4.1. Загальна психологічна характеристика ситуації розвитку молодшого школяра

Поява в житті суспільства системи загальної обов'язкової середньої осв зумовила виділення особливого періоду в розвитку дитини —молодшого шк ного віку. Він відсутній у дітей, які взагалі не вчились у школі, або освіта і завершилася на цій початковій ланці.

Фізичний розвиток

У цей період відбувається активне анатомо-фізіологіч дозрівання організму. До семи років завершується логічне формування лобного відділу великих півкуль, що с рює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування й і конання певної програми дій.

До шести - семи років підвищується рухливість нервових процесів, де збільшується врівноваженість процесів збудження й гальмування (хоча пе ще продовжують домінувати, що зумовлює непосидючість та посилену емою ність молодших школярів).

Зростає роль другої сигнальної системи в аналізі та синтезі вражень зовні нього світу, утворенні тимчасових зв'язків, формуванні нових дій і операцій, і| своєнні динамічних стереотипів.

Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок, що у дітей се* десяти років основні властивості нервової системи за своїми характеристик наближаються до властивостей нервової системи дорослих, хоча ці хара тики ще не стійкі.

У цьому віці також відбуваються істотні зміни в органах та тканинах тіла,І підвищує фізичну витривалість дитини. Однак варто зазначити, що дрібні м'і розвиваються досить повільно, внаслідок чого дітям важко виконувати рухи,' вимагають чіткої координації.

Криза семи років є перехідним періодом, що відділяє \

. шкільне дитинство від молодшого шкільного віку. Це і

семи років ... у..

^г саморегуляції, яка нагадує кризу першого року. її оснс

симптоми: втрата безпосередньості поведінки (між бажанням і вчинком вк нюються внутрішні переживання щодо правомірності чи доцільності власі дій); манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання дорослих, на відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві); сими "гіркої цукерки" (дитині погано, але вона намагається це приховати).

Семирічна дитина не може стримувати свої почуття, не вміє керувати і Утративши одні форми поведінки, вона ще не оволоділа іншими. Виника труднощі у вихованні, дитина замикається в собі і часто стає некерованою.

ц Загальна психологічна характеристика ситуації розвитку молодшого школяра 59

В основі цих симптомів лежить узагальнення переживань. У дитини виникло нове для неї внутрішнє життя, безпосередньо не пов'язане з оточуючим. Як на­слідок, змінюється структура її поведінки, формується смислова орієнтувальна основа вчинку. За словами Д.Б. Ельконіна, коли з'являється орієнтація на смисл учинку, дитина переходить у новий вік.

Якщо криза трьох років була пов'язана з усвідомленням себе як активного суб'єкта у світі предметів, то тепер дитина починає усвідомлювати своє місце у світі суспільних відносин, що докорінно змінює її самосвідомість. Як вважає Л.І. Божович, криза 7 років — це період зародження соціального "Я " дитини.

Зміна самосвідомості зумовлює переоцінку цінностей. Те, що було важливе раніше, стає другорядним. Колишні інтереси, мотиви втрачають свою спону­кальну силу, їм на зміну приходять нові.

Криза вимагає переходу до нової соціальної ситуації. Дитині потрібно всту­пити у стосунки з суспільством як із сукупністю людей, котрі здійснюють обо­в'язкову, суспільно необхідну й корисну діяльність. У сучасних умовах це вира­жається насамперед у прагненні' дитини піти до школи, стати учнем. Усе, що стосується навчання, виходить на перший план, а те, що пов'язане з грою, стає менш важливим. Маленький школяр продовжує із захопленням гратися ще дов­го, але гра вже перестає бути основним змістом його життя.

Основною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції Соціальна , . .„ .

особистості: вчорашній дошкільник стає учнем, членом шкшь-ситуація

¹⁷ ного та класного колективів, де слід дотримувати нових норм

поведінки, вміти узгоджувати свої бажання з новим роз­порядком тощо. Усе це дитина сприймає як певний переломний момент у житті, що супроводжується до того ж перебудовою системи взаємин з дорослими, найавторитетнішою фігурою серед яких стає вчитель.

Варто зауважити, що цілі та зміст освіти не є чимось остаточним, раз і назав­жди визначеним, тому і специфічні особливості молодшого шкільного віку як особливої ланки шкільного життя також не можна вважати остаточними. На сьо­годні доцільно говорити лише про найхарактерніші та відносно сталі риси цього ^Віку, враховуючи, що переосмислення суспільством цілей та ролі початкової освіти призведе і до зміни його місця та значення у психічному й особистісному розвитку Дитини.

Не варто ототожнювати це прагнення, яке виражає вищий ступінь розвитку дити-**. з її готовністю до шкільного навчання. Останньої у багатьох першокласників, як ■Дчать спостереження, ще немає.

60