6.3. Гра та її значення для психічного розвитку дошкільнят

Гра – явище соціальне за своїм походженням та змістом, вона є історичним утворенням, зумовлена розвитком суспільства, його культури. Це особлива форма життя дитини в суспільстві, діяльність, у якій діти в ігрових умовах виконують ролі дорослих, відтворюючи їхнє життя, працю та стосунки (П.П.Блонський, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Д.Б.Ельконін).

Гра дошкільнят має рольовий характер. Якщо в ранньому віці центральним моментом гри був предмет та способи дій із ним, то тепер на перший план виходить людина, її стан, дії та стосунки з іншими людьми.

Мотиви гри закладенні в самому її змісті. Дитину цікавить не стільки результат, скільки сам процес гри. Усе це зумовлює результативність гри, яка виражається передусім не в матеріальних, а у пізнавальних, емоційних та інших надбаннях, що нагромаджується дитиною в ході ігрової діяльності.

Зміст ігрових дій визначається тими практичними завданнями, що їх розв`язують дорослі для досягнення певної мети. При цьому іграшки та різноманітні предмети заміняють об`єкти, що використовує у своїх практичних діях дорослий.

Гра завжди будується відносно до певними правил. Характерна умовність (перейменування предметів, що заміняють інші) не є обов`язковою для виникнення сюжетно-рольової гри, а з`являється у процесі її здійснення. Уява дитини розвивається умовами ігрової діяльності і є важливим компонентом психічного акту перейменування предметів під час гри. (О.М.Леонтьєв).

Гра на цьому етапі символічна за своєю суттю, що істотно впливає на розвиток дитячої психіки. Досвід використання символів, заміна одних об`єктів іншими допомагає в майбутньому оволодінні соціальними знаками. Розвиток символічної функції формує класифікаційне сприймання, суттєво розвиває змістовну сторону інтелекту та інші суто людські якості.

Гра сприяє розвитку довільної уваги та пам`яті дитини. В умовах гри діти краще зосереджуються та більше запам`ятовують. Особливу спонукальну роль при цьому відіграє потреба в емоціональному спілкуванні з однолітками: неспроможних запам`ятати правила гри чи бути уважними до вимог ігрової ситуації просто виганяють з кола гравців.

Рольова гра вимагає від кожної дитини певних комунікативних здібностей, розвиваючи тим самим мовлення. Вона позитивно впливає на розвиток інтелекту: у грі дитина вчиться узагальнювати предмети та дії, добирати потрібні слова тощо.

Від мислення через предметне маніпулювання дитина поступово переходить до мислення уявленнями (коли вона дає предмету не його власну, добре відому їй назву, а іншу, необхідну в даній ігровій ситуації). При цьому конкретний предмет виступає своєрідною зовнішньою опорою думки про уявний предмет та реальні дії з ним. Таким чином у рольовій грі розвивається здатність дитини діяти у внутрішньому, мисленому плані. Основу переходу до розумових дій складає „згортання” та узагальнення ігрових дій.

Цікаво, що діти цього віку цілком захоплюються грою, водночас не ототожнюючи її з дійсністю.

Гра поступово змінюється й наприкінці дошкільного періоду сягає високого рівня розвитку. Розрізняють дві основні фази чи стадії гри. Для першої стадії (3-5 років) характерне відтворення логіки реальних дій людей; змістом гри є предметні дії. На другій стадії (5-7 років) моделюються реальні взаємини між людьми, а змістом гри стають соціальні стосунки, суспільний зміст діяльності дорослої людини.

Суттєву роль у психічному розвитку дошкільнят відіграють також різні види продуктивної діяльності (малювання, аплікація, конструювання, ліплення).

Дошкільнят вже привчають до виконання окремих трудових завдань, причому розпочинають цю роботу в ігровій формі. Відсутність диференціації гри та праці – характерна особливість трудової діяльності молодших дошкільнят, яка до певної міри зберігається і в середньому та старшому дошкільному віці. В останніх випадках інтерес до процесу діяльності поєднується з інтересом до її результатів та того значення, яке їхня праця має для інших. Діти здатні усвідомлювати обов`язковість трудових завдань і привчаються виконувати їх не тільки з цікавістю, але і розуміючи їх значимість для інших людей.

Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід інших, спілкуючись із дорослими, граючи в рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він постійно вчиться. Крім того, в цьому віці розпочинається освоєння форм навчання.

Діти засвоюють знання, вміння й навички, оскільки вивчають необхідні для цього дії та операції, оволодівають способами їх виконання. Серед таких дій назвемо передусім цілеспрямоване сприймання об`єктів, виділення їх характерних ознак, групування предметів, складання оповідань, перелік предметів, малювання, читання, слухання музики тощо.

Роль навчання в розумовому розвитку дитини зростає, якщо має місце набуття не окремих знань, а певної системи, а також формування потрібних для їх засвоєння дій (О.В.Запорожець та ін.).