14.2. Утрата близької людини як життєва криза
Коли йде з життя найдорожча людини, це завжди страшна криза, що її рано чи пізно зазнає кожний. Утрата переживається як абсурдна, нестерпна, приголомшлива подія, до якої неможливо приготуватися.
З психологічного погляду дуже важливим є дотримання ритуальних правил, бо це допомагає не поринути остаточно у відчай, знайти у собі сили для поступового подолання тяжких страждань. Беручи участь у церемоніях легше здійснити власну роботу горя. Ритуал ніби розподіляє страждання між усіма учасниками, де індивідуалізує його.
У стані горя з’являється почуття нереальності того, що відбувається, збільшується емоційна дистанція між людиною та оточенням. Усе навколо стає безглуздим, хаотичним, незрозумілим. Усе сприймається як дошкульне, нестерпне, болісне. Коловерть змученого життя, розірваних переживань, утрачених перспектив потребує для затамування заспокійливого ритму, який одвічно закладено в народні ритуали й обряди.
Дослідники виокремлюють чотири стадії горя:
Шок – триває від кількох годин до тижня. Людина зовні не виявляє страждань, не плаче, не скаржиться. Вона не дуже розуміє, не сприймає того що трапилось.
Страждань – може тривати декілька місяців. У цей період людина переживає найгостріший біль, коли все навкруги втрачає сенс, а в думках концентрується постать небіжчика, його особистість, взаємини з ним. Дуже характерним для цієї стадії є відчуття провини перед померлим.
Стадія реорганізації – триває близько року і є початком виходу з кризи. Людина починає потроху повертатися до звичайного життя і тільки в роковини, на день народження чи на Новий рік знов гостро переживає втрату.
Стадія завершення страждань – знову пробуджується жага до життя, виникають нові плани на майбутнє, зростає активність у відбудові життєвого світу.
Тривалість реакцій горя залежить від того, наскільки успішно людини здійснює важку роботу горя, поступово звільняючись від залежності, яку відчуває щодо померлого. Головна складність полягає у тому, що люди намагаються втримувати у собі сильні переживання, ухиляються від відкритого виявлення своїх емоцій, що продовжує кризовий стан.
- Тема 1. Предмет та методи вікової психології
- Предмет вікової психології як науки
- 1.2. Завдання вікової психології
- 1.3. Зв’язок вікової психології з іншими науками
- 1.4. Методи вікової психології
- Тема 2. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки
- 2.1. Поняття та сутність психічного розвитку
- 2.2. Основні закономірності психічного розвитку
- 2.3. Вік як психологічна категорія
- 2.4. Природне і соціальне у психічному розвитку
- 2.5. Рушійні сили розвитку психіки
- 2.6. Поняття про кризи та стабільні періоди розвитку
- Тема 3. Історія та сучасний стан вікової психології
- Періодизація психічного розвитку
- Класифікація стародавнього Китаю
- Становлення зарубіжної вікової психології
- 3.3. Сучасна зарубіжна психологія розвитку
- 3.4. Сучасний етап в розвитку вітчизняної вікової психології
- Періодизація психічного розвитку д.Б.Ельконіна
- Тема 4 психологічні особливості немовляти
- 4.1. Спадковість і середовище
- 4.2. Родина у розвитку
- 4.3. Криза новонародженості
- 4.4. Соціальна ситуація розвитку
- 4.5. Особливості розвитку
- Динаміка розвитку сприймання у немовлят
- Розвиток розумових здібностей та мовних навичок.
- 4.6. Криза першого року
- Тема 5 початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства
- 5.1. Розвиток моторики та фізичних можливостей
- 5.2. Основні фактори розвитку
- 5.3. Розвиток психічних функцій
- 5.4 Емоційний розвиток
- Початкові форми самосвідомості. Криза трьох років
- Тема 6. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку
- 6.1. Фізичний розвиток
- 6.2. Соціальна ситуація розвитку
- 6.3. Гра та її значення для психічного розвитку дошкільнят
- 6.4. Розвиток особистості дошкільника
- Тема 7. Інтелектуальний розвиток дитини дошкільного віку
- 7.1. Розвиток психічних функцій
- 7.2. Психологічна готовність дітей до школи
- 7.3. Проблема шестирічних дітей
- 7.4. Діагностика шкільної зрілості
- Висновки
- Основні поняття теми
- Тема 8. Психологічні особливості розвитку молодшогошколяра
- 8.1. Загальні психологічні особливості молодших школярів
- 8.2. Криза семи років. Соціальна ситуація розвитку
- 8.3. Формування особистості дитини в початкових класах
- Тема 9. Навчальна діяльність як провідна в молодшому шкільному віці
- 9.1. Навчальна діяльність молодшого школяра
- 9.2. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- Тема 10. Психологічні особливості підлітка
- 10.1. Соціальна ситуація розвитку
- 10.2. Криза 13 років
- Стосунки з однолітками та дорослими. Референтні групи
- Тема 11 якісні зміни в пізнавальній та особистісній сферах підлітка
- 11.1. Психічні новоутворення
- 11.2. Розвиток пізнавальних процесів
- 11.3. Формування особистості підлітка
- 11.4. Кризові стани та критичні ситуації
- Тема 12. Психологічні особливості юнацького віку
- 12.1. Соціальна ситуація розвитку
- Зіставлення різних статусів ідентичності
- 12.2. Емоційно-вольова сфера. Розвиток самосвідомості
- 12.3. Взаємини з дорослими та однолітками
- 12.4. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- Висновки
- Тема 13. Розвиток особистості в період дорослості
- 13.1. Вікові часи у контексті соціальних норм
- Схеми вікових періодизацій періоду дорослості
- 13.2. Дослідження періодів та задач розвитку періоду ранньої дорослості
- Систематика видів кохання трискладовою теорією Роберта Стенберга
- 13.3. Психосоціальний розвиток середньої дорослості
- 13.4. Психологія пізньої дорослості. Основні зміни психічних функцій
- Тема 14. Проблема смерті у світосприйманні особистості
- 14.1. Смерть як природне явище
- 14.2. Утрата близької людини як життєва криза
- 14.3. Викривлення реакцій горя
- 14.4. Шляхи психологічної допомоги
- Тема 15. Загальні уявлення про основні сфери особистості та методи їх вивчення
- 15.1. Методи дослідження особистості
- 15.2. Методи діагностики когнітивного розвитку
- 15.3 Психодіагностика інтелекту та креативності
- 15.4. Методи діагностики емоційного та морального розвитку особистості
- Словничок психологічних термінів
- Основна та додаткова література