Щасливчики та нещасливі або Особистість та Доля.

Існує дві теорії, що по-різному відповідають на питання: "Чи є щастя надбанням "щасливої натури " або це похідна від кількості виникаючих в житті приємних ситуацій?". Прихильники особистісної концепції вважають, що відчуття щастя, життєвого благополуччя залежить від того, як сама людина тлумачить і оцінює життєві ситуації. Інші фахівці вважають, що переживання щастя знаходиться в прямій залежності від числа приємних життєвих ситуацій. Не зменшуючи важливості ситуативної змінної, ми маємо всі підстави вважати більш переконливою першу точку зору, що підкріплюється наступними даними.

Відчуття нещастя, що розглядається як прояв симптомокомплексу, що включає значну кількість змінних, є компонентом більш широкого синдрому властивостей. Найчастіше виділені ознаки - негативні емоційні стани, нейротизм і самотність.

Ряд досліджень показує, що люди, що характеризуються вираженою екстравертованістю, мають більше відчуття благополуччя, оскільки протягом життя частіше залучаються до сприятливих ситуацій. З іншого боку, серед осіб, схильних до суспільних правопорушень, також більша кількість екстравертів. Тому більш обґрунтованою виглядає інша характеристика - позитивне відношення до самого себе. Одній з найстійкіших кореляцій (з високим рівнем значущості) є зв'язок самоповаги, як одного з основних компонентів самооцінки з переживанням суб'єктивного благополуччя.