12.3. Взаємини з дорослими та однолітками

Юнаки та дорослі. Підліткова проблема – перебудови взаємин з дорослими – залишається актуальною і в юнацькому віці. Завершується процес емансипації від родини. Старшокласники прагнуть звільнитися від надмірної опіки та контролю з боку батьків та вчителів, а також від установлених ними норм та порядків. Розрізняють домагання в автономії у:

1. сфері поведінки (потреба та право самостійно вирішувати особистісні проблеми).

2. сфері емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані уподобання)

3. сфері нормативної автономії (потреби та права на власні норми і цінності). (І.С.Кон).

Найлегше досягти незалежності у поведінці, передусім у сфері дозвілля. Старшокласники частіше проводять вільний час поза домівкою, віддаючи перевагу одноліткам. Емоційної автономності досягти важче, і цей процес несе в собі багато суперечностей, а саме: емоційних конфліктів з батьками. Молода людина прагне розірвати емоційну залежність від батьків, включити свої стосунки з ними до нової, складнішої системи уподобань та симпатій, центром якої вже будуть не батьки, а вона сама. Батьки, як правило, дуже хворобливо реагують на емоційне відчуження з боку своїх дітей, скаржаться на їхню черствість та байдужість. Проте, це – тимчасове явище, емоційний контакт з батьками відновлюється після завершення кризового періоду на якісно новому рівні, якщо, звичайно, нетактовність та безцеремонність старших не закриють для внутрішній світ молодої людини надовго.

Однак, можна простежити великий інтерес юнаків до спілкування з батьками. Насамперед, це обговорення таких актуальних проблем як: вибір професії, політичних поглядів, світогляду тощо. Прагнучи до самостійності юнаки зберігають потребу в життєвому досвіді і допомозі старших. Родина залишається тим місцем, де вони почувають себе спокійно та впевнено.

Юнаки та однолітки. У період ранньою юності продовжується процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників. У його основі лежить суперечлива взаємодія двох потреб: відособлення та належність до певної групи. Перша реалізується через прагнення емансипації від батьків, а друга – у взаєминах з однолітками.

Для юнацьких компаній характерним є високий рівень конформізму: захист незалежності поєднується з украй некритичним ставленням до уявлень і цінностей власної групи та її лідерів. Індивідуальність утверджується через однаковість (у рамках своєї групи), у спільному протистоянню комусь іншому. Надзвичайно важливою є потреба не просто входити до складу групи, а бути прийнятим однолітками, відчувати свою необхідність, мати в групі певний авторитет. Низький статус у групі, як правило, корелює з високим рівнем особистісної тривожності.

Юнацькому спілкуванню притаманні дві протилежні тенденції:

1. розширення сфери спілкування (збільшується час спілкування: 3-4 год у будні, 7-9 годин у вихідні дні, розширення географії та соціального простору такого спілкування, пошук між особистісних контактів;

2. зростаюча індивідуалізація (чітке розмежування характеру взаємин з різними людьми, висока вибірковість і максимальна вимогливість до друзів).