7.3. Дослідження і. П. Павлова про чотири основні типи нервової системи

Ідея зв’язку темпераменту з певними анатомо-фізіологічними властивостями нервової системи одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях І. П. Павлова, який показав, що темпераменти (або типи нервової системи) зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак – сили, врівноваженості та рухливості нервових процесів.

На думку І. П. Павлова та його послідовників, сила нервових процесів означає здатність нервових клітин адекватно реагувати на дуже сильні подразники; за врівноваженістю нервових процесів І. П. Павлов визначив три сильні та один слабкий тип нервової системи; при цьому сильні типи відрізнялися один від одного врівноваженістю та рухливістю нервових процесів.

Отже, темперамент – індивідуально-типологічна характеристика людини, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу психічних процесів.

Типи нервової системи (темпераменту):

Жвавий тип (сангвінік) має сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи. Риси жвавого типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня врівноваженість нервових процесів), і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички і вподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

Спокійний тип (флегматик) має сильну, врівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передовсім, неквапливістю дій.

Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра врівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.

Нестримний тип (холерик) має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна (захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про неврівноваженість нервових процесів із переважанням збудження. Саме через це для характеристики даного типу і не використовується поняття рухливості нервових процесів.

Слабкий тип (меланхолік) вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як врівноваженість і рухливість нервових процесів, не застосовуються.

Особливістю цього типу є швидкий розвиток гальмування під дією навіть помірних за силою подразників.

Риси слабкого типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко підкоряється чужій волі, за незвичних обставин впадає в паніку, життя видається йому дуже тяжким, повним непереборних труднощів (слабкість нервових процесів). Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають товариства, бояться будь-якої відповідальності.

Тип нервової системи, є природженим, і змінити його повністю нікому не під силу. Проте, І. П. Павлов довів можливість корекції окремих типологічних властивостей.

Так, у нестримного типу (холерика), в якого сильний процес збудження можна тренуванням досягти певного збільшення сили гальмівного процесу відповідно до процесу збудження.

І. П. Павлов гадав, що тривалим тренуванням можна змінити нервову систему навіть слабкого типу, тим більше, що слабкий тип, як установив В.Д. Нєбиліцин, має високу чутливість нервової системи, завдяки чому він може досягти успішного пристосування до умов життя.

Слід зазначити, що починаючи з 40-х рр. ХХ ст., збільшується кількість слабких, неврівноважених, інертних типів нервової системи людини.

Ці риси виявляються у різних людей по-різному: в нерішучості, сумнівах, побоюваннях нового, нав’язливих станах неможливості закінчити почату роботу тощо.

Схильність до жертовності успадковується за домінантним типом. Для подолання спадкової інертності нервових процесів велике значення має тренування їхньої рухливості.