Предмет вікової психології як науки

Вікова психологія – особлива галузь психологічних знань, яка має унікальний предмет дослідження – вік та вікову динаміку психіки людини. Тобто, вікова психологія досліджує закономірності психічного розвитку особистості на різних етапах її життя. Акцент робиться на динаміці розвитку – це те, що відрізняє вікову психологію від інших галузей психології. Іноді вікову психологію називають генетичною (від грецького „генезис” – походження, становлення).

Розвиток психіки людини безперервний протягом життя. Ці зміни можна спостерігати при порівнянні немовляти, школяра, юнака, дорослої людини та людини похилого віку. Як ви вже знаєте, розвиток організму від моменту запліднення до його смерті називається онтогенезом (від грецького – сутнє + походження). Термін “онтогенез” було запропоновано німецьким біологом Е.Геккелем.

Багато століть існує загадка появи свідомості, емоційних переживань, творчих піднесень, складного внутрішнього світу людини.

У психології проблема психічного розвитку є однією з центральних. Відповіді на питання: “Як виникла психіка? Що є джерелом та факторами її розвитку?”, складають теоретичні й практичні підвалини психології. Ще в рамках філософських концепцій існували протилежні погляди на природу психіки. Деякі дослідники віддавали перевагу середовищу як джерелу психічного та заперечували роль вроджених біологічних факторів у психічному розвитку людини; інші, навпаки, вважали природу ідеальним творцем, де діти з народження наділенні “гарною” природою, потрібно лише довіритися їй та не заважати природному розвитку.

Основними проблемами вікової психології є:

• проблема факторів психічного розвитку людини;

• проблема критеріїв розвитку;

• проблема методів вивчення особливостей розвитку;

• проблема співвідношення розумових та особистісних змін у загальному психічному розвитку дитини;

• проблема педагогічної фасилітації процесу розвитку.

Отож, вікова психологія вивчає виникнення і розвиток психічних процесів і властивостей у дітей, підлітків, юнаків та дорослих; зумовлену віком динаміку співвідношень між ними; становлення різних видів діяльності; формування психічних якостей особистості, яка зростає; вікові можливості засвоєння знань; провідні фактори розвитку та формування особистості та ін.