчальних завдань, поставлених перед учнями, а також від уміння вчителя так організувати процес навчання, щоб охопити ним усіх учнів класу.

Однією з причин нестійкості уваги у цьому віці є передусім недостатня розумова активність дітей, зумовлена як недосконалими методиками навчання, так і рівнем їхньої готовності до навчальної діяльності, нездатністю переборювати труднощі, станом здоров 'я тощо.

Мислення ^У ^ЦЄЙ ^пеР^іод Здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного. Конкретність мислення першокласників виявляється передусім у тому, що при розв 'язанні розумового завдання вони опираються на означені словами конкретні предмети, їх зображення або уявлення. їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити відповідні висновки, ніж навести приклад до загального правила.

Під впливом навчання в структурі мислення дитини змінюється співвідно-^щення образних і понятійних, конкретних і абстрактних компонентів на користь ³Ростання ролі останніх.

Содержание