Vikova_psikhol_Konsp_Alp

12.2. Емоційно-вольова сфера. Розвиток самосвідомості

Емоційно-вольова сфера. Залежність емоційних реакцій від гормональних та фізіологічних процесів підлітків, певною мірою зберігаються і в юнацькому віці, однак зростає рівень свідомого контролю. Особливості емоційної сфери залежать від соціальних факторів та умов виховання, причому, індивідуально-типологічні відмінності часто суттєвіші, ніж вікові. Особливо гостро проявляються окремі властивості характеру, інколи доходячи до рівня акцентуацій, які не будучи патологіями, збільшують ймовірність психічних травм та провокують відхилення у поведінці. Приміром, загострення такої типової для юнацтва риси як гепертимність (підвищена активність та надмірна збудженість), нерідко спричиняє нерозбірливість молодих людей у знайомствах, схильність до непродуманих вчинків. За О.Е.Личко, вік від 14 до 18-20 років є критичним періодом психопатій.

Але емоційні труднощі не є типовими для юнацького віку. Спостерігається загальна закономірність: підвищення рівня організації і саморегуляції організму призводить до збільшення емоційної чутливості, але паралельно зростають й можливості психологічного захисту. Емоційне життя стає більш багатшим за змістом і диференційованим за відтінками почуттів. Інтенсивніше розвиваються відкритість до емоційних впливів, здатність до переживань, емоційна чутливість.

Розвиток самосвідомості. У період ранньої юності принципово змінюється ставлення до власної особистості. Формується нова якість – усвідомлення себе як неповторної особистості, із власними думками, переживаннями, почуттями, поглядами й оцінками.

На думку В.Штерна, вирішальну роль у формуванні особистості відіграє те, яку цінність людина вважає визначальною. Саме цінності зумовлюють тип людської особистості. В.Штерн описав шість таких типів:

теоретичний – усі прагнення особистості спрямованні на об’єктивне пізнання дійсності;
естетичний – прагнення зрозуміти одиничний випадок та “вичерпати його без залишку” з усіма індивідуальними особливостями, а об’єктивне пізнання байдуже;
економічний – життям людини керує ідея користі, “прагнення найменшими зусиллями досягти найбільшого результату”;
соціальний – сенс життя – любов, спілкування та життя для інших людей;
політичний – характерне прагнення до влади, панування, вплив на інших;
релігійний – співвіднесення “усілякого одиничного явища із загальним сенсом життя та світом”.

Визначаючи кожен із цих типів, В.Штерн зазначив: ”Усі спрямованості цінностей закладені в кожній індивідуальності, але якась з них набуває домінуючого значення і, в основному, визнає життя”.

Безумовно, світоглядні проблеми не вирішуються раз і назавжди. Наступні кризи, труднощі, життєві колізії приведуть до перегляду життєвих позицій. Доросла людини буде повертатися до цих “вічних” проблем, відмовляючись від своїх колишніх рішень.

Процес відкриття власного “Я” складний і внутрішньо суперечливий. Актуальною стає проблеми самоконтролю, так як виявляється, що “Я”-внутрішнє не співпадає з “Я”-зовнішнім. Невизначеність, недостатня диференційованість, розмитість “Я” в цьому віці зумовлюють відчуття стурбованості та внутрішньої порожнечі, що і породжує посилення потреби у спілкуванні.

У дослідженні Т.В.Снігірьової визначено шість типів ціннісної структури “Я”, що відображають індивідуальну своєрідність особистісного самовизначення у ранньому юнацькому віці, і виражається у співвідношенні між минулим, сьогоднішнім та майбутнім “Я”.

Усі три “Я” пов’язані між собою з дотриманням доступності й однаковою мірою відповідають ідеальному – “Я”. Це – суб’єктивне, гармонійне уявлення людини про себе.
Актуальне – “Я” більшою мірою тяжіє до майбутнього, ніж до минулого “Я”. “Я” – минуле, уявляється дуже далеким, ставлення до нього незмінне, критичне. Сучасне “Я” виступає як новий ступінь особистісного самовизначення.
Майбутнє “Я” відірване від сьогодення. Усі три “Я” сприймаються як абсолютно різні. З ідеальним “Я” узгоджується “Я»- майбутнє.
Ідеальне “Я” не включене ні до актуального, ні до майбутнього – “Я”, воно ізольоване від них і не бере участі у розвитку особистості.
Минуле і сьогоднішнє “Я” пов’язані між собою. Інший полюс, відірваний від них, утворює зв’язок між майбутнім та ідеальним “Я”. Таке поєднання особистісних атрибутів корелює з низькою самооцінкою та відсутністю засобів, за допомогою яких, особистість змогла б зблизити минуле та актуальне “Я” з ідеальним і майбутнім.
Актуальне “Я” зовсім випадає з процесу розвитку. Воно відірване від минулого “Я”, не має зв’язку з майбутнім, водночас не відповідає й ідеальному “Я”.

У ранньому юнацькому віці найчастіше зустрічається другий варіант. Критичність щодо дитинства, яке вже минуло, у цьому випадку, супроводжується високою самооцінкою та спрямованістю життєвих перспектив у майбутнє. Друге місце посідає перший варіант, а третє, відповідно, третій варіант.

Уявлення про себе співвідносяться у юнаків із певним збірним поняттям “Ми”(образ типового представника свого віку та статті), але ніколи з ним повністю не співпадає. Образ власного “Я”, як правило, більше диференційований, і включає в себе інші нормативні якості у порівнянні з образом “Ми”.

Содержание