3.4. Психологічна готовність дітей до школи. Шестирічні діти

Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку| формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її < новлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

На думку Д. Б. Ельконіна, важливим елементом готовності до шкіль­ного навчання насамперед є розвиток довільності поведінки, перетворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію.

Під керівництвом Д.Б. Ельконіна був проведений цікавий експеримент, у якому брали участь діти п'яти, шести і семи років. Перед дітьми клали ■ сірники і просили по одному перекладати їх на інше місце. Експеримента­тор спостерігав за поведінкою підопічних з допомогою прозорого з одного боку дзеркала.

Семирічні діти старанно виконували доручення упродовж тривалого ■ часу. Молодші якийсь час перекладали сірники, а потім починали щось буду­вати з них. Найменші практично відразу вносили у це заняття власну мету.

Через певний час експериментатор заходив у кімнату і просив дітей попрацювати ще: "Давайте домовимося перекласти ось стільки сірників", і Найстаршим цього було досить для продовження монотонної і безглуздої! роботи (вони домовилися з дорослим). Дітям середнього дошкільного віку Г експериментатор додатково говорив: "Я піду, а з тобою Буратіно запиши- -\ ться". Діти поглядали на Буратіно і робили все правильно. Неодноразове \ повторення цієї ситуації зумовило те, що надалі вони могли і без Буратіно, підкорятися правилу.

Експеримент довів, що виконання дитиною правил ґрунтується на системі соціальних стосунків із дорослим. Спочатку правило виконують, у присутності дорослого, потім—з опорою на предмет, що замінює доро- '< слого, і, нарешті, правило стає внутрішнім.

Готовність дитини до шкільного навчання вимагає формування соці- \ альних правил як внутрішніх утворень, наголошував Д.Б. Ельконін, однак ^ у сучасній системі дошкільного виховання не передбачено спеціальноїсис-1 теми роботи у цьому напрямку.

У складному комплексі якостей, із яких складається готовність до шкільної навчання, варто виділити мотиваційну, розумову та емоційно-вольову ю» ненти.

Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'І зуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціальне статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тоще

Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною ( мованістю дошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допита вості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання оп нувати грамоту, читання та ін.).

Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різно­манітні другорядні мотиви, пов'язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, і дитина виявляється неспроможною взяти на себе обов'язки учня.

Навчання у сучасній школі вимагає також розумовоїготовності. Діти при­ходять до школи з досить широким колом знань і умінь, а головне — із розвину­тим сприйманням і мисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синте­зу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування тощо), які дозволяють систематично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити висновки.

Крім того, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (кон­центрація уваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань, самоконтроль, самооцінка та ін.).

Велику роль відіграє і емоційно-вольова готовність, зокрема, вміння до­шкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спря­мовувати її на розв 'язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими резуль­татами.

За рядом даних (О.Є. і Г.Г. Кравцови), майже третина дітей семирічного віку мало готова до школи. Особливо часто виявляється недостатня сформованість окремих компонентів психологічної готовності. Усе це вимагає певної корекцій-ної роботи педагогів.

Проблема Окремою є проблема шестирічних дітей. Залишаючись за шестирічних рівнем психічного розвитку дошкільниками, багато хто з них дітей поступає до школи і включається у навчальну діяльність.

У шестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення: домінує мимовільна пам'ять, внаслідок чого запам'ятовується не те, Що потрібно, а те, що цікаве; специфіка уваги дозволяє продуктивно виконувати певну роботу лише протягом 10-15 хвилин; переважає прагнення вивчати нове передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах тощо.

Однак важливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є гостра чутливість (сензитивність) як до засвоєння морально-психологічних норм ¹ правил поведінки, так і до оволодіння цілями й способами систематичного навчання.

Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі: під час навчальних ^занять вони з 'являються й підтримуються лише завдяки зусиллям педагогів. Оцінка навчальної роботи сприймається як оцінка особистості, тому негативні оцінки Причиняють тривожність, стан дискомфорту, апатії.

58