8.3. Формування особистості дитини в початкових класах
Розумові особливості. У процесі керованої учбової діяльності відбувається розумовий розвиток молодших школярів, виникають зміни в структурному складі розуму у співвідношенні його основних компонентів(О.В.Скрипченко). До ознак, за якими можна говорити про розумовий розвиток учнів, належать такі як: якість знань, вміння застосовувати їх в навчальній роботі, орієнтування у матеріалі, самостійне набування знань, знаходження нових способів навчальної роботи, темп і легкість у засвоєнні навчального матеріалу, міцність запам’ятовування, самостійне формулювання запитань, знаходження можливих способів розв’язання нових задач.
У розумовому розвитку є індивідуальні відмінності: в загальних здібностях (до математики, малювання, музики тощо); в швидкості виконання навчальних завдань; індивідуальне ставлення до навчання, уміння вчитися.
Вольові особливості. Помітних успіхів досягають молодші школярі в набуванні здатності долати внутрішні та зовнішні труднощі. Перш за все цьому сприяє шкільне навчання, організовані методи впливу на дитину. Виховувати волю означає: 1) організовувати діяльність, тренуватись в хороших вчинках; 2) формувати здатність до інтенсивної та систематичної роботи; 3) виробляти звичку завжди бути енергійним; 4)вміти підпорядкувати свою діяльність свідомо поставленим цілям, переборювати сторонні бажання, страх, лінощі тощо (М.П.Задесенець).
Індивідуально-типологічні особливості. На формування вольових та інших якостей особистості позначається тип нервової системи дитини, що є основою її темпераменту.
Діти з сангвіністичним темпераментом характеризуються легкою збудливістю почуттів. Вони швидкі та рухливі, але меншою мірою, ніж сангвініки дорослі.
Діти холеричного темпераменту характеризуються легкою збудливістю почуттів. Силою й стійкістю їх у часі. У групах вони часто виділяються прагненням до самоствердження. Люблять організовувати ігри, охоче включаються в громадську роботу. За правильних умов виховання ці діти виявляють наполегливість і активність у роботі, а за неправильних – стають неслухняними, запальними, образливими.
У дітей флегматичного темпераменту почуття важко збуджувані, однак тривалі і стійки. Молодший школяр-флегматик повільний, неохоче спілкується, часто нехтує справами, що вимагають від нього швидкості, турбот, зайвих рухів. Така спокійна дитина уникає доручень, дотримується порядку, організованості. Дитина-флегматик ухиляється від конфліктів, її важко образити, але коли вступає в конфлікт, то переживає глибоко, хоч зовні це не виявляється яскраво.
Діти з меланхолійним темпераментом надзвичайно чутливі, почуття у них виникають легко, вони міцні і стійки у часі. Такі діти сором’язливі, малоактивні, важко пристосовуються до нових обставин. Вони відрізняються хворобливою вразливістю, страхом перед труднощами швидко втомлюються, невпевнені в своїх силах. Меланхоліки скаржаться на ровесників, бояться образ, плачуть і намагаються гратися самотньо. Вони часто розгублюються при опитуванні, хоч і мають хороші знання.
Розвиток особистості, який почався в дошкільному дитинстві, у зв’язку із ієрархічністю мотивів і становленням самосвідомості продовжується. Але дитина молодшого шкільного віку знаходиться в інших умовах – вона є учасником суспільно значущої учбової діяльності, результати якої високо чи низько оцінюються близькими дорослими. Від оцінки дитини як успішного чи неуспішного учня безпосередньо залежить у цей період розвиток її особистості.
Мотиваційна сфера, як вважав А.Н.Леонтьєв, – ядро особистості. На початку шкільного життя дитина бажає вчитися, має внутрішню позицію учня. Тому серед широких соціальних мотивів перше місце посідає мотив отримання високих оцінок. У класі, де оцінка вчителя є єдиною можливою авторитетною думкою, яку враховують усі, високі оцінки і інші оцінки забезпечують відповідний статус.
Інші широкі соціальні мотиви – відповідальність, почуття боргу, необхідність отримувати освіту – теж усвідомлюються учнями, надають відповідного сенсу процесу навчання.
Пізнавальні інтереси. Глибокий інтерес до вивчення якої учбової дисципліни у початковій школі зустрічається досить рідко. Більшість дітей мають пізнавальні інтереси досить низького рівня. Важливим аспектом пізнавальної мотивації є учбово-пізнавальні мотиви, мотиви самовдосконалення. Якщо дитина починає радіти тому, що вона чомусь навчилася, це свідчить про розвиток у неї мотивації, адекватної структурі учбової діяльності. Багато невстигаючих учнів інтелектуально пасивні. Вони виявляють інтерес до найбільш легких дисциплін, які є неосновними (фізкультура або співи).
Мотивація досягнення. У молодшій школі стає домінуючою. У дітей, які добре вчаться, яскраво виражена мотивація досягнення успіху – бажання добре і правильно виконувати завдання, отримати високий результат. Мотивація досягнення успіху разом із пізнавальними інтересами – найбільш цінний мотив, якій потрібно відрізняти від престижної мотивації.
Престижна мотивація характерна для дітей із завищеною самооцінкою і лідерськими цінностями. Якщо престижній мотивації відповідають достатньо розвинуті здібності, вона стає сильним двигуном розвитку відмінника, який буде на межі працездатності і працелюбства намагатися досягти високої продуктивності у діяльності. Але потяг здійснити все краще і швидше за інших обмежує дитину у творчих пошуках. Якщо престижна мотивація співпадає із середніми розумовими можливостями, то глибинне почуття невпевненості у собі разом із великим рівнем домагань приводить до афективних вчинків у разі невдачі.
Мотивація уникнення невдачі. Діти намагаються уникнути низької оцінки та тих подій, які можуть бути викликані цією подією (незадоволення вчителя, сварка батьків, неможливість гуляти чи дивитися телевізор тощо). Ця мотиваційна тенденція розвивається протягом усього навчання у молодших класах, і до кінця молодшої школи учні, які не встигають, не мають мотиву досягнення успіху і мотиву отримання високої оцінки, а мотивація уникнення неуспіху набуває значної сили. Вона супроводжується тривожністю, страхом в оціночних ситуаціях і надає учбовій діяльності негативного емоційного забарвлення.
Компенсаторна мотивація. Це другорядні по відношенню до учбової діяльності мотиви, які дозволяють утвердитися дитині в інших сферах – спорті, музиці, малюванні тощо. Коли потреба в самоствердженні задовольняється в іншій сфері діяльності, низька успішність не стає джерелом тяжких переживань дитини.
Самооцінка. Самооцінка молодших школярів конкретна, ситуативна, багато в чому визначається оцінкою вчителя. Рівень домагань формується передусім унаслідок досягнених успіхів чи невдач у попередній діяльності. Якщо у навчальній діяльності дитини невдач більше, ніж успіхів, і подібну ситуацію вчитель до того ж постійно підкріплює низькими оцінками, то результатом стає розвиток почуття невпевненості в собі та неповноцінності, що мають тенденцію до поширення і на інші види діяльності.
- Тема 1. Предмет та методи вікової психології
- Предмет вікової психології як науки
- 1.2. Завдання вікової психології
- 1.3. Зв’язок вікової психології з іншими науками
- 1.4. Методи вікової психології
- Тема 2. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки
- 2.1. Поняття та сутність психічного розвитку
- 2.2. Основні закономірності психічного розвитку
- 2.3. Вік як психологічна категорія
- 2.4. Природне і соціальне у психічному розвитку
- 2.5. Рушійні сили розвитку психіки
- 2.6. Поняття про кризи та стабільні періоди розвитку
- Тема 3. Історія та сучасний стан вікової психології
- Періодизація психічного розвитку
- Класифікація стародавнього Китаю
- Становлення зарубіжної вікової психології
- 3.3. Сучасна зарубіжна психологія розвитку
- 3.4. Сучасний етап в розвитку вітчизняної вікової психології
- Періодизація психічного розвитку д.Б.Ельконіна
- Тема 4 психологічні особливості немовляти
- 4.1. Спадковість і середовище
- 4.2. Родина у розвитку
- 4.3. Криза новонародженості
- 4.4. Соціальна ситуація розвитку
- 4.5. Особливості розвитку
- Динаміка розвитку сприймання у немовлят
- Розвиток розумових здібностей та мовних навичок.
- 4.6. Криза першого року
- Тема 5 початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства
- 5.1. Розвиток моторики та фізичних можливостей
- 5.2. Основні фактори розвитку
- 5.3. Розвиток психічних функцій
- 5.4 Емоційний розвиток
- Початкові форми самосвідомості. Криза трьох років
- Тема 6. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку
- 6.1. Фізичний розвиток
- 6.2. Соціальна ситуація розвитку
- 6.3. Гра та її значення для психічного розвитку дошкільнят
- 6.4. Розвиток особистості дошкільника
- Тема 7. Інтелектуальний розвиток дитини дошкільного віку
- 7.1. Розвиток психічних функцій
- 7.2. Психологічна готовність дітей до школи
- 7.3. Проблема шестирічних дітей
- 7.4. Діагностика шкільної зрілості
- Висновки
- Основні поняття теми
- Тема 8. Психологічні особливості розвитку молодшогошколяра
- 8.1. Загальні психологічні особливості молодших школярів
- 8.2. Криза семи років. Соціальна ситуація розвитку
- 8.3. Формування особистості дитини в початкових класах
- Тема 9. Навчальна діяльність як провідна в молодшому шкільному віці
- 9.1. Навчальна діяльність молодшого школяра
- 9.2. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- Тема 10. Психологічні особливості підлітка
- 10.1. Соціальна ситуація розвитку
- 10.2. Криза 13 років
- Стосунки з однолітками та дорослими. Референтні групи
- Тема 11 якісні зміни в пізнавальній та особистісній сферах підлітка
- 11.1. Психічні новоутворення
- 11.2. Розвиток пізнавальних процесів
- 11.3. Формування особистості підлітка
- 11.4. Кризові стани та критичні ситуації
- Тема 12. Психологічні особливості юнацького віку
- 12.1. Соціальна ситуація розвитку
- Зіставлення різних статусів ідентичності
- 12.2. Емоційно-вольова сфера. Розвиток самосвідомості
- 12.3. Взаємини з дорослими та однолітками
- 12.4. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- Висновки
- Тема 13. Розвиток особистості в період дорослості
- 13.1. Вікові часи у контексті соціальних норм
- Схеми вікових періодизацій періоду дорослості
- 13.2. Дослідження періодів та задач розвитку періоду ранньої дорослості
- Систематика видів кохання трискладовою теорією Роберта Стенберга
- 13.3. Психосоціальний розвиток середньої дорослості
- 13.4. Психологія пізньої дорослості. Основні зміни психічних функцій
- Тема 14. Проблема смерті у світосприйманні особистості
- 14.1. Смерть як природне явище
- 14.2. Утрата близької людини як життєва криза
- 14.3. Викривлення реакцій горя
- 14.4. Шляхи психологічної допомоги
- Тема 15. Загальні уявлення про основні сфери особистості та методи їх вивчення
- 15.1. Методи дослідження особистості
- 15.2. Методи діагностики когнітивного розвитку
- 15.3 Психодіагностика інтелекту та креативності
- 15.4. Методи діагностики емоційного та морального розвитку особистості
- Словничок психологічних термінів
- Основна та додаткова література