logo
Заброцький М

Тема 4. Психологічні особливості молодшого шк

і.і. Розвиток пізнавальних психічних процесів

67

Молодіш школярі вчаться визначати відомі їм поняття, виділяючи; істотні ознаки об'єктів, розв'язувати дедалі складніші пізнавальні та пра завдання, виконуючи потрібні для цього дії та операції й виражаючи результ в судженнях, поняттях, міркуваннях і умовиводах.

Аналіз на початках має передусім арактично-дієвий і образно-мовний; тер. Від елементарного аналізу, коли до уваги береться лише якась частина і мета, діти поступово переходять до комплексного, прагнучи розглянути усі > тини чи властивості предмета пізнання, хоча ще не вміють встановлювати і мозв'язки між ними.

Розвивається систематичність аналізу, уміння знаходити серед різних' і властивостей предметів головні. Об'єктами аналізу виступають предмети,; ща, процеси, вчинки людей, мовні явища.

Аналіз поступово пов'язується із синтезом, однак для молодших шк перший є доступнішим розумовим процесом. їм легше виділяти елементи в) лому, ніж об'єднувати у ціле окремі поняття (А. Валлон, І. Ломпшер).

Загалом, засвоєння молодшими школярами уміння порівнювати піднос аналітико-синтетичну діяльність на вищий рівень. Аналіз поступово пе ходить в абстрагування, яке стає важливим компонентом мислительної дії ності учнів, необхідним для узагальнення і формування понять. Однією з тек цій, яка має місце в абстрагуванні, є готовність вважати зовнішні, яскраві, і ючі ознаки об'єкта суттєвими, хоч вони нерідко не є такими (М.Н. Шар;] Крім того, молодшим школярам порівняно легше дається абстрагування вла востей предметів, ніж їх зв'язків і відношень.

Із трьох взаємопов'язаних функцій абстрагування у пізнавальній діяльне (ізолювання ознак об'єктів, виділення їх, розчленування) молодші школярі ча ше використовують першу (Є.Н. Кабанова-Меллер). Виділяючи певні озн об'єктів, діти не повністю абстрагуються від інших, внаслідок чого їм важко з иювати варіювання істотних та неістотних ознак. Тому діти часто їх ототожнюй

Під впливом вимог навчальної діяльності поступово вдосконалюються і се соби узагальнення: від переважно наочно-мовних способів діти переходять і уявно-мовних, а згодом—і до понятійно-мовних. Відповідно змінюються і ] зультати узагальнення.

Спеціальна робота, спрямована на формування умінь узагальнювати, гру вати, класифікувати об'єкти, є умовою успішного розвитку у молодших шк рів даної мислительної операції. Узагальнення виступає основою розвитку ков ретизації, тобто уміння застосовувати результати узагальнення в нових пізв вальних і практичних ситуаціях.

Експериментальні дослідження пошукового характеру переконливо дове що за дотримання ряду умов можна забезпечити набагато ефективніший пе учнів не тільки від конкретного до абстрактного, а й від абстрактного до кок ного (В.В. Давидов, С.Д. Максименко та ін.).

З віком зростає кількість індуктивних умовиводів, змістовність та істинність яких залежить від накопиченого дітьми досвіду (М.Н. Шардаков). Водночас фор­муються і дедуктивні міркування, які ґрунтуються спочатку на конкретних уза­гальненнях, основою яких є чуттєві спостереження, а згодом — і на абстрактних судженнях, підкріплених конкретною ситуацією (С.Л. Рубінштейн). Індуктивни­ми умовиводами молодші школярі оволодівають швидше.

Спостерігаються істотні індивідуальні особливості розумової діяльності мо­лодших школярів, виражені у рівнях розвитку операцій аналізу і синтезу, абстра­гування й узагальнення, у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, у гнучкості мислення.

Мовлення

На початок шкільного періоду розвитку дитина вже володіє певним словниковим запасом та граматикою мови. Новим у розвитку мовлення є передусім свідоме вживання різних форм слова, оволо­діння письмом, збагачення внутрішнього мовлення.

Змінюється співвідношення вживаних категорій слів, зростає еяовниковий запас, урізноманітнюються функції мовлення, удосконалюється його синтаксич­на структура тощо. Діти оволодівають писемним мовленням, у морфологічній структурі якого під впливом навчання відбуваються зміни. Збільшується кіль­кість слів і речень у письмових роботах, зростає швидкість письма, підвищується його якість. Засвоєнню письма передує оволодіння читанням, успіхи в якому залежать передусім від методів навчання.

Важливим показником успіхів дитини в оволодінні мовленням є мовчазне читання, яке, відповідно, пов'язане з розвитком внутрішнього мовлення.

Пам'ять

Пам 'ять молодших школярів розвивається передусім у на­ прямку посилення її довільності, зростання можливостей сві­ домого керування нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної па­ м'яті. Змінюється співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування на користь зростання ролі останнього. Дослідні дані свідчать, що при вмілому керівництві навчальною діяльністю молодші школярі вже можуть виділяти у зро­ зумілому для них матеріалі опорні думки, пов'язувати їх між собою і завдяки Цьому успішно запам'ятовувати. Розвивається також здатність до довільного від­ творення матеріалу. «•.-

Однак без педагогічної допомоги діти, як правило, використовують тільки най­простіший спосіб довільного запам'ятовування і відтворення — переказування. Спроби застосувати продуктивніші способи (переказування з використанням го­тового плану, смислове групування матеріалу тощо) ускладнюють роботу.

Розвиток довільної пам'яті не означає ослаблення мимовільної. Мимовільна пам'ять молодших школярів характеризується новими якісними особливостями, ■Цо зумовлюються новим змістом та формами діяльності. Мимовільне запам'ято-

68