15.3. Виховання в контексті культури

Проведене в Єльському університеті (США) дослідження, яке узагальнило дані по вивченню сімдесяти п'яти культур, було присвячене дослідженню практики виховання дітей відносно п'яти систем поведінки – оральна, анальна і сексуальна (зв'язаних з теорією Зігмунда Фрейда про п'ять стадій послідовного розвитку характеру), а також залежності і агресивності. Основні результати показали широкий діапазон традицій, що обумовлюють відношення батьків до виховання у дітей базових навиків і реакцій.

Марк Борнштейн з колегами проаналізував зроблені ними відеозаписи поведінки 24 матерів з Франції, Японії і США зі своїми п'ятимісячними немовлятами. Було відмічено, що всі немовлята поводяться однаково, що виключало пояснення помічених відмінностей в поведінці матерів специфікою дитячих реакцій. Виявилось, що американські мами більше, ніж інші приділяють увага стимуляції дитини. Вони привертали її увагу, говорили з немовлям, торкалися до нього. Використовувані типи стимуляції також відрізнялися за своїм характером. Американки і француженки приділяли більше уваги тому, як їх немовлята взаємодіють з об'єктами, і менше – їх поводженню з самою мамою. Японки проявляли однакову активність по відношенню до всіх елементів стимуляції. Американські мами більше, ніж французькі і японські використовували при спілкуванні з дитиною високотонові звуки (гудіння), а не дорослу мову із звичайним набором тонів, як їх "колеги".

Цілком можливо, що формування того, що називають національним характером, починається з тонких відмінностей в культурному контексті, що виявляються вже на перших етапах взаємодії матері та дитини.

Чорношкірі матери зі своїми дітьми і білі матері, що мають прийомних чорних дітей, по-різному виховують своїх чад. Білі матері більше орієнтовані на самостійне вирішення дітьми своїх проблем. Взагалі досвід ранньої соціалізації, пов'язаний з сім'єю, в різних етнічних групах (тут можна звернутись до даних Dornbush, що включають аналіз восьми тисяч прикладів), має великий вплив на подальший рівень розвитку інтелекту, хоча ця закономірність більше підтверджується для хлопчиків, ніж для дівчаток.

Урі Бронфербреннен протягом семи років керував проектом по кросс-культурному дослідженню особливостей виховання дітей в Росії і США. Згідно з результатами цього унікального проекту, специфіка виховання в обох культурах має явні відмінності. Російські немовлята отримують більше проявів любові і фізичних контактів – обійми, поцілунки, похитування і притискання, ніж американські. Проте вони також отримують менше свободи рухів і обмежені в ініціативі, що викликане як несприятливими чинниками навколишнього середовища (наприклад, низька температура повітря в будинку), так і побоюваннями з приводу можливості нанесення дитиною собі шкоди. Материнська відповідальність, відзначає У. Бронфербреннер, розповсюджується на родичів і навіть випадкових знайомих. Не дивлячись на таку турботу і любов, акцент у вихованні робиться на розвиток слухняності і самодисципліни. І в школі, завданням якої є формування характеру, виховується компетентність в наочній активності і відчуття товариства. Таким чином, російські діти виявились мотивованими до прояву хорошої поведінки, в прагненні до навчання і служінні своєму суспільству.