Вимоги практики

З появою прикладного людинознавства, в першу чергу — стародавньої філософії, а також медицини як її частини, — виникла необхідна потреба в систематизації спостережень. Звернення до зірок або ліній руки при поясненні найбільш яскравих індивідуально-типових характеристик людей перестає задовольняти тих дослідників, які намагаються проникнути в таємниці організму людини, зрозуміти рушійні сили її поведінки і життя в цілому. Створюються перші праці в області вивчення темпераменту, характеру і здібностей (про це піде мова у відповідних розділах). І надалі практично всі розділи диференціальної психології формуються під впливом запитів, що виникли в різних областях людської діяльності — виявлення серед дітей, які йдуть до школи тих, які мають затримки розвитку з метою створення для них спеціальних класів, відбір найбільш придатних для тієї або іншої професії кандидатів, створення індивідуально-орієнтованих прийомів психотерапії. Проте надзвичайно тісний зв'язок диференціальної психології з практичними завданнями не перетворює її тільки на "область додатку" наукових знань. Психологія індивідуальних, типологічних і групових відмінностей стає, як ми незабаром переконаємося, самостійною дисципліною, зі своїми цілями і завданнями, теоріями і фактами, виробництвом і верифікацією наукових знань. Звичайно, ніхто не може назвати точної дати, що відзначає на шкалі Історії межу перетворення "не-науки" в "науку". Проте існують традиції в описі і аналізі ходу розвитку наукової думки, що зв'язують той або інший етап цього розвитку з конкретними іменами і подіями.