Тема 4. Психологічні особливості молодшого школя

І.З. Розвиток пізнавальних психічних процесів

65

дітей у її здійсненні. Саме це послуговує важливою умовою розвитку пізна ної активності дітей, їх інтересу до навчання.

Ознайомлюючи учнів із послідовністю навчальних дій, слід розрізняти метні та мислительні дії. При цьому важливо домагатися, щоб предметні дії на вали мислительних форм за належної узагальненості, скороченості ("згори тостГ') та усвідомленості.

Наприкінці другого та у третьому класі учні поступово починають викое ти окремі компоненти навчальної діяльності шляхом саморегуляції. Передус це стосується розуміння загального способу вирішення завдання та визначе власних можливостей під час розв'язання тих чи інших конкретно-практичк завдань.

Особливої уваги вимагають навчальні дії, спрямовані на виділення й відобр| ження головних, істотних характеристик предмета, що вивчається. Такі дії іг сивно формуються в II—III класах: учням пропонують переказати оповідаи своїми словами, скласти план переказу, коротко записати умову задачі тощо.

Не менш важливим є вміння (хоча на його формування звертають недос ньо уваги) самостійно ставити перед собою навчальні цілі перед вирішенням і чи інших конкретно-практичних завдань.

В умінні перетворювати конкретно-практичні завдання в навчально-теор тичні виявляється найвищий рівень розвитку навчальної діяльності молод школярів. Учень прагне знайти загальний спосіб розв'язання серії конкретне! практичних завдань, а не намагається методом спроб і помилок вирішувати і ну окремо. Формулюється такий спосіб через теоретичний аналіз кількох за та знаходження спільного в їх умовах.

Упродовж молодшого шкільного віку помітна певна динаміка ставлення діт до навчання. Спочатку діти оцінюють його лише як діяльність, до якої схвальи ставляться дорослі, згодом їх починають приваблювати окремі навчальні дії, і, і решті, вони прагнуть самостійно перетворювати конкретно-практичні завдан в навчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності.^