logo
Vikova_psikhol_Konsp_Alp

2.1. Поняття та сутність психічного розвитку

Вікова психологія вивчає онтогенетичний розвиток психіки, як закономірну зміну психічних процесів у часі, що виражається в кількісних, якісних та структурних змінах. Онтогенетичний розвиток немає кінцевого результату, перехід людини, що зростає на вищу ступінь психічного життя – процес нескінченний. Онтогенез має стадіальний характер. Послідовність фаз незворотна та передбачена. При цьому на кожній віковій стадії можливо спостерігати суттєві індивідуальні відмінності в психічному розвитку.

Онтогенез людини – це становлення людини як організму, як свідомої суспільної істоти, як особистості. Це – цілісний процес, що виражається в окремих і пов`язаних між собою формах (морфологічній, фізіологічній, психічній і соціальній).

Для розкриття сутності цього процесу використовують поняття „розвиток” і „формування”.

Поняття „розвиток” є загальним. Використовують його найчастіше для визначення процесу руху від нижчого(простого) до вищого (складного). Розвиток – кількісні та якісні зміни живої людської істоти, зміни послідовні, пов`язані з певними етапами життєвого шляху. Розвиток людини протікає у трьох напрямках: 1. фізичному – динаміка росту і ваги, зміни структури мозку, сенсорні можливості та моторні навички тощо;

2. когнітивному – охоплює зміни, що відбуваються у сприйманні, пам`яті, мисленні, уяві, мовленні тощо;

3. психосоціальному – розвиток особистості, зміни Я- концепції, емоції та почуттів, формування соціальних навичок і моделей поведінки.

Поняття „формування” застосовують для характеристики процесу розвитку індивіда під впливом зовнішніх соціальних факторів. У формуванні можна виділити стихійний компонент (зміни, які відбуваються під впливом некерованих, випадкових факторів, наприклад, неформальних компаній, моди, реклами, музики тощо) і цілеспрямований процес зміни особистості або ж її окремих сторін, якостей внаслідок організованих впливів (виховання).

“Дозрівання” – це насамперед зміни індивіда чи окремих його функцій і процесів у наслідок дії внутрішніх вроджених факторів. Наприклад, дозрівання органічних функцій людини чи її організму в цілому.

Поняття „становлення” – вказує на набуття нових ознак та форм у процесі розвитку. Якщо говоримо про становлення характеру людини, її мислення тощо, то це поняття доцільно застосовувати, коли йдеться про розвиток якоїсь сторони чи якості особистості як про процес наближення до певного стану.

Розвиток психіки людини, що росте, обумовлений, і разом із цим активний саморегулюючий процес. Цей саморух від нижчих до вищих рівнів життя та діяльності, в якому зовнішні впливи, навчання і виховання діють, переломлюючись крізь внутрішні умови. З віком росте активність людини щодо зміни обставин власного життя. Вона починає свідомо формувати себе як особистість, як суб’єкт діяльності.

Вікові категорії мають три системи відліку:

    1. Індивідуальний розвиток (можливість включення в ту чи іншу діяльність – відповідає уявленню про рівень психобіологічного дозрівання);

    2. Вікова стратифікація суспільства (можливість виконання соціальних ролей в рамках даного віку – відповідає соціокультурним нормативам);

    3. Вікова символіка культури (сукупність соціальних очікувань у сфері поведінки, зовнішнього виду, форм відносин).