logo
Vikova_psikhol_Konsp_Alp

7.2. Психологічна готовність дітей до школи

Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. Становлення психологічної готовності свідчить про завершення періoду дошкільного дитинства.

На думку Б.Д.Ельконіна, важливим елементом готовності до шкільного навчання насамперед є розвиток довільної поведінки, пeретворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію.

Під керівництвом Д.Б. Ельконіна був проведений цікавий експеримент, у якому брали участь діти п`яти, шести і семи років. Перед дітьми клали сірники і просили по одному перекласти їх на інше місце. Експериментатор спостерігав за підопічними за допомогою дзеркала, прозорого з одного боку.

Семирічні діти старанно виконували доручення протягом тривалого часу. Молодші якийсь час перекладали сірники, а потім починали щось будувати із них. Найменші практично відразу вносили у це заняття власну мету.

Через певний час експериментатор заходив у кімнату і просив дітей попрацювати ще: „Давайте домовимoся перекласти стільки-то сірників”. Найстаршим цього було досить для продовження монотонної і безглуздої роботи (вони домовилися). Дітям середнього віку експериментатор додатково казав: ”Я піду, а Буратіно буде спостерігати за тобою”. Діти поглядали на Буратіно і робили все правильно. Багаторазове повторення цієї ситуації зумовило те, що надалі вони могли і без Буратіно підкорятися правилу.

Експеримент довів, що виконання дитиною правил ґрунтується на системі соціальних стосунків із дорослими. Спочатку правило виконують у присутності дорослого, а потім – з опорою на предмет, що замінює дорослого, і, нарешті, правило стає внутрішнім.

Готовність дитини до шкільного навчання вимагає формування соціальних правил, як внутрішніх утворень (наголошував Д.Б.Ельконін), однак у сучасній системі дошкільного виховання не передбачено спеціальної системи роботи у цьому напрямку.

У складному комплексі якостей, з яких складається готовність дитини до школи, виділяють мотиваційну, розумову та емоційно-вольову компоненти.

Мотиваційна готовність: внутрішнє бажання дитини стати школярем, яке пов’язане з зовнішніми ознаками (мати шкільну форму, портфель, власне робоче місце, канцелярське обладнання), тобто можливість змінити свій соціальний статус. Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю. Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють другорядні мотиви, пов`язані зі сприйняттям школи як місця для розваг.

Інтелектуальна готовність: певне коло знань і умінь, необхідний рівень розвитку сприймання і мисленням, які дозволяють систематично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні ознаки, міркувати, робити висновки.

Емоційно-вольова готовність: вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв`язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків.

За рядом даних (О.Є. і Г.Г. Кравцових), майже третина дітей семирічного віку мало готова до школи. Особливо часто виявляються недостатність сформованості компонентів психологічної готовності. Усе це вимагає певної корекційної роботи педагогів.