15.4. Методи діагностики емоційного та морального розвитку особистості

Сферу емоцій і почуттів людини складають особливі внутрішні переживання суб’єкта. Емоції виражають стан суб’єкту та його відношення до об’єкту. Емоційна сфера в структурі особистості може займати різну якісну масу. Вона буде більшою чи меншою залежно від темпераменту, емоційної збудливості, структури потреб, мотиві та інших факторів. Емоція як переживання завжди має особистісний характер та пов’язана із наявним “Я”- людини.

Залежно від сили прояву та тривалості виділяють декілька видів емоцій, які і складають емоційну сферу особистості. Загальні емоції або сталі емоційні стани, мають ситуативний характер, в протилежність почуттям. Надмірно сильні та короткочасні емоції, які супроводжуються виразними руховими проявами, називають афектами. Вони характеризуються значними змінами свідомості та порушенням контролю за діями.

Почуття – це найбільш сталі емоційні стани. Вони відображають відношення людини до об’єкту його стабільних потреб. Тому вони характеризуються сталістю, тривалістю в часі. Саме почуття виявляють спрямованість та установки особистості, вони організуються навкруги деяких сфер діяльності людини. Такі почуття називають предметними почуттями і поділяють на інтелектуальні, естетичні та моральні.

Особливий вид сталих почуттів складають потяги. Потяг – це глибоке і сильне почуття, яке характеризує спрямованість вчинків та думок людини, захоплює всю сутність особистості. Настрій – це загальний емоційний стан, який зафарбовує почуття протягом довготривалого відрізку часу.

На цей час відсутня єдина загально прийнята теорія класифікації емоцій. Застосовуючи різноманітні критерії, є можливість отримати різні класифікаційні схеми. За критеріями мобілізації ресурсів організму, емоції поділяють на стенічні та астенічні. Стенічні емоції сприяють мобілізації сил, приливу активності, енергії, підйому. Астенічні – послаблюють людину, характеризуються пасивністю, внутрішньою зануреністю. Найбільш відома теорія класифікації емоцій К.Ізарда. Він виділяє фундаментальні емоції, кожна з яких має свій спектр психологічних характеристик і зовнішніх проявів, та їх вихідні. До фундаментальних К.Ізард відносить: інтерес, радість, подив, гнів, образу, страх, сором, провину, огидність.

Вроджену здатність викликати емоції мають: потреба в безпеці (страх), потреба у свободі руху (гнів), потреба в отриманні особливих подразників (задоволення). Ці потреби складають фундамент емоційного життя людини.

Ранній та дошкільний вік – це період в якому емоції домінують над усіма боками життя дитини і опосередковують його. Протягом дошкільного віку зростає сталість почуттів, вони стають більш усвідомленими, глибокими та узагальненими. Зростає можливість контролювати свої емоційні стани та реакції. З’являються вищи почуття: моральні, естетичні, пізнавальні.

Моральний розвиток дошкільника, за даними Ж.Піаже та Л.Колберга, має наступні вікові особливості:

1. Наявність інтенції. Дошкільники дають оцінку подіям в термінах їх фізичних наслідків, а діти старшого віку приймають до уваги наміри індивіду, який здійснив ту чи іншу дію.

2. Відносність. Дошкільники вважають, що люба дія оцінюється як гарна та погана. Під час дороблення вони відмовляються від цього категоричного підходу.

3. Незалежність подій. Маленькі діти судять про тяжкість вчинку сприсаючись на серйозність покарання за нього; діти старшого віку оцінюють вчинок спираючись на загальні правила поведінки та за можливими наслідками.

4. Готовність “відповісти” бійкою. Більшість дітей до 12 років не можуть поставити себе на місце іншого. Вони діють в залежності від своїх почуттів та потреб і не здатні зрозуміти мотиви інших людей. Якщо їх ображають вони починають битися. Але деякі діти достатньо рано проявляють готовність миритися та прощати образи.

5. Застосування покарання для перевиховання і виправлення. Маленькі діти вважають, що за будь-який вчинок потрібно сурова карати. Старші діти схильні пропонувати більш м’якіші форми покарання.

В цілому діти приділяють велику увагу встановленим правилам, закону, який вони здатні зрозуміти. Поступово відбувається інтелектуалізація дитячих почуттів, з’являється здатність до передбачення. Видозмінюються форми вираження почуттів.

Для діагностування емоційної сфери дошкільників використовують наступні методики: ”Оціночна шкала емоційних проявів дитини Й.Шванцара”, Тест тривожності Р.Тем мл, М.Дорки, В.Амена, методику “Поділи іграшки та ін., для діагностування дітей шкільного віку – шкала наявної тривожності CMAS, шкала особистісної тривожності А.М.Прихожан, тест шкільної тривожності Філіпса, опитувальник дослідження тривоги у старших підлітків та юнаків, тест Розенцвейга (дитяча та доросла форми), шкала соціально-психологічної адаптованості К.Роджерса (адаптована Т.В.Снігєрьовою), методика діагностики рівня депресії В.А.Жмурова, методика “Особистісна агресивність та конфліктність” тощо.