7.4. Діагностика шкільної зрілості

Процедура діагностики психологічної готовності дитини до школи проводиться шкільним психологом. Як правило, бесіда відбувається в присутності батьків, але за умови їхнього невтручання. На першому етапі діагностики встановлюється повний контакт з дитиною, завдання проводяться в формі гри. Всі завдання орієнтовані на виявлення таких вмінь дитини: відтворення за зразком, працювати за правилом, розрізняти звуки, встановлювати просторово-часові та причинно-наслідкові відносини. Для вивчення емоційного ставлення дитини до шкільного навчання застосовують оригінальну методику М.Р.Гінзбурга. Дитині пропонується два ряди стимулів – малюнки з зображення школярів (діти в формі та з портфелями) та дошкільнят (діти, які грають в іграшкові автомобілі). Експериментатор озвучує одинадцять пар прикметників “чистий – брудний”, “швидкий – повільний” і т.п. Слова вимовляються у випадковому порядку. Діти повинні співвіднести кожне з школярами або дошкільнятами. Показником позитивної шкільної мотивації буде тенденція характеризувати школярів прикметниками позитивної модальності.

Ще одним мотиваційним методом є методика Н.І.Гуткіної: планова бесіда та ряд ситуацій – колізій, де дитині потрібно обрати найбільш влучну (наприклад, читати казку чи погратися з іграшками). Спрямованість на читання виявляє шкільну мотивацію, на гру – вказує на її несформованість.

Для діагностики психофізичної зрілості використовують орієнтувальний тест Керна – Йїрасика, який складається з трьох субтестів: 1) намалювати чоловіка; 2) скопіювати групу з десяти точок; 3) скопіювати фразу, яка виконана прописними літерами (“Він їв суп”).

Рівень соціальної зрілості визначається методиками А.Л.Венгера та Д.Б.Ельконіна “Графічний диктант” й “Зразок та правило”. Перша спрямована на з’ясування готовності дитини дотримуватися вимог дорослих; друга – на виявлення рівня орієнтації дитини на складну систему вимог.

Для вивчення розвитку просторового мислення ефективна методика А.Л.Венгера “Лабіринт”, де дитина серед багатьох помилкових шляхів повинна знайти вірний шлях до будиночка. Методики “Пояснення складних картин” й “Послідовність подій” застосовують для діагностики рівня розвитку словесно-логічного мислення, виявлення розуміння загального смислу картинки, причинно-наслідкових відносин та можливості виділити головне. Щодо діагностики загального рівня розумового розвитку, ступеня володіння узагальнюючими поняттями застосовуються методика А.Р.Лурії “Піктограма”, а також опитувальник Керна-Йїрасика на виявлення запасу тематичних уявлень дітей.

Методика “Предметна класифікація” орієнтована на виявлення уміння підвести предмет під поняття: дитина складає групи з курточок з неживими предметами та живими істотами та дає їм узагальнені назви. Рівень розвитку мисленнєвих процесів вивчається завдяки інтерпретації прислів’я, підбору до прислів’я фраз, які є аналогічними за смислом.

Під час вступу дитини до школи може бути виявлена недостатня сформованість одного з компонентів “шкільної зрілості”. Відповідно до досліджень, таких дітей третина. Діти з особистісною неготовністю мотиваційно незрілі, вони зберігають дитячу безпосередність: працюють лише при особистому зверненні вчителя, ходять по класу під час заняття, відповідають, не піднявши руки, приносять іграшки та граються ними. Інтелектуальна неготовність виявляється в декількох варіантах. Перший – це вербалізм (високий рівень мовного розвитку при недостатньо розвинутому сприйманні та мисленні). Вербалізм призводить до формування невміння працювати за зразком, співвідносити свої дії із заданими способами. Протилежний варіант інтелектуальної неготовності – слабкий мовний розвиток при наявності здібності практично діяти.

Діагностика готовності до шкільного навчання повинна слугувати виявленню індивідуальних особливостей дітей для складання максимальної можливості ефективної корекції.