13.4. Психологія пізньої дорослості. Основні зміни психічних функцій

У період пізньої дорослості відбувається багато змін у житті кожної людини. По-перше, відбувається зміна соціального статусу, так як після 60 років більшість людей припиняють професійну діяльність і виходять на пенсію. Для більшості людей ця зміна діяльності проходить дуже хворобливо, супроводжується депресією, кризовими проявами. Людина, особливо з вираженою професійною ідентичністю, повинна відмовлятися від усього звичного, важливого і цінного для неї. Така людина може відчувати власну непотрібність через те, що уже немає можливості виконувати професійну роль, бути потрібною суспільству та близьким людям.

Типовим для людей нашого суспільства є зміна економічного стану людей похилого віку. Їм потрібно пристосовуватися до нового способу життя, якщо діти не допомагають, або не можуть допомагати їм. Тому деякі люди віку пізньої дорослості продовжують працювати не за фахом, щоб підтримати матеріально стан сім`ї.

Більшість подружжів, що зберегли шлюб, виростили дітей, наголошують, що саме в цей час спільне спілкування займає перше місце в емоційному житті. Вони душевно близькі, схильні підтримувати і допомагати один одному.

По-іншому відчувають себе люди, які втратили чоловіка або дружину, така втрата є великим горем і супроводжується тривалою адаптацією. Часто такі люди починають займатися різними видами суспільнокорисної діяльності, відвідують групи здоров`я, займаються танцями, тим, де можна реалізувати основну потребу в соціалізації та емоційному спілкуванні. В Києві таких людей можна зустріти майже кожного вечора на станції метро “Театральна”, де вони знайомляться, співають, танцюють, разом проводь вечори.

Приблизно в 65 років у віці пізньої дорослості розпочинається криза, яку Е.Еріксон назвав кризою “Я – інтеграції”

Криза завершується успішно, якщо людина, аналізуючи своє життя, задоволена ним, вбачає в ньому сенс, приймає його таким, яким воно є. Якщо людина все життя вважає марним, можливості втраченими та марною тратою сил, то інтеграція не відбувається. Стан такої людини можна назвати відчаєм, депресією, у ній спостерігається соціальна ізоляція, зростає тривожність, страх перед подальшим життям.

Основні зміни психічних функцій. Згідно Б.Г.Ананьєву, зрілість фізична, особистісна, пізнавальна та професійна не співпадають за строками, так як процес розвитку гетерохроній. В період пізньої дорослості пізнавальні можливості людини за загальними параметрами дещо нижчі, ніж у попередніх вікових періодах. Але для реалізації пізнання людина використовує зафіксовані життєвим досвідом прийоми. Згідно дослідження, літні люди мають високий рівень аттенціональних здібностей: вони можуть концентрувати та утримувати увагу навіть у несприятливих умовах. Хороші показники має інтелектуальна діяльність: люди пізньої дорослості володіють логічними формами мислення, дедуктивною логікою, розумові операції доведені ними до досконалості. Добре розвинуте рефлексивне мислення, але виникають проблеми із функціонуванням пам’яті. Люди похилого віку схильні сприймати та утримувати менше інформації ніж молоді. Вони мають схильність запам’ятовувати те, що важливо для них або буде в нагоді. Зазвичай, краще виконуються вправи, якщо була попередня інструкція з методики класифікації та організації матеріалу, що запам’ятається. Ефективності запам’ятовування сприяє тренування. Але людям після 70 років не завжди вдається досягти рівня молодих людей, навіть після тренувань. Навчання тільки помножує різницю в результатах. Отже, резервні можливості розвитку людей похилого віку значно менші, мають меншу пластичність.

У деяких людей похилого віку спостерігається зниження пізнавальної діяльності. Це може бути визнано прямими та опосередкованими причинами. Крайній прояв інтелектуального спаду називають деменцією.

Деменція – комплекс порушень, який включає дефекти пізнання, прогресуючу амнезію та зміни особистості, які пов’язують з періодом старіння.

До прямих причин спаду інтелекту відносять: хворобу Альцгеймера та судинні ураження мозку (атеросклероз, інфаркт мозку).

До опосередкованих причин зниження інтелекту відносять: психологічні очікування (деякі люди заздалегідь очікують, що стануть безпорадними та залежними від інших); психічне здоров`я (домінування депресивних станів); інші фактори – побічні дії ліків, погане харчування, вживання алкоголю, інтелектуальна бездіяльність.

Історично існує думка, що старіння це завжди проблеми, згасання життя, тривалі та тяжкі хвороби. Насправді це не так, бо багато людей похилого віку сприймають процес старіння як адаптацію до нових умов, появу вільного часу, щоб зайнятися улюбленими справами, виховувати онуків.