4.6. Криза першого року

Криза першого року пов`язана з освоєнням мовлення. Якщо спочатку життєдіяльність немовляти регулювала біологічна система, детермінована біоритмами, то поступово вона вступає у суперечність із вербальними ситуаціями, які створюються дорослими. Як наслідок, у віці близько року дитина залишається без надійних орієнтирів у навколишньому світі: біологічні детермінанти вже істотно деформовані, а мовні ще не настільки сформувалися, щоб дитина з їх допомогою могла вільно керувати своєю поведінкою.

Спостерігається регрес життєдіяльності дитини, ніби зворотний розвиток. Емоційно він виявляється в афективних реакціях. Часто має місце порушення всіх біоритмів, зокрема сну; порушення задоволення життєвих потреб (наприклад, почуття голоду); емоційні аномалії (похмурість, плаксивість, надмірна вразливість).

Кризу першого року не вважають гострою. Встановлення нових стосунків з дитиною, надання їй певної самостійності у дозволених межах, терпіння і витримка дорослих пом`якшує характер кризи.

Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування структури мовної (наприкінці першого року дитина вимовляє перші слова) та предметної (дитина освоює довільні дії з предметами оточуючого світу) дій.

Поява і зникнення автономної мови знаменує початок і кінець кризи першого року. Мову однорічної дитини Л.С.Виготський назвав автономною. Вона служить перехідним містком між пасивною та активною мовою. За формою вона є спілкуванням, за змістом – емоційно-безпосереднім зв`язком із дорослими та ситуацією.

Особливості автономної мови: не співпадає з мовою дорослих артикуляційно й фонетично, а також за значенням; може застосовуватися лише з утаємниченими „шифр” дитячої мови та в конкретних ситуаціях; своєрідний зв`язок між словами, внаслідок чого мова нагадує ряд вигуків, вимовлених у стані афектy.

Висновки

Стадія немовля – період адаптації до світу, закладання соціальних характеристик дитини, основа ефективного психічного розвитку на наступних вікових етапах. Процес розвитку сенсорики, моторики мовного спілкування стане успішним, якщо батьки створюють відповідне розвивальне середовище.

Соціальна ситуація розвитку складається у нерозривній єдності немовляти й дорослого: дитина відчуває максимальну потребу в дорослому і водночас не володіє специфічними засобами впливу на нього. Провідна діяльність – безпосереднє емоційне спілкування з дорослим. Центральні новоутворення – комплекс пожвавлення та формування структури мовної та предметної дій.