Заброцький М

Тема 3. Психологічні особливості дошкільного вії

3.1. Особливості психічного розвитку немовляти

За результатами одного дослідження немовлята, у чиєму вихованні активну участь брали батьки, отримали вищі оцінки за тестами моторного й розумового розвитку, ніж ті, ким опікувалися переважно мами. Інше дослідження довело, що такі малюки виростають більш чуйними у соціальному плані, між чоловіком і дружиною виникає менше суперечок, спостерігається єдність цілей і злагода у прийнятті рішень. (Оцінюючи ці дані, слі&і зауважити, що батьки, які з перших днів прагнуть брати активну участь у спілкуваннізі своїми дітьми, імовірно, й за іншими параметрами відрізняються від^:тих, хто не намагається встановити ранні контакти з дитиною).

У будь-якому випадку, ставлення батьків до немовлят дуже відрізняється від ставлення матерів. Як правило, батьки граються з дітьми, тоді; як матері, зазвичай, купають, сповивають і годують їх. Навіть піклуючись продитину, батьки зберігають ігрову манеру. Крімтого, стиль гри у батька й матері дуже відрізняється. Батьки схильні гратися енергійніше: вони підкидають малят у повітря, рухають їхніми руками й ногами, гойдають їх і на коліні. Матері ж поводяться з дітьми обережніше, ніжно розмовляють, наслідуючи їхнє агукання, тощо. З раннього віку малята, дивлячись на бать- ] ка, тягнуться до нього, очікуючи задоволення; мовляв, "якщо татко тут, * будемо гратися".

Батьки, у яких виникли міцні емоційні зв'язки з немовлятами, чуйнідо] потреб та інтересів своїх дітей і в майбутньому та мають на них більший^ вплив. Діти частіше дослухаються до їхньої думки і наслідують їх.

Поступово на появу дорослого у дитини виробляється специфічна емоцц но-рухова реакція ( "комплекс пожвавлення " (Н. Фігурін, М. Денисова)), і вважають початком другої фази розвитку немовляти. Дитина вже спромс зосереджуватись на об'єктах зовнішнього світу, у неї з'явилася вибіркова і ційна спрямованість на людей, вона освоїла деякі засоби спілкування з ними.

Комплекс пожвавлення — специфічне психічне новоутворення, що сл) межею критичного періоду новонародженості, а час його появи є основ» критерієм нормальності психічного розвитку дитини. Комплекс пожвавле виявляється загальним моторним збудженням при наближенні дорослого»., на лементує, плаче, щоб звернути на себе увагу, вокалізує під час спіг з мамою, посміхається їй.

Комплекс пожвавлення раніше з'являється у тих дітей, чиї матері не. задовольняють органічні потреби дитини (вчасно годують, змінюють пелюї тощо), а й спілкуються, граються з нею.

Після появи комплексу пожвавлення поведінку дитини: Від 2 місяців _люють уже не органічні потреби, а передусім соціа

до 1 року своєю природою потреба в людині, у спілкуванні з нЙ

тобто психічний розвиток немовляти набуває суто людського характеру і: нюється під час і внаслідок взаємодії з дорослими.

Експеримент Тропіка "Кам'яне обличчя"

Батьків попросили погратися зі своїми 3-місячними дітьми. У різних парах дорослий-дитина гра протікала по-різному: одні пари контактували між собою активно, інші поводилися дуже спокійно. Однак кожну пару влаштовувала своя манера поведінки, оскільки вона вже стала звичною і для дитини, і для дорослого. Коли малята хотіли відпочити від активних дій, вони відверталися або закривали очі.

Цієї миті експериментатор просив дорослих припинити спілкування з дітьми, надавши своєму обличчю застиглого чи відсутнього виразу. У дітей це викликало подив, і вони намагалися вплинути на дорослих посмішкою, агуканням та руховою активністю. Проте дорослі зберігали скам'янілий вираз обличчя. Через кілька хвилин поведінка дітей змінилася: хтось реагував на байдужість дорослого пхиканням, що переходило у нестримний плач, у інших текла слина і розпочиналася гикавка (усе це — очевидно мимовільні реакції).

Хоча дорослий залишався поруч, він раптово ставав емоційно недоступним —зміна, з якою немовляті було важко впоратися. Наприкінці експерименту дорослий відновлював звичну гру з дитиною, доки до неї не повертався гарний настрій.

Цей експеримент демонструє вагомість і важливість емоційного спілкування між батьками й немовлятами.

Соціальна Специфічна реакція посмішки на обличчя матері є свідчен- сигуація ^Ням ^ТОГО> ^що ^{соиішіьна} ситуація психічного розвитку не-

розвитку мовляти вже сформувалася. Л.С. Виготський назвав її ситуацією "МИ". За словами Л.С. Виготського, немовля подібне до дорослого паралітика, який каже: "Ми поїли", "Ми погуляли" тощо. Йдеться про нерозривну єдність дитини і дорослого. Немовля нічого не може без дорослого, його життя і діяльність ніби вплетені у життя й діяльність дорослого, який піклується про нього. Загалом—це ситуація потреби у комфорті, і центральним елементом цього комфорту є дорослий. Як зауважив Д. Б. Ельконін, пустушка та погойдування — своєрідні ерзаци, замінники присутності дорослого, що подають немовляті сигнал: "Усе спокійноГ, "Усе гараздГ, "Я— тут".

Соціальна ситуація нерозривної єдності немовляти й дорослого приховує У собі протиріччя: дитина відчуває максимальну потребу в дорослому і водночас не володіє специфічними засобами впливу на нього. Зняття зазначеного протиріччя призводить до зникнення соціальної ситуації розвитку.

Соціальна ситуація життя немовляти з матір'ю спричиняє виникнення нового типу діяльності — безпосереднього емоційного спілкування дитини й матері. Згідно з дослідженнями Д. Б. Ельконіна й М. І. Лісіної, специфічна особливість Цієї діяльності полягає в тому, що її предметом є інша людина.

Содержание