4.4. Диференційні характеристики уяви.

Уява – психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин, шляхом установлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями. Уява надає можливість людині виходити за межі реального світу, переміщувати речі та події в майбутнє, минуле, в інші світи та простори.

Розрізняють уяву пасивну й активну. Пасивна – це щось на зразок сурогату реальності, її заміни в уяві. Ця уява пов’язана з аутичним мисленням, вона створює образи та програми, які не здійснюються або є взагалі нездійсненими. Ця уява може виникати довільно (тут ідеться про образи, створені спеціально, однак ніяк не з метою втілення їх у життя) або мимовільно (в умовах бездіяльності свідомості, під час сну, в стані афекту, галюцинацій тощо).

Уява - процес створення образів тих явищ, які не сприймаються в даний момент – стала предметом диференціального аналізу в кінці минулого століття. Ще Ф. Гальтон в серії своїх експериментів намагався виявити, які форми уяви існують. У сучасних дослідженнях активно вивчається така форма уяви як марення і мрії - самостійне створення нових образів бажаного. Виявляється ті, кого можна назвати "мрійниками", проявляють велику усвідомленість відносно самих себе, вони добре пам'ятають свої нічні бачення і проявляють меншу тенденцію пригнічувати свої думки. Мрійники виразніше уявляють собі ті речі, які їх турбують і проявляють бажання повідомляти про них. Автор дослідження виявив на основі застосування факторного аналізу даних сім ознак, що характеризують індивідуальні відмінності в області вторинних уявлень - марень. Перші два чинники відображали частоту (схильність мати часто різні марення або рідко лише деякі) і задоволеність (сприйняття марень як нормальної частини свого життя, визнання їх також в якості способу, що допомагає вирішувати деякі проблеми). Інші п'ять чинників було пов'язано із змістом марень такого характеру:

1. самозвинувачення (теми провини, мук совісті, депресії відвідують протягом дня людей з високими показниками по цьому чиннику);

2. невротичне самонагруження (надмірна увага до характеристик і реакцій власного тіла, пов’язаних з тривожністю);

3. химерність (наприклад, чиясь голова, що пливе в космічному просторі);

4. калейдоскопність - "проходить крізь свідомість потік фрагментарних шматочків образів" (що характерний для людей, які легко відволікаються і нудьгуючих);

5. реалістичність (позитивно корелює з емоційною стабільністю і допитливістю по відношенню до фізичного світу; робить позитивний вплив на процес планування і наукового аналізу).

Індивідуальні особливості особистості, її потреби, інтереси, знання, уміння, зміст основної діяльності позначаються на уяві, надаючи їй індивідуальної своєрідності. Вона виявляється в різній широті та змістовності уяви, перевазі певних видів уявлень, їх силі, яскравості, різній дієвості. Чим багатший досвід людини, чим ширше у неї коло потреб, інтересів, знань, тим ширша та багатша за своїм змістом уява, і навпаки. У зв'язку з цим говорять про широку і вузьку, багату і бідну фантазію людей. Це особливо яскраво можна побачити, якщо застосувати при дослідженні тест Роршаха. Залежно від основного напряму діяльності людини її уява найбільше виділяється в якійсь певній галузі: у конструктивній, художній чи літературній творчості, у практичній діяльності тощо.

Індивідуальні особливості уяви виражаються також і в перевазі у різних людей тих чи інших уявлень (зорових, слухових та ін.). Наприклад, в уяві художника переважають зорові образи форм і кольорів, в уяві конструктора - зорові образи, що виражають геометричні та конструктивні відношення. Індивідуальні відмінності виявляються і в тому, що уява одних людей є більш різноманітною за змістом, а в інших - односторонньою.

Люди розрізняються за швидкістю, легкістю перетворення наявних вражень у нові образи. Одні бувають скуті ситуацією, інші - легко перетворюють враження, одержані в дійсності. Сила, яскравість, динамічність образів уяви пов'язана з емоційними рисами людей, в них відображаються особливості нервових процесів, що протікають в головному мозку, а також співвідношення між першою і другою сигнальними системами.

Уява людини не залишається однаковою на протязі всього життя: розвиваючись, вона зазнає істотних змін. Перші прояви уяви виникають у дітей на третьому році життя. В цей період у дитини вже є певний досвід, який дає матеріал для роботи уяви. Особливо яскраво вона розквітає у грі дітей. В грі діти в доступній для них формі опановують діяльність дорослих. Відсутність реальних предметів і можливостей оперування ними не стає перешкодою для гри дітей. На виручку приходить уявлювана ситуація, що нерідко створюється при допомозі слова "ніби". Образ фантазії стає програмою ігрової діяльності. Сюжетно-рольові ігри розкривають широкі можливості для розвитку фантазії, вони допомагають дітям виробляти і закріплювати цінні особистісні якості (сміливість, кмітливість, рішучість та ін.). В дошкільному віці відбувається поступове перетворення уяви дитини в діяльності, що потребує зовнішньої опори, в самостійну внутрішню діяльність, яка дозволяє здійснювати самостійну елементарну творчість. Це закладає основи для майбутньої творчої діяльності в дорослому віці.