Заброцький М

5.2. Стосунки з однолітками та дорослими

У всіх працях із проблем психології підліткового віку автори так чи іна визнають ту роль, яку відіграють стосунки з однолітками та дорослими у фо] ванні соціальної ситуації розвитку підлітка.

~^_п^_к Центральне місце в житті підлітка займає спілкування зі і однолітки ришами. Якщо основою для об'єднань молодших пікш

найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер, навпаки, ц,

вабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями д

спілкування з однолітками (Л. І. Божович). І

Слід мати на увазі, що для підлітків важливо не просто бути разом з одноліті

ми — вони прагнуть зайняти у їх середовищі те становище, яке б відповіл

їхнім претензіям. Для одних це бажання бути лідером, для інших — корист

тись авторитетом у якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга і

Однак завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки у цьому віці.

Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного:

і навчальної діяльності, охоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, 1

діляючись в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу жиі

Це пояснює, з одного боку, підвищений конформізм підлітків щодо коі«

однолітків, і, з другого, їх недисциплінованість і навіть правопорушення че

невміння досягти бажаного становища у таких компаніях.

Суб'єктивне значення для підлітка сфери спілкування з однолітками іс відрізняється від її оцінки дорослими, особливо вчителями (С. К. Масгу Підлітки вважають свої переживання з цього приводу найбільш типовими й < тєвими, тоді як учителі думають, що для підлітків найважливішими є стосу з ними, а батьки приписують таке ж значення взаєминам у сім'ї.

Спілкування з товаришами у цьому віці набуває такої цінності, що нер відтісняє на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Однією з гол них причин зниження успішності та порушень поведінки, різних афективних і реживань є невдоволення підлітків своїми стосунками з однолітками, що ча^ не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками.

Серед мотивів навчання спілкування з однолітками посідає також одне з чи них місць. Коли учнів п'ятих-шостих класів запитали, чи хотіли б вони навчати вдома, відповіді були дуже однотипними: "У школі друзі, із ними цікав "У школі, коли щось не знаєш, можна запитати інших", "У школі краще, п усілякі цікаві справи, походи, екскурсіГ, "Ні, я не хотів би вчитися сам, тоЩ

знаєш, як вчаться іншГ'.

Отож, наведені відповіді наочно доводять, що у підліткові у віці процес і ня привертає увагу не стільки своїм змістом, скільки можлішостями спп з однолітками.

є 2. Стосунки з однолітками та дорослими

Суттєво змінюються мотиви спілкування з товаришами та зумовлені ним переживання впродовж підліткового віку. Якщо в IV класі домінує бажання просто бути серед однолітків, гратися з ними, щось разом робити, то в У-УІ класах основним стає прагнення набути певного статусу в їх колективі, а вже у УБ-УШ класах йдеться про потребу підлітка в автономії та визнанні власної цінності в очах однолітків. Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути авторитетним серед товаришів у багатьох підлітків спричиняє найважчі негативні переживання (С. К. Масгутова).

З роками також змінюються критерії оцінки однолітків. Якщо в молодших класах вони передусім пов'язані з тим, як дитина виконує вимоги дорослих (успішність, поведінка, громадська активність тощо), то у підлітків на перший план виходять особисті якості, і найважливіші серед них —товариськість, сміливість, уміння керувати собою, знання (а не просто успішність) тощо.

У підлітковому віці розвивається вміння орієнтуватися на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце займає необхідність дотримувати певного кодексу товариськості (як правило, його нормами є повага гідності, рівність, чесність, допомога товаришам та ін.). Цікаво, що підлітковий кодекс товариськості інтернаціональний за своїм характером, а порушення його норм завжди і скрізь зауважується й засуджується однолітками. Так звані "ізольовані" підлітки мають характерну особливість: на думку однолітків, у них відсутні якості "хорошого товариша", що не може бути виправдано нічим іншим.

У підлітковому віці інтенсивно починають формуватися групи. Спочатку вони невеликі і складаються з представників однієї статі, згодом виникає тенденція до об'єднання подібних угруповань у більші компанії. З часом такі групи стають змішаними.

У психології існує поняття референтна група. її специфіка полягає у тому, що цінності й думки референтної групи підліток схильний вважати своїми власними. У його свідомості вони створюють опозицію дорослому суспільству. Багато дослідників наголошують на існуванні субкультури дитячого суспільства, носіями якої, власне, є референтні групи. Дорослі не мають доступу до них — отже, їх вплив дуже обмежений. Як наслідок, поширені у цих групах цінності мало узгоджені з цінностями дорослого світу.

Типовою рисою підліткових груп є надзвичайно високий конформізм її членів. Зумовлено це тим, що розмите, дифузне "я" підлітка потребує опори з боку сильного, однозначного "ми" референтної групи однолітків.

Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків ставляться особливі вимоги: взаємна відвертість та розуміння, рівність, чуйність, здатність співпереживати, вміння зберігати таємниці тощо.

78 Тема 5. Психологічні особливості підлі

Підлітки схильні встановлювати дуже близькі (як правило, тимчасові) с-м; ки з різними однолітками—триває пошук друга. З кожним роком потреба у і минах із ним стає дедалі гострішою.

Спілкування з близьким другом є темою особливих розмірковувань під; Саме тут (побудова стосунків з другом та дії в їхніх рамках) відбувається пізн підлітком іншої людини і самого себе, розвиваються засоби такого пізнання (у» порівнювати, аналізувати й узагальнювати вчинки друга та власні, бачити їх < ну сутність і оцінювати її, розширення уявлень про власну особистість та і товариша, зміни в оцінюванні інших та самооцінка тощо).

Підлітки дорожать дружбою, будучи водночас украй ревнивими, вимоп» ми та схильними до образ.

Істотно змінюються взаємини хлопчиків та дівчаток. З'являється взаємне з цікавлення, бажання сподобатись і, як наслідок, розвивається інтерес до власг зовнішності та стурбованість із цього приводу.

Інтерес до однолітків протилежної статі сприяє розвитку вибіркової спостерс ливості: зауважуються навіть незначні зміни у поведінці, настроях, переживанв та реакціях людини, яка подобається. Зростає увага до власних психоемоціш станів, зумовлених спілкуванням із симпатичними однолітками.

Статеве виховання у Японії та Скандинавії ,

У Японії статеве виховання в школі розпочинається у віці 10-11 роківЛ Програма обмежена і має винятково науковий характер: діти дізнаються! про чоловічу й жіночу репродуктивні системи, у тому числі про менструації^ та еякуляції. Звідки ж японські підлітки довідуються про сексуальні стосу нА ки? Зрозуміло, не від батьків, які намагаються уникати цієї теми. Яквисло-І вилася мати двох доньок, "ми ніколи не говоримо про секс у родині. Відчу-і еаю, що варто було б, але... Я лише дала донькам книгу про те, звідки беруться діти". ,

Оскільки батьки соромляться говорити на сексуальну тематику, япон^ ським підліткам доводиться дізнаватися про важливі подробиці від друзів'¹і з журналів. Одним із наслідків такої соціальної скромності є те, що до- 15 років невинність втрачають лише 4% японських дівчат і 6% юнаків. (Для порівняння, до 15 років близько 25% американських дівчат і 33% юнаків] уже втратили свою невинність). |

Існують і інші пояснення цнотливості японської молоді. Хісапо Араїз і японської Асоціації статевого виховання вважає, що "частково це відбува-1 ється через те, що підлітки занадто зайняті підготовкою до вступних, іспитів до коледжу. Крім того, важливу роль відіграє громадська думка. Така , строгість особливо стосується дівчат, які мусять зачекати з початком) статевого життя до заміжжя. Нарешті, на сексуальну поведінку підлітків-*, впливає школа, яку вони відвідують. У деяких японських школах заборонені { побачення, у той час як в інших тиск однолітків підштовхує підлітків дО\ втрати невинності.

5.2. Стосунки з однолітками та дорослими •

Зовсім інша ситуація у скандинавських країнах, де суспільство набагато ліберальніше ставиться до проблеми статевого виховання. Стефан Лаакзі шведської Асоціації статевої освіти пише: "Підлітки мало говорять про секс, однак загальноприйнято, що вони сплять зі своїми приятелями чи подругами".

Одним із проявів такої свободи є те, що скандинавські підлітки довідуються про сексуальні стосунки не на спеціальних заняттях, а на уроках з усіх предметів. Наприклад, у Швеції, починаючиз 7-й років, дітей ознайомлюють із фізіологічними аспектами сексуальних стосунків на уроках біології, а зі статевими ролями — на уроках історії. У Фінляндії кожен 15-річний учень отримує секс-пакет, у якому знаходиться презерватив, "любовна історія"у малюнках та інформаційна брошура.

Чи зумовило це сексуальну розбещеність скандинавських підлітків? Вочевидь, ні. Шведські юнаки й дівчата, як правило, втрачають незайманість у сімнадцятирічному віці, які 15років тому.

(Г. Крайг. Психология развития. СПб., 2000, с. 581).

Підлітковий вік—період становлення якісно нових взаємин цдліток ^ _ДОр_ОСЛИМИ підлітки вже, як правило, не погоджуються на і дорослі характерні для дитинства нерівноправні стосунки, оскільки

вони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.

Невиконання розпоряджень дорослого, нехтування обов'язками, протест, — усе це ніщо інше, як боротьба підлітка за зміну існуючого типу стосунків. Нові форми взаємин поступово витісняють старі, але вони тривалий час співіснують, зумовлюючи конфлікти, непорозуміння та труднощі у спілкуванні дорослого з підлітком.

Підліток претендує на нові права. Дорослість—це, передусім, самостійність, і підліток прагне самостійності у вирішенні найрізноманітніших проблем: коли, де, з ким гуляти, коли вчити уроки, як одягатись, що робити та ін. З віком це - виявляється дедалі гостріше. Інколи навіть здається, ніби підліток взагалі не визнає авторитету дорослого і суперечить йому в усьому з принципу.

Конфліктність при. переході до нового типу взаємин виявляється тоді, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджають необхідні корективи стосунків з дорослими; коли ініціатором змін виступає підліток, а дорослі щосили цьому протидіють.

Характер спілкування з дорослими істотно впливає на особливості самооцінки підлітків. Варто зазначити, що лише у 8,3% підлітків, які могли довірливо спілкуватися з батьками, неадекватна самооцінка (так чи інакше вони недооцінюють ^Себе). За домінування ж регламентованого спілкування неадекватна самооцінка спостерігалася у 87,9% випадків. Стійка самооцінка формується у 79,1 % підліт-

,_.„_д особливості підлітка

ків, якщо у них є можливості для довірянмп> шокування, і лише у 25% — при регламентованому спілкуванні (Г.С. Абрамова).

Содержание