13. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку 49

Навчальна діяльність — це спілкування з дорослими, які не тільки активізу­ють, спрямовують, стимулюють дії, а й керують процесом їх формування. Діти засвоюють знання, вміння й навички, оскільки вивчають необхідні для цього дії та операції, оволодівають способами їх виконання. Серед таких дій назвемо переду­сім цілеспрямоване сприймання об'єктів, виділення їх характерних ознак, групу­вання предметів, складання оповідань, перелік предметів, малювання, читання, слухання музики тощо.

Роль навчання в розумовому розвитку дитини зростає, якщо має місце на­буття не окремих знань, а певної їх системи, та формування потрібних для їх засвоєння дій (О.В. Запорожець та ін.).

Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємозв 'язані Сенсорний сторони — засвоєння уявлень про різноманітні властивості розвиток предметів та явищ і оволодіння новими діями, які дають змо-

гу повніше та більш диференційовано сприймати світ.

Ще в ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи інші властивості предметів, і деякі з таких уявлень виконували роль зразків, з якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання. Тепер же починається перехід від предметних зразків, що базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо).

Поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів та їх систематизація—одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкіль­ному віці. Його основою має бути організація дорослими дій дітей з обстеження та запам'ятовування основних різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та ін.

Паралельно дитина засвоює слова, що означають основні різновиди власти­востей предметів. Слово-назва закріплює сенсорний еталон, дає змогу точніше й усвідомленіше його застосовувати. Але це можливо за умови, що слова-назви вводяться на основі власних дій дитини з обстеження та використання відповідних еталонів.

У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слу­хової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, Розвивається звукрвисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, «а мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних ЗДастивостей та взаємозв'язків.

50

Дії сприймання формуються залежно від оволодіння тими видами діяльне що вимагають виявлення й урахування властивостей предметів та явищ. Розв ток зорового сприймання пов'язаний передусім із продуктивними видами дія ності (малюванням, аплікацією, конструюванням). Фонематичний слух розвив ється у процесі мовного спілкування, а звуковисотний слух — на музичних: няттях (з допомогою ігор-вправ, побудованих за принципом моделювання зв ковисотних відношень).

Поступово сприймання виділяються у відносно самостійні дії, спрямовані і пізнання предметів та явищ навколишнього світу, виконання перших перцегних завдань,

Периептивні дії, адекватні об'єкту, починають формуватися у дітей п'і шести років. їх характерною ознакою є розгорненість, включення до свого с* ду великої кількості рухів рецепторних апаратів, що здійснюються рукою чи о*

У тісному зв'язку з удосконаленням сприймання розвива Інтелектуаль- _п ■ •

„ ся і мислення дитини. Як уже зазначалося, наприкінці і

ІЇИИ ООЗВИТОЙС

нього дитинства на основі наочно-дійової форми мисле* починає складатися наочно-образна форма. У дошкільному віці має місце подальший розвиток. Мислення стає образно-мовним, тобто таким, що спи ється на образи уяви і здійснюється за допомогою слів. Усе це є свідченням' що мислення набуває певної самостійності, поступово відокремлюється від і тичних дій, у які було вплетене раніше, стає розумовою дією, спрямованою ] розв'язання пізнавального мислительного завдання.

Зростає роль мовлення у функціонуванні мислення, бо саме воно допома дитині мислено ("про себе") оперувати об'єктами, порівнювати їх, розкрива їхні властивості та співвідношення, виражаючи цей процес та його результ в судженнях і міркуваннях. Мотивами такої діяльності є прагнення зрозуміти) ща оточуючої дійсності, з'ясувати їхні зв'язки, причини виникнення тощо.

Діти чутливі до суперечностей у своїх судженнях, вони поступово вча узгоджувати їх, міркувати логічно. Необхідною умовою цього є достатня обіз ність з об'єктами, про які йдеться у їхніх міркуваннях.

Розвиток мислення дітей дошкільного віку значно прискорюється, якщо і відбувається не стихійно, а в умовах цілеспрямованого і правильно здійснюв го керування з боку дорослих за цим процесом.

Розвиток мислення тісно пов'язаний із суттєвими позитивними зрушені-у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словниковий запас, досягаючи до се років 3 500-4000 слів. У словнику, окрім іменників та дієслів, значне місце посії ють прикметники, займенники, числівники та службові слова, згідно з їх спів ношенням у мові, якою дитина оволодіває.

£5. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку 51

Дошкільнята загалом опановують фонетичну будову рідної мови, навчають­ся вільно артикулювати окремі звуки та поєднувати їх у звукосполучення.

Протягом дошкільного віку діти досягають значних успіхів в оволодінні гра­матикою мови, структурою простих та складних речень.

Відбувається подальша диференціація функцій мовлення. До функції спілку­вання додається планування своєї діяльності та її регулювання за допомогою мовлення. Мовлення стає засобом планування, коли переходить з кінця дії на її початок, а засобом довільного регулювання—коли дитина навчається виконувати вимоги, сформульовані за допомогою мовлення (А.О. Люблінська, О.Р. Лурія).

В ході останнього процесу виникає внутрішнє мовлення, яке стає засобом формування й функціонування внутрішніх розумових дій. Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку в дитини словесно-логічного мислення, що ґрун­тується на практичній діяльності.

Внутрішнє мовлення — наслідок інтеріоризації мовлення вголос і засіб пере­творення зовнішніх практичних дій у внутрішні дії. Стосовно дошкільного віку, йдеться лише про генетично ранні й специфічні форми внутрішнього мовлення (воно виконує психологічно внутрішні функції з опорою на зовнішню діяльність).

У дошкільників починає формуватися довільна увага. Вони вже можуть ви­діляти об'єкти відповідно до потреб своєї діяльності та спеціально зосереджува­тись на них. Мимовільна увага при цьому не зникає, а продовжує розвиватись, набуваючи більшої стійкості та обсягу.

Психологічні особливості

розвитку особистості

дошкільника

Уже в дошкільному віці починає реально формуватись осо­бистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з роз­витком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціаль­ним оточенням, передусім типовими для даного етапу роз­витку взаєминами з дорослими. Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточу­ючим світом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяль­ності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов'язаних не лише з близь­кими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об'єктами, що дитина сприймає, ай тими, які уявляє.

Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом її виконання.

Зростає потреба дошкільника в товаристві ровесників, внаслідок чого інтен­сивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо), виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної ^пДності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості.

52