logo
Заброцький М

Тема 6. Психологічні особливості юнацтва

ною, то рання юність дає найбільше емоційних конфліктів, особливо у взаєминах із батьками. Щоб стати дорослою, молода людина має розірвати емоційну залеж­ність від батьків, включити свої стосунки з ними до нової, складнішої системи емоційних уподобань і симпатій, центром якої вже будуть не батьки, а вона сама.

Батьки, як правило, хворобливо реагують на емоційне відчуження з бокусвоїх дітей, скаржаться на їх черствість та байдужість. Проте це тимчасове явище, емоційний контакт із батьками відновлюється після завершення кризового пері­оду на новому рівні, якщо, звичайно, нетактовність і безцеремонність старших не закриють для них внутрішній світ молодої людини надовго, а то й назавжди.

Юнаки та дівчата ревниво захищають своє право на власні переконання, моральні установки та цінності, тому нерідко займають підкреслено максима­лістські позиції, висловлюють діаметрально протилежні точки зору з того чи іншо­го питання. Однак за цією зовнішньою стороною можна простежити їх істотну залежність у серйозних проблемах (вибір професії, політичних поглядів, світогля­ду тощо) від дорослих, особливо від батьків. Інша річ, коли йдеться про моду, смаки, способи проведення дозвілля та ін.

За даними численних опитувань, старшокласники насамперед хотіли б бачити в батьках друзів і порадників. Відповідаючи на запитання: "Чиє розу­міння для вас є найважливішим, незалежно від того, як ця людина фактично розуміє вас?"більшість юнаків на перше місце поставили батьків. Відпо­віді дівчат суперечливіші, однак і для них розуміння батьків є дуже важливим.

У відповідях на запитання: "Із ким би ти став радитися в складній життєвій ситуації?"— / юнаки, і дівчата поставили на перше місце матір. На другому місці у юнаків виявився батько, а у дівчаттовариш (подруга).

Отож, прагнучи самостійності, юнаки і дівчата все ж зберігають по­требу в життєвому досвіді і допомозі старших; родина залишається тим місцем, де вони почуваються спокійно й упевнено. У цьому віці молодь об­говорює з батьками життєві перспективи, головним чином, професійні. З батьком уточнюються найважливіші плани на майбутнє, намічаються способи досягнення поставлених цілей і аналізуються труднощі, пов'язані з навчанням. Діапазон проблем, що обговорюються з матір'ю, ширший: він включає, окрім планів на майбутнє, стосунки з ровесниками у школі й поза її межами та особливості життя у родині. Життєві плани юнаки та дівчата можуть обговорювати і з учителями або іншими знайомими дорослими, чия думка для них авторитетна.

Старшокласники ставляться до близьких дорослих як до ідеалу, вба­чають у них певні еталони (в області людських взаємин, моральних норм, у різних видах діяльності тощо). Юнаки та дівчата ніби приміряють до них своє ідеальне "Я"— якими їм хотілося б стати у дорослому житті.

Як свідчить одне з опитувань, 70% старшокласників "хотіли б бути такими людьми, як батьки", а 10% хотіли б бути схожими на своїх батьків "де в чому".

95

УЗ

Стосунки з дорослими зберігають певну дистанцію. Зміст такого спілкування особистісно важливий для юнаків та дівчат, однак зазвичай не характеризується інтимністю. У спілкуванні з дорослими старшокласники не прагнуть до глибоко­го саморозкриття, відчуття реальної психологічної близькості. Думки і цінності, що обговорюються з дорослими, потім фільтруються й перевіряються у спілку­ванні з однолітками.

Значно складнішими й диференційованішими стають взаємини старшоклас­ників з учителями.

У період ранньої юності продовжується процес переорієн-Товариство тац- спілкування з дорослих на ровесників. В його основі ле-однолгпав жить суперечлива взаємодія двох потреб—у відособленні та в належності до певної групи. Якщо перша реалізується передусім через праг­нення до емансипації від дорослих, то друга—у взаєминах з однолітками.

Загострені відчуття самотності та власної непотрібності, зумовлені віковими суперечностями становлення особистості, викликають у молодих людей нестрим­не прагнення до об'єднання й спілкування з однолітками, у товаристві яких вони сподіваються знайти таке необхідне емоційне тепло, розуміння, визнання влас­ної значимості тощо.

Характерним для таких компаній є дуже високий рівень конформізму: захист своєї незалежності від старших поєднується з украй некритичним ставленням до уявлень і цінностей власної групи та її лідерів. Індивідуальність утверджують через однаковість (у рамках своєї групи), у спільному протистоянні комусь іншому.

Надзвичайно важливою є потреба не просто входити до складу групи, а бути прийнятим однолітками, відчувати свою необхідність, мати у групі певний авто­ритет. Низький статус у групі, як правило, корелює з високим рівнем особистіс-ної тривожності.

Стрімко зростає кількість груп і компаній, до яких входить старшокласник, зокрема, число референтних груп, тобто тих, на які він орієнтується, з якими співвідносить свої оцінки і ціннісні орієнтації.

Юнацькому спілкуванню притаманні дві протилежні тенденції: розширення його сфери та зростаюча індивідуалізація (І.С. Кон, В.О. Лосенков). Перша вияв­ляється, приміром, у збільшенні часу на спілкування з ровесниками (3-4 години в будні, 7-9 годин у вихідні та святкові дні), невпинному розширенні географії та соціального простору такого спілкування, постійному пошукові та готовності до міжособистісних контактів.

Щодо індивідуалізації стосунків, то насамперед вкажемо на чітке розмежу­вання характеру взаємин із різними людьми, високу вибірковість і максималіст­ську вимогливість до друзів.

Потреба самовиразитися, розкрити свої переживання домінує над інтересом до почуттів та переживань іншого, що зумовлює ексцентричність юнацького спілкування, спричиняє напруженість взаємин та невдоволення ними.