11.2. Розвиток пізнавальних процесів

Підлітковий вік – надзвичайно складний етап психічного розвитку. З одного боку, за рівнем та особливостями психічного розвитку підлітки ще не розпрощалися із дитинством; з іншого – вони вже стоять на порозі дорослого життя, і в їхній поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та поведінки.

Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений значно вищими вимогами навчальної діяльності. Підліток уже в змозі самостійно концентрувати свою увагу, розвивати пам’ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно вольові процеси тощо.

Увага підлітків розвивається внаслідок формування уміння вчитися і працювати. Підліток може свідомо спрямовувати увагу на певні об’єкти, тривалий час зосереджуватися і не відволікатися, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її, тобто формуються вищі довільні форми уваги. Пов’язані такі зміни із загальним психічним розвитком, зокрема із розвитком мислення.

Зростає обсяг, концентрація, стійкість уваги, здатність зосереджуватися на уявних, мислених об’єктах. Але в умовах підвищених вимог до себе, підлітку ще важко керувати увагою, що зумовлено імпульсивністю, властивою цьому віку. Окрім того: удосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу, зростає самоконтроль та саморегуляція, специфічна вибірковість.

Розвиток уваги пов’язаний із формуванням наполегливості, а довільність є прямим проявом вольової активності підлітка.

Відчуття та сприймання. Відчуття та сприймання підлітків розвиваються і функціонують в органічному взаємозв’язку. Удосконалення чутливості відчуттів знаходить своє відображення у повноті та детальності сприймань. Це зумовлює трансформацію процесів відчуття та сприймання у цілеспрямовані сенсорні та перцептивні дії. У перцептивній діяльності більшого значення набуває саморегуляція, тісно пов’язана з мотивацією. Сприймання більше характеризується планомірністю і послідовністю. Більш систематичними стають спостереження, включаючи розумові операції зіставлення, порівняння, узагальнення й класифікації об’єктів сприймання.

Пам’ять. Значно зростає обсяг пам’яті, причому не лише за рахунок кращого запам’ятовування матеріалу, але і його логічного осмислення. Пам’ять підлітків поступово набуває характеру організованого, регульованого й керованого процесу. Швидко формується смислова логічна пам’ять. Саме в цьому віці пам’ять формується у напрямку інтелектуалізації. Багато школярів застосовують прийоми опосередкованого запам’ятовування, збільшується кількість прийомів, а їх використання стає усвідомленим, довільним і цілеспрямованим.

Мислення. Зміни в інтелектуальній сфері виражаються у розвитку абстрактного мислення, тобто у зміні співвідношень між конкретно-образним та абстрактним мисленням на користь останнього, в формуванні понятійного мислення. Таке мислення характерне для юнацького віку, але починає розвиватися уже у молодших підлітків.

Мислення продукує гіпотетично-дедуктивні судження (тобто логічні міркування будуються на основі висунутих гіпотез). Розвивається здатність до розумових експериментів, до мисленого розв’язання задач на основі припущень тощо. Уміння оперувати гіпотезами при розв’язанні інтелектуальних завдань – найважливіше досягнення підлітків в аналізі дійсності.

В одному з експериментів Ж.Піаже простежується процес розв’язання підлітками складних пізнавальних завдань. Діти отримали 5 посудин із рідинами різного кольору. Завдання полягало у тому, щоб знайти комбінацію рідин, яка дає жовтий колір. На відміну від молодших школярів, які в аналогічній ситуації змішували рідини довільно, підлітки не діяли методом спроб і помилок. Вони розраховували можливі комбінації змішування рідин, висували гіпотези про можливі варіанти і планомірно їх перевіряли. Провівши практичну перевірку своїх припущень, вони одержували результат, що був заздалегідь логічно обґрунтованим.

Специфіка цього рівня мислення полягає у тому, що його предметом є не лише розв’язання зовнішніх завдань, але й сам процес мислення, тобто воно стає рефлексивним.

Уява. Оскільки уява бере участь у процесах сприймання художніх творів, прочитання технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності, розширюється зміст її образів, відбуваються інші прогресивні зміни:

Процеси уяви набувають довільності, поступово перетворються в особливі імажинативні дії, спрямовані на побудову образів предметів, яких суб’єкт ще не сприймав, ситуацій, конструкцій тощо. Ці дії стають характерними як для творчої, так і репродуктивної уяви.

Зростає вимогливість підлітків до утворень своєї уяви. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього.

Мовлення. Психічний розвиток підлітка нерозривно пов’язаний з подальшим розвитком процесу мовлення, що відбувається внаслідок оволодіння рідною мовою, її лексичними, граматичними, фонетичними можливостями. Мовлення розвивається як засіб спілкування з іншими людьми, як спосіб набуття знань, як засіб вираження емоційних станів та вольової регуляції поведінки, - як об’єкт вивчення.

Розвивається чутливість до художнього слова, часто виникає потяг до написання віршів. Мовні дії стають більш контрольованими. Зменшується кількість „зайвих” слів, проте обмеженість мовних засобів ще довго залишається характерним недоліком мови багатьох підлітків.

Усне мовлення нагадує внутрішню, з її характерними рваними закінченнями, оскільки підлітки ще не в змозі мову „для себе” перевести в мову „для аудиторії”, вдаючись через те до багатослівності.

Мовлення стає контекстним, менше пов’язаним із конкретною ситуацією, хочa елементи ситуативності ще зберігаються.

Навчальна діяльність підлітків. Наголосимо: основу соціальної ситуації розвитку сучасних підлітків визначає власно та обставина, що вони є школярами. Основна суспільна вимога до підлітків у контексті сучасної культури – оволодіння певною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для життя у суспільстві. Ця вимога робить проблeму навчання та успіхів у ньому дуже важливою у підлітковому віці.

Навчальна діяльність зазнає значних змістовних і організаційних змін, зумовлених зростанням самостійності підлітків: у процесі вивчення основ наук вони переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять. Зростає рівень абстрагування і узагальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань і умовиводів, які стають білш усвідомленими, обґрунтованими і логічно досконалими.

Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, розумовий план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вмінь навчатись.