14.3. Викривлення реакцій горя
Тяжка втрата може спричинити так звану відстрочку горя: людина тиждень, два, три перебуває ніби у шоковому стані, нічого не відчуваючи, не реагуючи. Така “закупорка горя” є своєрідним психологічним захистом. Тоді як друга фаза може переживатися особливо болісно. У спеціальних дослідженнях наголошується, що наслідком втрати коханої людини може бути тяжке, інколи хронічне захворювання, загрозливе для життя. Хворобливе концентрування думок на постаті померлого, наприклад, може трансформуватись в стійке бажання продовжувати його професійну справу, всупереч власним інтересам. Можуть розвинутись навіть риси індивідуальної схожості з небіжчиком.
Серед викривлених реакцій горя слід назвати підвищену активність з непоганим самопочуттям і навіть певним смаком до життя. У такому стані людина може погодитися на діяльність авантюрного або злочинного типу, що не було властиве їй до кризи.
Буває, що людина не хоче показувати оточенню, що в неї справжнє горе. Особливо це типове для чоловіків, які вважають, що мужність не сумісна із стражданнями, з демонстрацією своїх емоцій. У таких випадках біль накопичується, поступово забарвлюючи життя у песимістичні кольори, суттєво впливає на продуктивність діяльності, на самопочуття, взаємини з людьми, рівень самосприйняття. Вчасно не пережите горе може роками отруювати життя, провокувати депресивні стани.
У таких випадках важливо навчитися бути терплячим, сприймати свої страждання як щось природне, нормальне, дозволяти собі, коли треба і плакати, і сумувати, і багаторазово розповідати людям про своє горе. Спогади, фотографії, особисті речі покійного не заважають, а допомагають роботі горя.
Ще одним прикладом викривлення є ситуації, коли людина підсвідомо не хоче звільнятися від страждань, бо якщо горе зміниться, то нічого особистого, цінного, значущого для неї не залишиться, не буде сенсу для подальшого існування. Страждання можуть ілюзорно збільшувати цінність кожного дня, кожної години. І тому людина їх у певний спосіб культивує, не усвідомлюючи, що саме вона робить.
Іноді горе затягується тому, що людина не може забути свою власну (реальну чи вигадану) провину перед померлим. Дуже важко буває і тому, хто сприймає міру свого горя як міру любові до покійного. За таких випадків людина також не дозволить собі швидко вийти з кризового стану.
Симптомами викривлення реакцій горя можуть бути ускладнення стосунків з рідними, друзями, знайомими, колегами. Бажання побути на самоті інколи призводить до зростання соціальної ізоляції, ворожості, спрямованої проти конкретних осіб, зокрема лікарів, яких звинувачують у “поганому” лікуванні.
Якщо людина усвідомлює, що її дратливість, агресивність є наслідком пережитого горя, вона починає ховати емоційні вияви, в результаті чого її почуття стають ніби кристалізованими, поведінка формалізується. Обличчя стає схожим на маску, рухи фіксованими, статичними. Поступово втрачається соціальна активність, навіть повсякденні справи стають надто складними, потребують великих зусиль, самопримусу.
Деякі люди, навпаки, виявляють велику активність, що призводить до шкоди в матеріальному і соціальному плані. Наприклад, вони можуть з нечуваною щедрістю дарувати або роздавати своє майно, легко погоджуються на фінансові авантюри, і залишаються без соціального статусу, грошей, друзів. Спеціалісти таку діяльність інтерпретують як своєрідне пролонговане самопокарання, яке підсвідомо пов’язане з почуттям провини перед небіжчиком.
Серед викривлень також можна назвати психічний стан ажитованої депресії, коли напруження, почуття меншовартості породжують активні самозвинувачування і потребу у покаранні так виникають суїцідальні прояви, прагнення призначити собі складну, неприємну терапію, що підсвідомо полегшує відчуття провини.
Інколи реакції горя бувають прогнозованими. Прогнозовані реакції можуть бути не тільки на реальну смерть, а й на розлуку. Наприклад, людина їде у тривале відрядження, йде в армію або одружується із іноземцем, тоді мати (дружина), хвилюючись за дитину (чоловіка), передбачаючи можливі небезпеки, поступово стає поглинутою образом людини, розлуку з якою переживає.
Зважуються всі форми можливих нещасть, переживається депресія, розгортаються всі фази горя. І коли людина повертається додому, вона раптом відчуває, що її вже не люблять. Такими можуть бути наслідки ефективної прогнозованої роботи горя, що поступово звільняє людину, яка страждає, від об’єкта своїх болісних переживань.
- Тема 1. Предмет та методи вікової психології
- Предмет вікової психології як науки
- 1.2. Завдання вікової психології
- 1.3. Зв’язок вікової психології з іншими науками
- 1.4. Методи вікової психології
- Тема 2. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки
- 2.1. Поняття та сутність психічного розвитку
- 2.2. Основні закономірності психічного розвитку
- 2.3. Вік як психологічна категорія
- 2.4. Природне і соціальне у психічному розвитку
- 2.5. Рушійні сили розвитку психіки
- 2.6. Поняття про кризи та стабільні періоди розвитку
- Тема 3. Історія та сучасний стан вікової психології
- Періодизація психічного розвитку
- Класифікація стародавнього Китаю
- Становлення зарубіжної вікової психології
- 3.3. Сучасна зарубіжна психологія розвитку
- 3.4. Сучасний етап в розвитку вітчизняної вікової психології
- Періодизація психічного розвитку д.Б.Ельконіна
- Тема 4 психологічні особливості немовляти
- 4.1. Спадковість і середовище
- 4.2. Родина у розвитку
- 4.3. Криза новонародженості
- 4.4. Соціальна ситуація розвитку
- 4.5. Особливості розвитку
- Динаміка розвитку сприймання у немовлят
- Розвиток розумових здібностей та мовних навичок.
- 4.6. Криза першого року
- Тема 5 початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства
- 5.1. Розвиток моторики та фізичних можливостей
- 5.2. Основні фактори розвитку
- 5.3. Розвиток психічних функцій
- 5.4 Емоційний розвиток
- Початкові форми самосвідомості. Криза трьох років
- Тема 6. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку
- 6.1. Фізичний розвиток
- 6.2. Соціальна ситуація розвитку
- 6.3. Гра та її значення для психічного розвитку дошкільнят
- 6.4. Розвиток особистості дошкільника
- Тема 7. Інтелектуальний розвиток дитини дошкільного віку
- 7.1. Розвиток психічних функцій
- 7.2. Психологічна готовність дітей до школи
- 7.3. Проблема шестирічних дітей
- 7.4. Діагностика шкільної зрілості
- Висновки
- Основні поняття теми
- Тема 8. Психологічні особливості розвитку молодшогошколяра
- 8.1. Загальні психологічні особливості молодших школярів
- 8.2. Криза семи років. Соціальна ситуація розвитку
- 8.3. Формування особистості дитини в початкових класах
- Тема 9. Навчальна діяльність як провідна в молодшому шкільному віці
- 9.1. Навчальна діяльність молодшого школяра
- 9.2. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- Тема 10. Психологічні особливості підлітка
- 10.1. Соціальна ситуація розвитку
- 10.2. Криза 13 років
- Стосунки з однолітками та дорослими. Референтні групи
- Тема 11 якісні зміни в пізнавальній та особистісній сферах підлітка
- 11.1. Психічні новоутворення
- 11.2. Розвиток пізнавальних процесів
- 11.3. Формування особистості підлітка
- 11.4. Кризові стани та критичні ситуації
- Тема 12. Психологічні особливості юнацького віку
- 12.1. Соціальна ситуація розвитку
- Зіставлення різних статусів ідентичності
- 12.2. Емоційно-вольова сфера. Розвиток самосвідомості
- 12.3. Взаємини з дорослими та однолітками
- 12.4. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- Висновки
- Тема 13. Розвиток особистості в період дорослості
- 13.1. Вікові часи у контексті соціальних норм
- Схеми вікових періодизацій періоду дорослості
- 13.2. Дослідження періодів та задач розвитку періоду ранньої дорослості
- Систематика видів кохання трискладовою теорією Роберта Стенберга
- 13.3. Психосоціальний розвиток середньої дорослості
- 13.4. Психологія пізньої дорослості. Основні зміни психічних функцій
- Тема 14. Проблема смерті у світосприйманні особистості
- 14.1. Смерть як природне явище
- 14.2. Утрата близької людини як життєва криза
- 14.3. Викривлення реакцій горя
- 14.4. Шляхи психологічної допомоги
- Тема 15. Загальні уявлення про основні сфери особистості та методи їх вивчення
- 15.1. Методи дослідження особистості
- 15.2. Методи діагностики когнітивного розвитку
- 15.3 Психодіагностика інтелекту та креативності
- 15.4. Методи діагностики емоційного та морального розвитку особистості
- Словничок психологічних термінів
- Основна та додаткова література